Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

CUFub-mQD2cБожою милістю, цього 2016 року вдалось організувати вже четвертий молодіжний літній табір рівненського благочиння. Проходив він 18-22 липня на тому самому місці, де й минулих років, серед величної природи Козлинського соснового лісу.

Більш ніж 90 молодих людей, понад 30 священнослужителів розпрощались на деякий час із усім привичним — технологічним та домашнім, для того, щоб однією православною сім’єю прожити недовгих 5 днів, поспілкуватись біля багаття на різні духовні теми.

Основою нашого молодіжного табору стало спілкування священиків із молодими людьми на одвічно-цікаві теми про сім’ю, дітей, духівника тощо. Молодь сама стала ініціатором тематики бесід-лекцій, а священики тільки додумали і надали темам відповідної форми. Насправді, такий тандем виявився дуже корисним і плідним для всіх.

Основна тема цьогорічної зустрічі у лісі така: «Сім’я як оплот міцної віри та державності». Усі 5 днів священики і молодь мали можливість почути один одного, поспілкуватись в руслі оговореної теми. Молодь мала хорошу нагоду поговорити із отцями, як то кажуть «по-душам». І вона використала цю можливість на 100%.

А зараз перейдемо безпосередньо до відгуків-вражень нашої православної молоді щодо даного молодіжного заходу. Ось вони:

 

Епік Анна, Епік Іларія, Рибачук Юлія, Попик Софія, прихожанки Свято-Михайлівського храму с.  Зоря:

4 Регіональний З’їзд Молоді у Козлині запам’ятався насиченими днями бесідами і лекціями священників, які вміли достукатися до кожного серця, також цікавими квестами, брейн-рингом.

Гітара, багаття і каремати давали вечорам затишок і тепло, пісні зігрівали душі.
В проміжках насиченої програми нас кормили смачними сніданками, обідами та вечерею.
День за днем ми повільно крокували до завершення табору, але в наших серцях все більше розгорався вогонь дружби. Ми розуміли, що вже, можливо, ніколи ми не зможемо зустрітись ось такою компанією. Час йде і люди міняються. Кожна секунда відходить в минуле, яке не повернути і покидає сьогодення, яке не зупинити. Міняємося і ми.

Хочу подякувати організаторам які своїми силами, молитвами,т ерпінням та смиренням проводять цей табір для спасіння душ наших, щоб молодь задумувалась над своїм життям та мала страх Божий!

 

Для мене цьогорічний табір відзначився своїми надзвичайно цікавими і корисними бесідами: сім’я, Таїнство Шлюбу, любов. Священики своїми розповідями нікого не залишили байдужими. Взагалі, для мене це подвиг — влаштовувати такі табори. Це надзвичайно великий труд. Дні були дуже насиченими. Розпорядок дня, спортивні та ілектуальні змагання, харчування — все було достойнее, і я особисто дуже вдячна за цю можливість побувати там. Несприятлива погода не завадила добре відпочити, як і для тіла, а що найголовніше, для душі. Спільні молитви, бесіди та спів біля багаття — все це зближувало. Ми були однією великою дружньою сім’єю!

 

Щороку, коли мені пропонують поїхати в православний молодіжний табір у Козлин, я ні на мить не задумуюсь і кажу: «Так!». Це та подія, яку я чекаю весь рік. В даному таборі відпочиває не тільки тіло, а й душа. Саме тут — мені найлегше молитись, і я дійсно розмовляю з Богом. Саме в ньому я переосмислюю своє життя, своє ставлення до Церкви, Бога і людей. Я відчуваю, як міняюся в кращу сторону.

В Козлині ми всі — такі, як є насправді. І особливо ми бачимо наших священників — які вони добрі, веселі, та ще більш розуміють нас, їхніх духовних дітей. Я дуже рада, що маю можливість відвідувати такий захід, в ньому жити, мати таку велику сім’ю.

Цього року мене вразила Літургія, яка проводилась в лісі. Ми повністю залежали від Бога. Хоч і погода не завжди була найкраща, але вона не завадила хорошим світлим враженням. Священники вміли нас зацікавлювати і в дощ, і в холод. Дуже сподобались теми бесід, я слухала їх від першого до останнього слова. Кожного року найкращий спомин із літа — це православний табір молоді.

Спаси вас всіх Господь!

