Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

pro_siyachaУ 19 неділю після П’ятидесятниці Свята Церква пропонує нам притчу про сіяча. Святе Євангліє розповідає нам, як  Ісус Христос, знаходячись в Капернаумі, прийшов на берег Галилейського озера. До Нього зібралось багато народу. Він ввійшов у човен і сів, а народ стояв на березі, і з човна почав навчати народ притчами. Ісус Христос сказав: «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на грунт кам’янистий, і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його заглушив. Інше ж упало на добру землю, і, зійшовши, принесло плід стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»
«Що означає ця притча?» А пояснення таке:
Зерно – це слово Боже (Євангеліє).
Сівач – той, хто сіє (проповідує) слово Боже.
Земля – серце людське.
 Земля при дорозі, куди впало зерно, означає неуважних, розсіяних людей, до серця яких слово Боже не має доступу. Диявол легко викрадає і виносить його від них, щоб вони не увірували і не спаслись.
Кам’янисте місце означає людей непостійних і малодушних. Вони охоче слухають слово Боже, та воно не утверджується в їхній душі, і вони при першій спокусі, скорботі або гонінні на Слово Боже відпадають від віри.
Терня означає людей, у яких житейські турботи, багатство та різні пороки заглушують у душі Слово Боже.
Добра, плодюча земля означає людей з добрим серцем. Вони уважні до Слова Божого, зберігають його в добрій своїй душі і з терпінням намагаються виконати все, чого воно вчить. Плоди їхні – це добрі діла, за які вони сподоблюються Царства Небесного.

Сьогоднішня Єванглійська притча показує, як зусилля Божі розбиваються об людську негідність, непідготовленість. Божественний Сіяч сіє в наших серцях Своє Слово, а людина часто буває не готова, не здатна прийняти і зростити в собі це Божественне Зерно.

Скільки зерен впало даремно! Скільки було придушено бур’яном, скільки виявилося без коріння! І тільки одне зерно виросло на доброму ґрунті і дало плід. Що це значить? Це значить, що Слово Боже, Дух Божий, сила Таїнств, які дає нам Церква, – все це може виявитися марним і безплідним. Тому що доля Божого зерна залежить також від того, на який ґрунт воно впало. Якою би великою не була сила Слова Божого, Його спасаючої благодаті, якщо ми з вами, наше серце, наша душа, ціле наше життя не будуть готові прийняти цей Божественний дар – все виявиться марним.

І на превеликий жаль, так часто буває. І кожен з нас на власному досвіді бачив, що багато разів ми виявлялися кам’янистим ґрунтом. Приходить диявол і викрадає посіяне в серце. Що це означає? Диявол входить, користуючись нашими власними гріхами, самолюбством, гординею. Якщо людина йде в храм, але тільки для того, щоб було спокійно на душі, без глибокої сердечної любові, якщо в серці її не палає вогонь, то дуже легко диявол викрадає у неї дар благодаті. Якщо людина належить до Церкви формально, вважає, що, прочитавши вдома молитву, або приходячи зрідка в храм вона вже виконала обов’язок, а серце її залишається сухим, закаменілим, як та витоптана ногами дорога, на яку впало зерно, де його дуже швидко підібрали птахи, тоді «приходить лукавий і викрадає те, що посіяне в серці».

Є один спосіб перевірити себе, як ти готуєшся до прийняття Святих Тайн, як ти йдеш в храм, як ти відкриваєш Слово Боже, як ти прагнеш жити за Євангелієм. Перевірити це можна так. Спитай себе, чого ти шукаєш, для чого ти це робиш. І часто виявляється – для себе. Ми шукаємо, перш за все, для себе спокою, задоволення, ми шукаємо свого, а не Божого. Зауважте, що молитва, яку нам дав Христос – «Отче наш» – починається не з прохань, а з нашого бажання прийняти Його волю: «Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя» – ось що людина повинна шукати. Божого, бо Боже – найвище. Якщо ж вона шукає свого, вона задовольняє свою гординю, своє звеличування, бажання виділити себе.

Ми можемо обдурити себе, але не Бога. Все виявиться пустим, тому що диявол викраде дуже швидко. Як злітаються чорні мухи на гниле, так приходить диявол на сморід нашого гріха, нашого самолюбства. Якщо ми не будемо розпушувати ґрунт свого серця, якщо ми не будемо готуватися внутрішньо так, щоб хоч малою мірою виконати слово Христове: «Зречися себе», то найдивніше чудо – а що може бути більш чудесного, ніж Святі Тайни, коли Сам Господь дає нам Себе – можуть виявитися безсилими і безплідними.

Пам’ятайте, коли Господь прийшов в місто Назарет, і Йому там не повірили. Він не вчинив багато чудес,  тому що Його зцілювальна сила натрапила на стіну людської негідності і невірства.

І так само зерно, яке потрапило на кам’янистий ґрунт: швидко воно зійшло, але коріння не могло пустити і засохло. Буває, що людина з радістю приймає Слово Боже. Ми говоримо: «Так, Господи, ми хочемо йти за Тобою, готові служити Тобі і Твоїй святій Церкві», – говоримо щиро, але не просочуємо ціле своє життя Христовими заповідями. А значить – коріння нема, і будь-яка спокуса, будь-яке випробування, тривога, страх – і людина про все забуває.

А як легко насіннячко, яке зійшло, буває придушене бур’яном, дикими травами. Так само наша віра,  думки і почуття з ранку до вечора зайняті всілякими дріб’язками, нам ніколи оглянутися, ми поспішаємо, квапимося, біжимо по життю, і нам ніколи зупинитися, подумати, задати собі питання, перевірити своє сумління, по-справжньому звернутися до Бога з молитвою. Як у сні минають дні, місяці і роки. І в решті решт земна суєта заглушає голос Божий, який промовляє в нашому серці. Але ж, це тимчасове, завтра все може змінитися. Тільки маючи перед собою вічне, ми можемо сподіватися, що ніколи не втратимо його.

Сьогоднішня притча показує нам, яку користь приносить Слово Боже і як ми повинні слухати його, щоб воно не пішло намарне. Бо хоч роса однаково падає на ріллю і на тернину, і сонце однаково огріває їх, але на ріллі буде пшениця, а тернина залишиться терниною. Так і Слово Боже однаково проповідується з Церковного амвону всім вірним, але для нього потрібно відкрити своє серце і прийняти його щиро, як голос самого Бога, а тоді воно принесе багатий урожай!

Стараймося бути доброю ріллею та приносити рясні плоди, коли те, що почуємо, будемо використовувати у нашому щоденному житті. І вірмо, що  за це колись буде велика нагорода від Отця Небесного!

 Підготувала: Олена Ковтунович

Добавить комментарий

Православний календар