Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

40SIJ9yvoywХристияни усіх часів із особливим благоговінням вшановували пам’ять святих мучеників які своєю кров’ю засвідчили вірність Богу і Його святій Церкві. Це відбувалося в епохи, коли ненависть до послідовників Христа Спасителя, про яку Він і Сам попереджав своїх учнів, доходила до відкритих гонінь. „А за Ім’я Моє, — говорив Господь, — будуть усі вас ненавидіти” (Мф. 10,22).

Православна Церква Київської Русі, на відміну від Древніх Православних Церков, не знала в своїй історії — епохи мучеників. Такою епохою для церкви стало XX століття. Погляд на цей період, як на трагічну, з точки зору людяності, цілком виправданий. Однак з точки зору церковної і релігійної, він, як це не парадоксально, — час великої слави і торжества.

Вшанування пам’яті Собору новомучеників і сповідників землі руської відбувається в день мученицької кончини святителя Київського Володимира, який був убитий більшовиками 25 січня (за старим стилем) неподалік від брами Києво-Печерської Лаври.

dAkUw_usOv0Постать Митрополита Володимира (Богоявленського) унікальна. Він єдиний з ієрархів Руської Православної Церкви, хто був поставлений очолювати в різні роки всі три первопрестольні кафедри нашої Церкви: Московську, Санкт-Петербурзьку і Київську.

25 січня, а за новим стилем 7 лютого, 1918 року озброєні люди ввірвалися в покої митрополита Володимира і після знущань над ним вивели за стіни Лаври і розстріляли. Перед смертю архіпастир звершив молитву, благословив своїх убивць і сказав: „Господь вас хай простить”. Знайдене братією його тіло, було спотворене великою кількістю колотих та вогнепальних ран. Похоронили митрополита Володимимира в Хрестовоздвиженському храмі, що на території Ближніх печер Києво-Печерської лаври.

Жорстоке вбивство Митрополита Володимира сталося, тоді, коли проходив Помісний Собор Руської Православної Церкви (1917–1918 рр.). Революція руйнувала все на своєму шляху. Терор поглиблювався —слідом за Київським митрополитом було вбито і закатовано багато інших служителів Церкви. 18 квітня 1918 р. Помісний Собор виніс постанову про запровадження щорічного молитовного поминання «всіх спочилих у нинішній лютий час гонінь сповідників і мучеників». Днем цього поминання Собор визначив 25 січня — день мученицької кончини святителя Київського Володимира.

itjYXyIlzy031 березня 1992 р. Архієрейський Собор Руської Православної Церкви ухвалив постанову про канонізацію митрополита Київського і Галицького Володимира (Богоявленського). Днем його пам’яті визначено 25 січня (за старим стилем). При цьому було також встановлене святкування Собору мучеників і сповідників у землях Русі в ХХ сторіччі за Христа постраждалих.

Нинішні реалії служіння Української Православної Церкви близькі до тих, в яких здійснював свій подвиг священномученик Володимир. Розколи, єресі, порушення канонів, намагання похитнути духовні основи за «стихіями світу» цього (Кол. 2: 8) є причинами складних умов, у яких перебуває сьогодні Православ’я в Україні. Але служіння Церкви Христової, в яких би історичних умовах воно не відбувалося, будується на міцному фундаменті, похитнути який неможливо. Успіх боротьби зі злом вимірюється не зовнішньою тимчасовою перемогою, а стоянням в істині до кінця: «Хто ж перетерпить до кінця, той спасеться!» (Мк. 13: 13).

Підготувала: Софія Попик

Добавить комментарий

Православний календар