 

У таборі я не перший раз. І кожного року він по-своєму незвичний і цікавий. Це хороший спосіб знайти нових друзів серед православної молоді. Також це місце, де можна багато корисного почерпнути для нашого приходського дитячого православного табору. Цього року, як і в попередні, була дуже цікава тема, проте вона відрізнялась тим, що має ведику актуальність у сьогоденні для православної молоді. Новизною цього року був «Аукціон шишок», який не тільки звеселив, а й здружив команди. Також було дуже цікаво грати у брейн-ринг проти священників, а потім отримати велику в’язку бубликів у подарунок для двох команд. Надіюсь, що наступного року я теж буду на ювілейному 5-му таборі і емоцій від нього буде не менше.

 

Матвіюк Марта, молода прихожанка храму Різдва Іоанна Предтечі с. Забороль:

З Благословіння Високопреосвященнійшого Варфоломія, Митрополита Рівненського і Острозького.
Функціонує молодіжний православний табір в селі Козлин.
Табір розміщений у чистому ясному сосновому лісі.
З нами працювали і відпочивали батюшки.
День починався зі спільної молитви, далі лекції, де можна отримати нові знання і відповіді на свої запитання. Спортивні ігри, конкурси, квест по лісі, так заповнювалися наші дні.
Ми постійно відчували опіку наших батюшок, нас учили жити по законах Божих і правилах християнських, відмінних від мирських. Нас учили як не розгубитись і правильно поступати при різних життєвих обставинах, повазі до старших, терпінню і смиреності.
Ми тиждень жили в іншому світі, веселому та доброму — Божому.
Одночасно нам чітко пояснювали, що добро і зло дві грані людського буття. І злу потрібно твердо протистояти щоб зберегти свою душу і тіло.
Одна із найкращих подій це Сповідь і Причастя.
Також було організовано інструктаж по протипожежній безпеці у лісі, та з бойовою протипожежною технікою.
Запам’яталися романтичні вечори біля багаття, пісні під гітару отця Олега.
Від щирого серця хочу подякувати за труд і усердя отця Валерія, о.Василія, о.Романа, о.Іоанна, о.Миколая,  о.Олега і всіх батюшок які були з нами.
Нам влаштували
Просто Свято
Просто Рай
Федорчук Тарас, прихожанин Свято-Троїцького храму с. Колоденка:

Я, Федорчук Тарас, був в таборі перший раз. Як тільки ми приїхали почали ставити палатку все було дружньо, мені дуже сподобалося один одному допомагати. Потім нам дали розпорядок тижня. В розпорядку було Богослужіння, спортивні змагання, секції і т.д.

Спочатку я розповім декількома словами про спортивні змагання. Там відбувалися змагання по футболу, волейболу і ще був квест. Мені це дуже все сподобалося, всі були дружелюбні, старанні, всі гарно змагалися.

Що можу сказати про Богослужіння: мене найбільш вразило як гарно всі священники відносилися до служби, гарно ще співали молоді хористки.

А найбільш, що мене зацікавило це лекції про сім’ю, дітей, Таїнство Вінчання. Я дуже багато почув нового, нових відповідей на свої запитання, багато для себе занотував.

Ну і ще, я розкажу трішки про вечори біля костра. Хоча погода була не дуже гарна, але мені сподобалось як ми сиділи біля багаття і співали пісні, було дуже весело, жартували, розповідали різні історії.

Мені дуже все взагальному сподобалось. Я дуже вдячний Отцю Роману що мене взяв в табір, я хобів би ще раз з’їздити в цей табір.

 

Кубринюк Іоанна, прихожанка храму прп. Амфілохія Почаївського, що діє при Обласній лікарні:

Саме мені, Кубринюк Іванні, випала прекрасна нагода взяти участь у четвертому регіональному таборі православної молоді Рівненського благочиння.
Коли я їхала у цей табір, я взагалі не знала що  очікувати, тому що їхала перший раз, але мої сподівання про перебування у таборі, який тривав 5 днів, були перевершені.

Тема цьогорічного табору була: «Сім’я як оплот міцної віри і державності». Прослухавши всі бесіди-лекції, я почерпнула для себе дуже багато важливої і корисної інформації, яка дала мені поштовх по-іншому дивитися на життя.
Ранок в таборі розпочинався якось по-особливому, з ранкової молитви, на яку ми збиралися в храмі-наметі. Після молитви все було дуже організовано, а саме: квести, брейн-ринг, бесіди-лекції, спортивні змагання.

Найбільше мене зворушило Таїнство Причастя,  до якого ми готувалися, читаючи канони до Причастя. Після вечірньої молитви ми всім табором збиралися біля багаття, співали українські пісні, спілкувалися між собою. Також мені до душі припали страви отця Ростислава з його помічницями. Страви були якісь особливі, мабуть, тому що були благословеннні.

