Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

          Дорога до Бога

До Бога в кожного дорога є своя,
Хтось ще з дитинства на цей шлях стає,
І викарбовує на нім своє ім’я,
Ну а комусь лукавий стати не дає.

І безліч демонських спокус не обійти,

Від них пронизане гріхом життя усе,
І знаєш, що не так потрібно йти,
І не по тій дорозі, та кудись тебе несе.

І вже живеш у тих своїх гріхах,
Й не можна вибратись із них, немов з багна,
І ніби іскра віри є в очах,
Та манить більш гріховна та пітьма.

Постійна гордість, ненависть і гнів,
Брехня і лінь, і чорна заздрість та,
А осудити так іще ніхто не вмів,
А де ж любов, смирення, доброта?

І кожен раз, вчинивши новий гріх,
Все обіцяєш, він в цей раз останній,
Та знов на душу камінь той наліг,
Немов туман на землю сивий й ранній.

І так живеш у вирі цього зла,
Аж поки не пройдеш випробувань,
Поки не вип’єш чашу сліз до дна,
Поки не взнаєш гіркоти страждань.

А вже як трапиться якась така біда,
Чи то хвороба, чи в сім’ї нещастя
Усе на світі вже б тоді віддав,
Щоб бути з Богом і святим причастям.

І омиваєш всі гріхи слізьми
На сповіді перед Bсевишнім знов,
Навколішки стоїш перед людьми,
І просиш їхніх щирих молитов.

І чує Бог твої ридання й плач,
Та знає Бог, що треба це тобі,
А ти благаєш: «Отче мій, пробач!»,
Й слізьми гіркими умиваєшся в журбі.

І просиш: «Боже, сили дай мені
Щоб йти лиш по твоїм добра шляху,
І бачиш іскру щастя вдалині,
Пронісши ношу горя нелегку.

                            Ірина Оборонова

Хай буде більше на землі добра!

Змінити світ можливо добротою,
Приємним словом чи достойним вчинком,
Змінити світ можливо простотою,
Даруючи душі тепла частинку.

У справедливості є друзів не багато,
Більш ворогів, це підлість, заздрість, злість,
І жалять всі її, та так завзято,
Немов з гадюкою якоюсь обнялись.

Та кожен сам вирішувати мусить,
Як у цім підлім світі повестись,
Хтось часто жалить ще й нерідко вкусить,
Про що, можливо, і жалітиме колись.

Нехай не буде місця в цьому світі
Для заздрості для підлості і зла,
Щоб нам про наші вчинки не жаліти,
Хай Буде більше на землі добра!

                                Ірина Оборонова

                    * * *
Завжди немає часу помолитись,
Сказати: «Господи, помилуй і прости!»
Із Джерела життя води напитись,
Немає часу в нас й для доброти.

Усюди треба встигнуть все зробити

І віддаєшся тій роботі аж до тла,
Щоб всі вершини слави підкорити,
Щоб від життя узяти все сповна.

І так, що новий день, усе те саме,
Немає часу для молитви й доброти,
Для Бога місця у житті немає,
Для милостині і для простоти.

І так було та ось перед престолом
Я опинилась із Всевишнім віч-на-віч;
Із вуст могутніх полилося слово,
А землю вкрила тишина і ніч.

Книга Життя лежить перед Ісусом
І вироку чекаю свого я,
Те відчуття можна зрівняти з землетрусом,
Бо не знаходить там моє ім’я.

О, Боже правий, я ж твоє створіння,
Якому душу дав ти і життя,
Чому ж усе моє єство й сумління
Пронизане гріхом без вороття?

Почуй мене, о Боже справедливий,
Прости й помилуй Отче світу терпеливий,
Прийми ж мене, о Боже мій, молю!-
Заради цього я усе зроблю.

– «Іди й роби» – суворий голос мовив,–
«Та більше ти, дитино, не гріши,
Бо скоро прийдеш ти до мене знову,
Тому гріховне ти життя лиши!

Будь милосердною й не забувай молитись,
Бо це єдина стежечка сюди,
Дай бідному хоча б води напитись,
І захисти дитину від біди…»

І я проснулась, ніч була довкола,
Усі ще спали, сходила зоря,
А я пішла й взяла молитвослова,
Бо так кричала у мені душа моя.

Помилуй Боже добрий і прости,
По милості безмежній, не карай!
І діточок від всього злого захисти,
І погляду свого не відвертай!

Пробач за зло, за гордість й нелюбов
До ближніх, до всього твого створіння,
Щоб не зійти із твого шляху знов,
Пошли надію, віру і терпіння!

З тих пір життя змінилося моє,
І совість майже не дає мені грішить,
Хай кожен зазирне в життя своє
І лиш добро в житті своїм вершить!

                                       Ірина Оборонова

                          * * *
А я люблю людей душею чистих,
Без заздрості й без жодного підтексту,
Не тих, які плюють у душу вмисне,
Лукаво дивляться і гладять проти шерсті.

Люблю веселих, зі щирими очима,

З душею що кипить від простоти,
В яких велика мудрість за плечима,
В руках же повний келих доброти.

Таких людей на світі дуже мало,
Та завжди можна все в собі змінити,
Щоб злості й ненависті у душі не стало
І набагато легше тоді жити.

Добро, надія, віра і любов,
Це те, чим можна прикрасити душу,
І йдуть віки, вони ж у моді знов,
І їх носити у душі я просто мушу!

