Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

В цей день, 14 січня, ми маємо кілька свят. Перше — Обрізання Господнє, друге ж свято — на честь св. Василія Великого (329—379), архієпископа Кесарії Каппадокійської, що в Малій Азії.

Найближчою важливою подією із життя Ісуса Христа, що настає після Христового Різдва, є ОбрізанняОбрізання Господнє і надання імені. Святе Євангеліє про це так говорить: «Як сповнилось вісім днів, коли мали обрізати хлоп’ятко, назвали Його Ісус – ім’я, що надав був ангел, перше, ніж Він почався у лоні». Так було встановлено угоду між Господом Богом та ізраїльським народом, представником якого був Авраам. Через обрізання кожен ізраїльтянин ставав учасником Божого благословення і обітниць, даних Богом вибраному народові, коли його життя було згідне з Божою Волею. Старозавітнє обрізання було прообразом новозавітнього хрещення. За християнських часів обрізання тілесне замінило обрізання духовне. Про це свідчить апостол Павло, коли говорить, що у Христі ми «обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховного тіла плоті, обрізанням Христовим». Новозавітне обрізання — хрещення, повинно бути обрізанням наших гріхів і вад, воно є обрізанням духовним через живе, постійне спілкування з Богом, прагнення до нього. Чудовим прикладом такого спілкування є весь життєвий шлях св. Василія Великого, пам’ять якого ми вшановуємо сьогодні.

Василий ВеликийСв. Василій Великий походив він із надзвичайної родини, яка дбала не лише про те, щоб дати своїм дітям якнайкращу освіту, але і про виховання їх у християнському дусі. Навчався молодий Василій спочатку у рідній Кесарії, згодом — у високих школах Константинополя й Афін, де він здобував найкращу на той час освіту з філософії, красномовства, медицини, природничих наук. Щедро обдарованого юнака із багатої родини чекала висока кар’єра, проте в серці Василія йде боротьба двох стремлінь: жаги науки і знання та тяги до тиші монашого життя. Врешті-решт останнє перемагає, і Василій залишає навчання для життя досконалішого та повертається на батьківщину, де незабаром започатковує свій монастир. Там навколо нього збирається ціла спільнота однодумців і учнів, зокрема його давній друг — святий Григорій Богослов та рідний брат Василія — святий Григорій Нісський. Так постає перша монаша спільнота, складаються правила взаємного співжиття братії. Святий був першим у цій справі, адже досі Церква ще не знала монастирів спільного життя, всі дотеперішні монахи жили окремо, кожен сам по собі. Св.Василій Великий вважав такий спосіб життя не зовсім відповідним, а то й небезпечним. Коли у Церкві виникали різні єресі, св. Василій Великий залишав монастир та проявляв себе ревним оборонцем Христової віри. Згодом він повернувся до Кесарії, де був висвячений в сан диякона, а потім — в сан пресвітера. Його ревність не знала втоми: він всього себе віддав на служіння Господу, безперестанку навчаючи свою паству. Інколи, проповідуючи двічі на день, ходив з проповідями від церкви до церкви. За часів правління імператора Валента, прихильника аріан, у важкі часи для церкви до св. Василія Великого перейшло управління церковними справами. У цей час він склав чин Літургії, «Бесіди на Шестоднев», також книги проти аріан. 370 року св. Василя Великого було поставлено Кесарійським єпископом. Новий сан дав йому ще більше натхнення до духовної праці. Він почав створювати школи, сиротинці, лікарні та всілякі інші заклади для допомоги хворим та нужденним.

Історики описали зустріч св. Василія Великого з Модестом, префектом преторії, одним з найближчих помічників римського імператора Валенти. Модест відомий історії своєю жорстокістю і тортурами. Він покликав св. Василія Великого до себе і пригрозив йому вигнанням, конфіскацією майна, муками і смертю. Проте він отримав таку відповідь: «Все це для мене — байдуже, той не втрачає — хто нічого не має, окрім старого зношеного одягу та кількох книг, в яких і полягає моє багатство. Заслання не страшне мені, тому що не прив’язаний я до місця, і це місце, в якому я живу зараз — не моє, і будь-яке, куди мене кинуть — буде моїм. Краще сказати: всюди Боже місце, де б не був мандрівником чи прибульцем. А що муки мені зроблять? Я настільки слабкий, що лише перший удар буде болючим. Смерть же для мене — благодіяння: вона швидше приведе мене до Бога, для Якого я живу й працюю, до Якого я давно прагну». (Пс. 38, 13) Модест був вражений цими словами. Доповівши Валентові про це, префект додав: “Переможені ми цим настоятелем Церкви”. Ту ж твердість св. Василій Великий виявив і перед обличчям самого імператора і своєю поведінкою та стійкістю справив на Валента таке враження, що той не підтримав аріан, які вимагали заслання св. Василія Великого. Його слово і сьогодні знаходить живий відгук у серці людини, яка шукає Бога, із плином віків воно не втратило своєї актуальності.

Підготувала: Олександра Чернікова

Добавить комментарий

Православний календар