Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Похожее изображениеСвятий апостол Филип, уродженець міста Віфсаїди, батьківщини апостолів Петра і Андрія, був глибоким знавцем Святого Письма. Він правильно розумів сенс пророцтв, бо ще в юності вивчив Старий Завіт, і чекав приходу Месії. Филип був третім, покликаним Ісусом (за Євангелієм від Іоанна). Коли Ісус почав проповідувати на берегах Геннісаретського озера, і знайшов Филипа, то сказав йому: «Іди за Мною». Филип негайно всім серцем увірував в Нього. Радістю він хоче поділитися і з іншими — знайомому своєму Нафанаїлові, згодом апостолу Варфоломію, Филип повідомляє чудову новину: «Ми знайшли Того, про кого писав Мойсей у законі і пророки — Ісуса, сина Йосифа, з Назарету». Нафанаїл, почувши це і не вірячи, щоб з невеликого міста і з простого роду міг бути Месія, цар Ізраїлів, сказав: «З Назарету чи може що бути добре?» Тоді Филип, не кажучи нічого, порадив йому тільки поглянути на Нього. «Піди, — сказав він, — і подивися». Він відчував, що як тільки Нафанаїл побачить Ісуса і почує спасительні слова Його, негайно ж повірить, що він є Месія. Так це дійсно і сталося.

Скільки вдячних почуттів мав згодом Натанаїл до Филипа за те, що той розповів йому про Спасителя і привів його до обітованого Месії! І святий Филип радів в серці своєму, що люди знайшли Божественний Скарб, прихований в глибині людського єства, і ще більшою любов’ю горів він до свого Господа. Проте, святий Филип бачив в Божественному Вчителя своєму тільки високі досконалості людські, але не пізнав ще в Ньому Божества Його. І ось Христос захотів виправити його. Одного разу Господь, йдучи по іншу сторону моря Тиверіадского з п’ятьма тисячами народу і бажаючи наситити чудесним чином таку силу-силенну своїх слухачів, каже до Филипа: «Де ми купимо хліба, щоб їх нагодувати?» (Ін. 6: 5-6). Це сказав Він, відчуваючи його, бо знав, що ніде дістати хліба; Він знав наперед і те, що відповість йому Филип. Для того і запитав Він Филипа про це, щоб той більше пізнав себе самого і, засоромившись свого маловір’я, виправився. І дійсно, Филип не згадав про всемогутність Божу і не сказав: «Ти, Господи, все можеш, не личить тобі когось про те питати: тільки побажай і всі негайно наситяться. Не сказав цього Филип, але, думаючи про Господа свого, як про людину, а не як про Бога, сказав: «Їм на двісті динаріїв хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав» (Ін. 6: 7). Потім разом з іншими учнями додав: «Відпусти народ, щоб вони пішди у довколишні села і купили собі їжі» (Мк. 6:36). Коли ж Господь переломив п’ять хлібів і дві риби для п’яти тисяч народу (Лк. 9: 6), Филип побачив, що від руки Господньої, як з невичерпної житниці, всі отримували досить їжі, поки весь народ не наситився. Тоді апостол сильно засоромився свого маловір’я і, утвердившись у вірі, прославив разом з іншими в Ісусі Христі силу Божу.

Одного разу в свято зібралися в Єрусалим деякі з греків і не могли наблизитися до Ісуса, будучи невіруючими язичниками; тому, приступивши до Филипа, благали його, кажучи: «Господарю, нам хочеться бачити Ісуса!» Филип, перш за все, сказав Андрієві, а тоді вже разом з ним наважився сповістити Ісуса про бажання греків, радіючи з того, що і язичники шукають побачити і почути Господа його і Вчителя. Тоді почув він від Ісуса дивне вчення і пророцтво про язичників, які мали увірувати в Нього не тоді, але після Його смерті: «Якщо, зерно пшеничне, впавши на землю, не помре, то залишиться одне; коли ж  помре, то принесе багато плоду »(Ін. 12:24). Цим Христос як би так говорив: «Поки Я живу на землі, то маю тільки частину дому Ізраїльського, віруючого в Мене; якщо ж помру, то не один тільки дім Ізраїлів, а й багато язичників увірують в Мене».

Іншого разу, після Таємної Вечері, Филип наважився запитати Господа про велике таїнство Божества, коли просив показати Отця: «Говорить до Нього Филип: Господи! покажи нам Отця, і вистачить для нас! »(Ін. 14: 8). Цим питанням він приніс велику користь для Церкви Христової, так як звідси навчилися ми пізнавати єдиносущність Сина з Отцем і  затуляти уста єретиків, що відкидають цю Божественну істину. Господь на це відповідав з лагідним докором: «Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той бачив Отця, як же ти кажеш: Покажи нам Отця? Хіба ти не віриш, що Я в Отці, а Отець у Мені? Слова, що їх Я говорив вам, говорю не від Себе; Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла. Повірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені »(Ін. 14: 9-11). Ця відповідь Господа навчила святого Филипа і з ним всю Соборну Апостольську Церкву достойно вірити в рівність Божества Сина з Отцем і викриває богохульство Арія, який говорив, що Син Божий є творіння, а не Творець.

Про подальшу долю апостола Филипа в новозавітніх книгах нічого не повідомляється. Розповідь про неї залишилася тільки в переданнях.

Після Христового Вознесіння та зішестя Святого Духа на апостолів, апостол Филип проповідував Слово Боже в Галілеї, де воскресив мертве немовля. З Галілеї він попрямував до Греції і проповідував серед переселених туди юдеїв. Деякі з них повідомили в Єрусалим про проповіді апостола, і тоді з Єрусалима прибули книжники на чолі з первосвящеником для звинувачення святого.

Святий Апостол Филип викрив брехню первосвященика, який говорив, що учні Христові викрали і сховали тіло Господа, розповівши, як фарисеї підкупили варту. Коли ж іудейський первосвященик і його супутники почали хулити Господа, вони раптово втратили зір. По молитві ж апостола всі прозріли, і через це багато хто увірував у Христа. Апостол Филип проповідував в Азоті, Ієраполі Сирійському, пройшов Сирію, Малу Азію, Лідію, Місію — всюди проповідуючи Євангеліє і всюди терплячи за це безліч негараздів. Супутницею апостола була його сестра Маріамна. Не раз їх каменували, ув’язнювали в темниці, виганяли з поселень.

Коли апостол Филип прибув до Ієраполя Фригійского, де був храм, присвячений зміям, в якому жила єхидна, то силою молитви умертвив єхидну і зцілив багатьох укушених зміями. У числі зцілених була дружина правителя міста, яка прийняла християнство. Дізнавшись, що дружина стала християнкою, правитель наказав схопити Филипа, його сестру і апостола Варфоломія. За намовою язичницьких жреців правитель наказав розіп’яти святих апостолів. Як тільки кати виконали наказ, почався землетрус, і всі присутні на судилищі провалилися в утворену в землі тріщину. Бачачи, що сталося, іерапольци увірували в Христа і зажадали скасування страти. Коли хотіли зняти з хреста святого Филипа, то побачили, що він уже віддав Богу свою душу, і зняли його мертвим. Апостол Варфоломій звершив над усіма увірувавшими Хрещення і поставив їм єпископа. Новонавернені з честю поховали тіло апостола Филипа; а на тому місці, де вийшла кров святого апостола, виросла через три дні виноградна лоза — на знак того, що святий апостол Филип за пролиту свою кров в ім’я Христа насолоджується вічним блаженством у Царстві Небесному.

Підготувала: Тетяна Конончук

Добавить комментарий

Православний календар