Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

юнакУ 35 неділю після П’ятидесятниці Свята Православна Церква згадує про багатого юнака, про печаль людини, яка побоялася  покластися тільки на Бога. Він розумів, що йому чогось невистачає щоб увійти в Царство Небесне. І ось знайшовши Учителя, який вчить з силою і владою, звертається зі своїм питанням: “ Учителю благíй, чтó сотворивъ, живóтъ вѣчный наслѣдствую? ”.  Він же відповідає йому: чтó мя глагóлеши блáга, никтóже блáгъ, тóкмо еди́нъ Бóгъ. ”. Цими словами Господь Ісус Христос, наш Спаситель, натякав, що подібне звернення, для людини начебто б занадто піднесене, в даному випадку підходить з тієї причини, що Він є не просто людина, але Бог. Інакше кажучи, слова Його потрібно розуміти так: якщо ти вважаєш Мене просто людиною, не називай мене благим; якщо ж називаєш Мене благим, тоді вір у те, що Я — Бог.

 “ Зáповѣди вѣ́си: не прелю́бы твори́: не убíй: не укради́: не лжесвидѣ́телствуй: чти́ отцá твоегó и мáтерь твою́.”  — ці прості слова ми також не розуміємо. Ми бажаємо успадкувати життя вічне, хочемо, щоб Господь простив наші гріхи, але не розуміємо, здавалося б, абсолютно простої істини: якщо хочеш увійти в життя вічне — виконай заповіді. Якщо ж ти не хочеш виконувати заповіді, значить, насправді ти не бажаєш вічного життя.

   Вічне життя — життя, яким живе Христос Бог. Це — любов і самовіддача, і жертовна щедрість, якщо ми дізнаємося, що таке вічне життя тут, на землі, що від Бога виходить цей світ і ця радість, ми з радістю підемо за Христом. І для нас буде зрозуміло, що йти за Спасителем — це служити людям, за яких Христос помер.

Юнак на ці слова відповів: вся́ сiя́ сохрани́хъ от ю́ности моея́. ” Тоді  Ісус говорить йому: ещé еди́наго не докончáлъ еси́: вся́, ели́ка и́маши, продáждь, и раздáй ни́щымъ: и имѣ́ти и́маши сокрóвище на небеси́: и гряди́ вослѣ́дъ менé. ” Коли юнак це почув зажурився, тому що був дуже багатий. Ми з вами знаємо, що неможна заробити вічне життя ніякою працею, ніякими подвигами, ніхто не може перемогти смерть і гріх, “стати причасником Божественного єства” і храмом Духа Святого. І, тим не менш, як часто ми уподібнюємося одній кореспондентці, яка звернулася до святителя Ігнатія Брянчанінова, яка дивується, чому вона настільки ретельно готуючись до сповіді, намагаючись жити суворо й уважно, назвала всі свої гріхи, у тому числі самі дрібні, а вийшла з храму порожньою, без радості. “ Це сталося тому, — відповів їй Святитель, — що ти думала розрахуватися з Богом відразу з усіма боргами, в той час як твої борги невідплатні ”.

Ви́дѣвъ же егó Иисýсъ прискóрбна бы́вша, речé: кáко не удóбь имýщiи богáтство въ цáрствiе Бóжiе вни́дутъ:”. Багатий не міг наважитися продати все своє майно, цим пояснюється печаль з якою він відійшов від Христа. Засмучений юнак був не в силах прийняти запропоновану йому радість. Тому що радість дається убогим духом .

Та ще Ісус додає :удóбѣе бо éсть велбýду сквозѣ́ иглинѣ́ ýшы проити́, нéже богáту въ цáрствiе Бóжiе вни́ти”. Шлях на небо — для всіх вузький шлях, і ворота, що ведуть у життя вічне, тісні. Легше верблюдові, — каже Христос, — пройти крізь вушко голки — ніж багатому увійти в Царство Небесне. Деякі вважають, що мова тут йде про ворота в Єрусалимі, які називаються “ игольные уши ” за їхню тісноту. Верблюд не може пройти через них, поки не буде розвантажений. Так багата людина не може зійти на небо, поки не побажає розпрощатися з вантажем земних багатств.
Інші вважають, що невипадково слово “верблюд” на грецькій мові збігається зі словом “канат” . Багатий чоловік порівняно з бідним — товстий канат порівняно з тонкою ниткою. І він не пройде крізь вушко голки, поки його не розщепити на окремі нитки. Так багата людина повинна звільнитися від свого багатства через милостиню, жертву, щоб нитка за ниткою проходила крізь вушко голки.

Почувши це учні запитали у Господа: тó ктó мóжетъ спасéнъ бы́ти?” на що Ісус їм відповів: невозмóжная у человѣкъ возмóжна сýть у Бóга.”. Ніколи не слід впадати у відчай. У цих словах Спасителя прихована милість Божа по відношенню до багатого юнака, який відходить від Нього, і для Бога можливе поверненя його.

Тому насамперед першою має бути щира молитва.  Ми повинні зрозуміти, що від цього залежить наше спасіння. Ми спасаємося не своїми зусиллями, але й через милосердя Боже.  Цілком справедливо пише святитель Ігнатій (Брянчанінов): коли ми говоримо про порятунок, то повинні пам’ятати, що порятунок необхідний помираючим, ми повинні усвідомлювати себе такими і благати, просити Бога про порятунок, робити все, що в наших силах, і не думати, ніби ми вже багато чогось зробили. І юнак думав, що зробив уже досить, проте совість його турбувала, і врешті-решт виявилося, що він не може зробити рішучий  крок. Тому будемо всіляко примушувати себе до виконання заповідей і до покаяння та безперервно молити Господа, щоб він нас врятував.

Підготувала:  Олена Ковтунович

Добавить комментарий

Православний календар