Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Forgiving Debt Luke 7:41-43

«Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові від серця свого їхніх прогріхів.» (Мв:18,35)

Євангеліє про прощення

Страшну картину малює нам Євангеліє сьогоднішнього Воскресного дня. Починається воно наступними словами: «Тим то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.» Серед цих рабів був один, який заборгував Господарю величезну суму. Сума ця була така велика, що він при всьому своєму бажанні ніколи б не зміг її виплатити. Вихід був один: Господар міг продати його, його дружину, дітей і все, що він мав. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: «Господарю! Потерпи мені, я віддам тобі все».  Господар змилосердився над рабом тим, і звільнив його і борг йому простив. Раб просив лише про відстрочку, але Господар не відстрочив виплату боргу, не зменшив його, а все, зовсім, назавжди простив. Нібито і нічого не було, все залишилося як і раніше. Почалося нове, спокійне життя, як колись. Навіть краще: тепер раб той знав свого Господаря: він бачив у ньому люблячого Отця, а працювати для такого Отця — це ж блаженство.
І раптом сталося щось жахливе: раб же той вийшов, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому абсолютно мізерну суму, і, схопивши його, душив, кажучи: Дай мені все, що повинен. Господар його, дізнавшись про це, розгнівався і віддав його мучителям, аж поки йому не віддасть всього боргу.
Ось так і ми. Ми все отримали від Господа, всім зобов’язані Богу і мали б платити Йому добрими справами, але не творимо їх, а постійно грішимо і тому виявилися неоплатними боржниками перед Богом. Але ми просимо прощення і отримуємо його. І Господь нас приймає у Свою Сім’ю — Церкву Христову.
І як той нещасний раб втратив все: і прощення Господнє, і звільнення від усього боргу, і повернення свободи собі та дружині, і дітям, — все що отримав … втратив в один момент: в той страшний момент, коли він не пробачив боржнику своєму, так і ми можемо втратити все: і прощення, яке ми отримали в таїнстві сповіді, і ту благодать, яку ми отримали у Таїнстві св. Причастя, — в один момент: в той момент, коли ми не пробачимо боржникові нашому. «Здається, так мало потрібно: прости і будеш прощений; а коли прощений, то і в милість прийнятий; а коли в милість прийнятий, то став учасником у всіх скарбах милості. Отже, тут і порятунок, і рай, і вічне блаженство. І таке велике придбання за таку дрібницю, що пробачимо! .. Так, малість, але для самолюбства нашого нема нічого важчого, як прощати.» (Св. Феофан Затворник)
Дай же Боже, щоб такий момент не настав для нас ніколи. А тому, будемо ж заради свого порятунку, свого власного добробуту та благополуччя наших ближніх від усього серця прощати нашим боржникам. І будемо радіти, що у нас є такі боржники, бо тільки прощаючи їм їхні борги, ми можемо довести Господу, яке дороге для нас Його прощення. І ще будемо радіти, тому, що те що прощає нам Господь таке величезне, а все, що ми можемо пробачити таке мале і таке мізерне. Будемо ж радіти щоразу, коли ми говоримо в Молитві Господній: «…и остави нам долги наша, яко же и мы оставляем должником нашим….»
Сьогоднішньою євангельською притчею Господь повчає нас, що гріхи наші перед Богом багаточисленні і тяжкі, але Бог прощає їх по Своєму милосердю, якщо ми молимося Йому про те. Гріхи ж наших ближніх проти нас нікчемні порівняно з нашими гріхами перед Богом. Отже, ми повинні їх прощати ближнім нашим, якщо ж ми не прощаємо їх, то і Бог не простить нас, і тоді ми повинні за це піддатися вічним мукам.

 Християнине, прощай завжди!

Бажаючи дізнатись скільки разів потрібно прощати братові, апостол Петро запитав в Ісуса Христа: «Господи, скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?» Сказавши це, думав, що назначив найвищу міру. Яке коротке терпіння людське! Господь же прийняв Своє довготерпіння до наших немочей, визначивши: «Не кажу тобі до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!» (Мф. 18, 22). Це значить, що слід завжди бути готовим простити і навіть не думати про непрощення. Всепрощення і буде відмінною рисою християнського духу, бо всепрощення — це джерело постійної підтримки життя нашого в Господі. Всепрощення всім і всього є верхнім одягом християнської любові, яка за апостолом: довготерпить, милосердствує, не заздрить, не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, терпить. Воно є найвірнішою запорукою за прощення на останньому суді: бо якщо людям ви простите прогріхи їхні, то простить і вам Небесний Отець. Отже, якщо хочеш потрапити в рай — прощай усім, щиро, від душі, щоб і тіні не залишилось від неприязні. (З кн. «Мисли на каждый день года» єпископа Феофана)

Підготувала: Тетяна Конончук

Добавить комментарий

Православний календар