Люблю людей, люблю людей усіх,
І всім бажаю так життя прожити,
Щоб лиш одне добро завжди творити
І ні про що й ніколи не жаліти,
До цього закликаю я усіх!

                                    Ірина Оборонова

                       * * *
І до любові треба мать талант,
Уміть любити – це нелегка штука,
А всіх любити, ой, це ж важко як!—
Це найскладніша із усіх наук наука.

У комусь не подобається ніс,

У комусь очі, голос, звички, мова.
Хтось подарунок не такий приніс,
А хтось не підшукав вдалого слова.

У когось зачіска не та і не така,
Комусь не личить зовсім плащ новий,
А ось поглянь, іде смішна яка,
І погляд в неї якийсь зовсім злий…

Ну а поглянути б на себе якось збоку,
Хіба все ідеально й без гріхів,
Хіба ж усе таке приємне оку,
А ті вінки, що ми сплітаємо зі слів?

Усім нам солодко від ласки й похвали,
Від компліментів і від добрих слів,
Але чи часто говоримо їх ми?
Хтось відповісти б на питання це зумів?

«Мені хай скажуть, от тоді і я скажу» —
Чомусь багато думає ось так,
«Мені хай зроблять, може, й я зроблю», —
Та це ж не правильно і навіть низько як!

Робить добро усім і без вагань,
І не чекати що хтось буде першим,
Що хтось оцінить суть твоїх старань,
Й від когось не чекать великих звершень.

Усіх любити і бачить позитив,
Даруючи лиш посмішки й тепло.
Любов – це найвагоміший мотив,
Завдяки їй у світі є добро!

                                     Ірина Оборонова

                      * * *
Який же світлий і прекрасний дім,
Коли маленькі діти є у нім,
І не стихає щастя й на хвилину,
Коли ще носиш у собі дитину.

Яка чудова і прекрасна мить,

Коли дитинка на руках лежить,
І дивишся в ті очі безупину,
І любиш добезтями цю дитину.

За щастя віддала б я все на світі,
Бо щастя – це коли здорові діти,
На крилах щастя я у небо лину
І Богу дякую, що маю цю дитину.

                              Ірина Оборонова

                           * * *
Наповнив душу щастям святковий брязк кадила,
Уся земля здригнулась й колядка многокрила
Заполонила храм весь і всю його округу,
Наповнивши світ радістю прогнала з серця тугу.

«Ісусик народився» — хори усі звіщають

І люди один одного зі святом вже вітають,
Зимове сонце сяє, ялинка миготить,
А в яслах на соломці малий Ісусик спить.

Не знає ще дитятко що тут його чекає,
Лиш тулиться до мами і ніжно позіхає,
І обіймає ручками увесь гріховний світ,
Бажаючи здоров’я всім і многих, многих літ.

                                         Ірина Оборонова

                     * * *
У нашій щоденній суєт суєті
Не можна ніколи про те забувати,
Що є у нас мама і завжди в житті
Повинні для них ми подяку складати.

Спасибі за те, що вродили на світ,

Спасибі за те, що у ночі безсонні
Без злості в сльозах витирали ви піт,
Й за те що срібляться уже ваші скроні.

За мудрість життєву – науку наук,
За руки, що втоми ніколи не знають,
За всі ті молитви, що з горя і мук
Нас завжди і скрізь у житті визволяють.

А ще за любов і за ласку й тепло,
Що гріє мов сонце на білому світі,
Спасибі за все повсякденне добро,
Хай ваші роки будуть щастям налиті.

Здоров’я хай буде в вас завжди міцне,
А радість ніколи хай вас не лишає,
Нехай вас Господь від біди береже,
А серце ніколи хай горя не знає.

                                    Ірина Оборонова

                           * * *
Спинись людино на хвилинку і затям,
Що випадковостей немає в цьому світі,
І якщо хтось не радий цим життям,
То лиш тому, що сам не вміє жити.

Усе закономірно в цім житті,

Якою мірою хтось міряє для когось,
Пройде життя, минуть роки й роки,
А хтось йому відміряє такою ж.

І буде думати чому, навіщо так?
Хіба так можна? — буде всіх питати,
Та ти ж згадай раніше жив ти як,
У своїх вчинках треба відповідь шукати.

Полюбиш всіх, — полюблять всі тебе,
Судити будеш, — всі тебе осудять,
І кожне твоє слово що впаде…
Якщо кидаєш, не дивуйсь чого не люблять!

Люби усіх, побільше добрих справ
Й віддачі не чекай, все й так вернеться,
І думай добре, перш ніж вчиниш гріх,
Хай совість у тобі добром озветься!

                                          Ірина Оборонова

                          * * *
Не так вже й складно сіять доброту,
Не важко зовсім бути ідеальним,
Як переслідуємо доброти мету,
Тоді досягнення її стає реальним.

Не пам’ятати зло, не ображать,

Любити матір, батька, друга, брата.
Й образу ні на кого не тримать,
І щоб душа теплом була багата.

Бо що іще нас в світі цім зігріє,
Як не тепло душі і доброта,
Вона нас стримує, бадьорить і леліє,
Як сяйва сонця нитка золота.

Не так вже й складно сіять доброту,
Цього потрібно просто захотіти
І знайдеш ласку ніжну й теплоту,
Що все життя зуміє тебе гріти.

                          Ірина Оборонова

 

Добавить комментарий

Православний календар