Хоча на дворі була дощова і прохолодна погода, але на душі було легко і весело. Цих 5 днів промайнули як один день. Я  думаю, це тому що, ці дні були дні, перебування з Богом. Розтавання з табором було сумним, тому що дуже не хотілося повертатися дудому.

Мене ця подія дуже зворушила, тому що я в таборі вперше. І буду  молити Бога щоб дав всім в доброму здоров’ї, дочекати наступного року, і щоб отець Олег мене запросив знову.

 

Кутницька Оксана, прихожанка Свято-Покровського храму с. Велика Омеляна:

Ось і настало літо. Зазвичай  люди їдуть на відпочинок до Єгипту, Туреччини або ж на море. Я ж обрала відпочинок для душі, а не для тіла. Тому що відпочинок душі, куди важливіший, ніж відпочинок тіла. Бо ж Душа вічна, а тіло тліне.

4 табір православної молоді, що проходив в с. Козлин зібрав друзів. Я вкотре зрозуміла, що спільна молитва об’єднує людей. І не бабусь,  про яких говорять ЗМІ, а молодих людей. Дивлячись в їхні очі, бачиш, що вони чітко розуміють роль молитви, Церкви, Бога в житті людини. Що це не мамині нав’язування, а свідомий вибір.

Прослухавши  пізнавальні  бесіди-лекції на тему православного вчення про сім’ю, я ніби глянула на світ іншими очима. Виявляється, у казках весіллям все закінчується, а в реальному житті ним все тільки починається. І питання щасливої сім’ї постає перед кожною людиною.

Як показує практика і соціальні опитування, багато сімей не є щасливими. Але чому? Бо більшість з нас не розуміє, що починати потрібно з себе, з каяття і пробачень. Крім того, кожна сім’я повинна лишати місце для дитини, яка завжди щира і справжня.

Найбільше мене вразила читирирічна дівчинка, яка напам’ять читала молитви і в якої потрібно повчитися деяким дорослим.

Саме  на цьому таборі, серед незнайомих, але таких близьких по духу людей, розумієш, що ти тут не зайвий, тебе тут зрозуміють і дадуть вірну пораду.

 

Хиля Люба, прихожанка Свято-Пантелеймонівського храму м. Рівне:

Цього року козлинський ліс вже вчетверте приймав рівненську молодь. За якихось кілька годин лісова галявина перетворилася у справжнє наметове містечко, з незмінними мером (звісно ж, мова про о.Валерія),  комендантом-стражем порядку о.Василієм, координатором з’їзду о.Романом, медичною службою на чолі з матушками Ольгою й Анною, храмом-палаткою в центрі, ну і звісно ж, з польовою кухнею з незмінним шеф-поваром о.Ростиславом, головним начальником табору, як його жартома називають всечесні отці.

Так…Керівництво, стражі порядку, медслужба…Чого ще не вистачає  у місті? Вірно, пожежно-рятувальної служби. Але цього року до нас завітали і представники цієї галузі, провівши інструктаж з  техніки безпеки при поводженні з боєприпасами. Також учасники табору мали можливість приміряти спецодяг рятувальників, погасити умовну пожежу (але за допомогою справжнього спорядження!)

Щоправда,  дощ завадив одразу обзавестися чи не найголовнішим атрибутом лісового табору-вогнищем (одразу ж згадується минулорічний з’їзд, коли все також починалося під дощем). Власне, через погодні умови, і молебень на початок  доброї справи (адже з’їзд православної молоді відноситься саме до таких), і перші настановчі збори, і розподіл на команди – все  проходило під укриттям храму-палатки та трапезної. Але у всьому свої плюси: хтось радісно вітав друзів з минулих років, хтось заводив нові знайомства, а хтось вперше з цікавістю споглядав за тим, що відбувається навкруги. Головне – не  відволікатися від молитви та настановчих слів батюшок. А правила, зачитані о.Романом, краще запам’ятати всім і кожному (не дуже хочеться потрапити в команду попандосів=)).

Отже, спільна молитва, благословіння нашого благочинного — о.Валерія, і …почали!

Особисто для мене, цьогорічний з’їзд мав у собі кілька моментів, які вирізняють його з-поміж інших.

По-перше: дуже актуальна у сьогоденні тема для молоді –  «Сім’я  як оплот міцної віри та державності». Кожна підтема не лише містила в собі відповіді на хвилюючі запитання, але в багатьох із нас викликала шквал нових.

