Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

photo75Євангеліє  шостої неділі після П’ятидесятниці розповідає  про прощення гріхів та зцілення.

Христос після того, як Його не прийняли в землі Гергесинскій, приходить в інше місце. Його єство, Його життя полягає в тому, щоб робити добро. Якщо Його відкинули в одному місці, Він поспішає до інших людей. Є люди, які чути нічого про Нього не хочуть, і є люди, які жадібно хочуть хоча б щось про Нього дізнатися і доторкнутися хоч до краю Його одягу. І Господь приходить, щоб зробити диво зцілення людям, самим, здавалося б, розслабленим і духовно, і тілесно. Бажаючи ж показати, що головна причина розслаблення були гріхи, спочатку відпускає гріхи, а потім зцілює від недуги і тіло. В цьому є великий урок про те, як потрібно ставитися до важких хвороб, коли вони відвідують людину. Всяка хвороба завжди є прямим або непрямим наслідком гріха. Якби ми не грішили, ми б і не хворіли, а творячи гріх, людина сама себе піддає хворобам, як тяжким наслідкам гріхів.

Господь вчить нас, як потрібно зціляти недуги, спочатку Він вилікував душу, сказавши: «Відпускаються тобі гріхи твої». Таким чином, Він усунув причину захворювання, а по тому зцілив і тіло людини, давши йому здравіє.

Так само і нам потрібно завжди, коли ми хворіємо, перш за все подбати про те, щоб вдатися до духовного лікування, аби душу зцілити від гріха, звернутися до Церкви святої, щоб вона нас уврачевала своїми святими таїнствами. Коли це буде зроблено, тоді вже братися і за лікування звичайне, звичайними ліками і способами. Тоді це лікування буде поставлено на твердий фундамент духовний і, з Божою допомогою, людина швидше і легше звільниться від тілесної недуги.

Також в цьому євангельському уривку підкреслюється ще один важливий момент — віра людини. Віра — це те, що дає людині надію на зустріч з Богом. Вона розвиває в нас внутрішню потребу бути з Богом, прагнути до Нього в дні випробувань і в дні радості.

Причому якщо в інших випадках при зціленні Христос відзначав віру самого хворого, то тут Він підкреслює віру людей, які принесли цього розслабленого. Тим самим Він дає зрозуміти, як важливо мати віру в те, що Господь почує і допоможе, коли ми молимося за іншу людину або хтось інший молиться за нас.

iscel «Дерзай, чадо, прощаются тебе грехи твои», — говорить Христос, тому що бачить, що у цих людей справжня віра. Вони, власне, навіть не моляться до Христа, про це нічого не сказано. Вони просто покладають до ніг Христа розслабленого, і цього виявляється достатньо. Нам як би показано, що таке молитва. Молитва — це не обов’язково слова, але це обов’язково таке стояння перед Богом, коли ми самі перед Ним стоїмо і приносимо Йому людей, які потребують допомоги Божої.

І тоді, як в Євангелії сказано, народ, бачачи диво зцілення, прославив Бога. Народ бачить милість Божу, яка проявлена ​​до іншої людини. І це для нього радість і хвала, це вже високий стан народу, якщо він відповідає своєю душею на глибокі прояви горя і радості.

Чому ж книжники і фарисеї вороже сприйняли це зцілення, так само як і всі інші зцілення Христові? Тому що, будучи самі хранителі закону, вони не прийняли головну заповідь закону – любов до ближнього. Бо тільки той, хто по-справжньому любить, плаче із тими, котрі сумують і найголовніше має здатність радіти з тими, хто перебуває в радості.

«Що легше» — каже Господь фарисеям — сказати: «Прощаються тобі гріхи», чи сказати: «Встань і ходи»? Що може бути більш неможливим, ніж сказати: «Прощаються тобі гріхи», і: «Встань і ходи». Або навпаки, що може бути більш легким, ніж це сказати! Тільки сила і милосердя Боже можуть здійснити це диво. Господь прийшов зцілювати і рятувати. Він говорить про те, що там, де зцілений гріх, найголовніша хвороба людини, там природно легко зцілити і хворобу тіла.

Можна сказати, що історія про зцілення розслабленого – це частково історія кожного з нас. Всі ми в тій чи іншій мірі розслаблені люди. Але різниця в тому, що євангельський розслаблений жадав зустрічі з Христом і це бажання і віра передалися його друзям, і ті з вірою кинулися на зустріч з Господом і принесли до Нього стражденну близьку їм людину.

І ми з вами повинні знайти таку ж незламну віру і прагнути зустрітися з Христом. А якщо самі не можемо цього досягти, треба просити ближнього, просити священика, щоб вони допомогли нам. І звичайно ж завжди просити тих, які сильніші і міцніші нас, — святих нашої Церкви. Заради їх молитовних прохань за нас, грішних, Господь зцілить і нас від духовної розслабленості, бо, за словом святителя Іоанна Златоуста, Він навіть намір сприймає.

Тому вибирати кожному із нас, як поводитися перед Богом, так як підозрілі книжники і фарисеї, які кипіли від злості, заздрощів та осуду, не любили ближніх та не раділи за них, або ж як розслаблений, з вірою та надією чекати на зцілення, щоб в радісному піднесенні почути слова Спасителя:

«Чадо! Прощаються тобі гріхи твої!»

Підготувала: Тетяна Конончук

Добавить комментарий

Православний календар