По-друге, з’їзд сміливо можна називати молодіжним не лише за віком учасників-слухачів. Серед лекторів-доповідачів (зроблю, з вашого дозволу такий розподіл), було чимало молодих священиків, які ще на свіжих емоціях могли розглядати  з нами теми Таїнств обручення, вінчання, дошлюбних стосунків. І це все гармонійно поєднувалося з мудрістю старшого духовенства, для яких суть тем з’їзду – це  зміст не лише священицького, але й життєвого досвіду.

По-третє, ще більша кількість наймолодших учасників, непосидючих і невгамовних на іграх та у вільний час, і по-дитячому стриманих і зосереджених на молитві. Їх щирість і безпосередність  змушувала кожного відволікатися від суєтних думок і концентруватися саме на молитві.

І нарешті, головне: Літургію було звершено безпосередньо у нашому наметовому містечку! Після освячення місця Святого Олтаря , ще звечора було відслужено Вечірню і прочитано канони , після чого більша частина молоді долучилася до Таїнства сповіді. У той вечір не було посиденьок біля багаття. І не тому, що батюшки забороняли. Кожен чекав настання ранку.

І ось він, ранок четверга. Традиційно, у цей день було відслужено святу Літургію, якій передували прочитання ранкових молитов, Послідування до святого Причастя й утрення,  але ,як було вже згадано вище, відбувалося це безпосередньо у храмі-палатці.

Ще на початку з’їзду дехто з «першорічних» запитували, чи обов’язковим є сповідь і Причастя тут і зараз. Потім ці питання просто розвіювалися. Такий сильний дух спільної молитви розігнав хибний страх перед сповіддю, і переважна більшість молоді з великою духовною радістю сподобилася прийняття Тіла і Крові Господніх.

А так як день був дійсно святковим (до речі, це був день вшанування Казанської ікони Богородиці, яка ні на мить не залишала нас без Свого покрову і заступництва), то не обійшлося без солодких подарунків від наших кулінарів. Смачнющий пиріг і морозиво припали до душі кожному=)).

Особливої уваги заслуговують спортивні змагання, квест і брейн-ринг. Це був не лише шанс продемонструвати свої здобутки та знання, а й показати справжній командний дух, що переплітається із основною темою цьогорічної молодіжки. Адже сім’я – це  теж команда, яка складається не з окремо взятих «я», а з одного «ми». До того ж, це були змагання, у яких немає переможених, бо всі чесно здобуті призи, ділилися між усіма командами, і ті, хто ще п’ять хвилин тому були суперниками, вже обіймалися і щасливо посміхалися.

А ще подібного роду змагання – хороша  перевірка на засвоєння лекцій, житій святих, які читалися за трапезою і богослужебних текстів.

Коли ми розбирали наметове містечко, знову моросив дощ. Але попри втому і погоду, роз’їжджатися не хотів ніхто. Ці короткі п’ять днів надовго закарбувалися в нашій пам’яті.

Відслуживши подячний молебень і прибравши територію табору, ми роз’їхалися. Роз’їхалися з надією зустрітися на цьому ж місці через рік. І з інтригою: а що ж буде наступного року, вже на п’ятому, ювілейному з’їзді? Дай Боже, побачимо, почуємо і засвоїмо=)

А зараз хочеться сказати всім-всім-всім 3 слова: СПАСИ ВАС ГОСПОДЬ!

Автор цього вірша — хтось із молодих учасників табору, який захотів залишитись невідомим:

Дякую, Боже, за віру,

Що дана Тобою нам всім.

Я молюся до Тебе й вірю,

Що пом’янеш у Царстві Твоїм.

Дякую, Боже, за милість,

Милосердя Твоє до нас,

Бо сподобив нам зустрітись

У такий тяжкий час.

Дякую, Боже, за духовних отців,

Що просвічують світу віру Твою,

Чесних і мудрих пастирів.

Спаси їх, Господи, молю!

Даруй, Боже, миру країні

Збережи Церкву Твою Святу

На нашій рідній Україні.

Пошли любов істинну – просту.

Прости нас, Боже, за все!

За слова, думки і вчинки,

Бо ми піклуємось про пусте…

Часом не приділяючи Тобі й годинки.

Слава Богу за все!!!

За годину щасливу й сумну.

Господь завжди Своїх овець спасе,

Коли ті йдуть назустріч Йому.

Керівник розвитку духовності

 серед молоді в Рівненському благочинні

прот. Роман Ігнатюк

Добавить комментарий

Православний календар