Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

81Другою підготовчою неділею до Святої Чотиридесятниці являється  неділя «Про блудного сина». В цю неділю Церква згадує притчу,  в якій Господь розповідає про навернення в батьківський дім блудного сина. Ця притча є актуальною в сьогоднішньому житті і не дарма вона читається перед Великим постом.

«Деякий багатий чоловік, — як розповідає євангельська притча, — мав двох синів. Молодший з них просив батька, щоб він відділив належну йому частину майна. Батько виконав це. Через декілька днів менший син, забравши дане йому майно, пішов у далеку країну, де потратив спадщину, проводячи розпутне життя. Коли він розтратив все майно, в тій країні став голод. Син багатія не тільки став бідним, але й почав голодувати. У тій країні він пристав до одного з місцевих  жителів, він же послав його на поля свої, пасти свиней. Нещасний, мучений голодом син, радий був би наповнити шлунок тим грубим кормом, яким харчувалися свині, але це виявилося неможливим. У такому положенні він, нарешті, опам`ятався, згадавши затишок, яким сповнений будинок батьківський, зважився повернутися до батька. У думках він приготував, для умилостивлення  батька, свідомість гріха, свідомість своєї негідності і смиренне прохання про причислення вже не до сімейства батьківського, а до числа рабів і найманців. З таким сердечним настроєм молодший син вирушив у дорогу. Ще був він далеко від рідного дому, як батько побачив його, побачив і зглянувся над ним: побіг назустріч до нього, кинувся на шию йому, став цілувати його. Коли син вимовив приготовану сповідь і прохання, батько звелів рабам: «Принесіть негайно одежу, одягніть його нею, надягніть перстень на руку його і взуйте чоботи на його ноги. Приведіть і заколіть відгодоване ягня: ми скуштуємо та возрадуємося. Син мій був мертвий, і ожив, пропав, і знайшовся!

«Старший син, був завжди покірний своєму батькові. На той момент він знаходився в полі, при поверненні під час бенкету, він побачив дивну поведінку батька стосовно до молодшого сина. Але батько заперечив йому: «Сину мій! Ти завжди зі мною, і все моє — твоє. А тобі належало б зрадіти й веселитися про те, що брат твій був мертвий і ожив, пропав, і знайшовся! «» (Див. Лк. 15: 11-32).

Менший син, по поясненню святих Отців, може бути образом і всього занепалого людського роду і кожної людини-грішника. Частина виділеної спадщини меншому синові — дари Божі, якими сповнена кожна людина. Найкращий з Божих дарів — розум і серце, а особливо благодать Святого Духа, що дарується кожному Християнинові. Вимога у батька своєї частини майна для використання її в сваволі — є прагненням людини скинути з себе покірність Богу і слідувати своїм власним помислам і побажанням. Згодою батька на видачу спадщини зображується самовладдя, яким Бог удостоїв людину у вживанні дарів Божих. Дальня країна — життя гріховне, що віддаляє і відчужує нас від Бога. Розтрата майна — виснаження сил розуму, серця і тіла, особливо ж подоби Божої і відігнання від себе Святого Духа діяннями гріховними. Злидні меншого сина: це — порожнеча душі, що утворюється від гріховного життя. Постійні мешканці далекої країни — занепалі духи темряви віку цього, постійні в падінні своєму,  які віддаляють нас від Бога. Стадо нечистих тварин — помисли і відчуття гріховні, які перебувають в душі грішника, пасуться на пажитях  її, вони — неминучий наслідок гріховної діяльності.    З Євангелійської притчі ми вчимося, що з боку людини для успішного і плідного покаяння необхідні: бачення та усвідомлення гріха свого, каяття в ньому та сповідь його. Хто звертається до Бога з таким сердечним залогом, ще далеко його бачить Бог: бачить і вже спішить до нього назустріч, обіймає, цілує його Своєю благодаттю. Ледве розкаяний вимовив сповідь гріха, як милосердний Господь каже рабам — служителям вівтаря і святим Ангелам — наділити його в світлий одяг непорочності, надіти на руку його перстень — свідоцтво відновленого єднання з Церквою земною і небесною, взути ноги його в чоботи, щоб діяльність його була збережена від духовного терня міцними настановленнями, таке значення мають чоботи — заповідями Христовими. В завершення дій любові поставляється для поверненого сина трапеза любові, для якої заколюється тілець вгодований. Цією трапезою означається церковна трапеза, на якій пропонується грішникові, примиритися з Богом, духовна нетлінна пожива й напій: Христос, давно обітований людству, приготовлює невимовним милосердям Божим для занепалого людства з самих хвилин його падіння. Євангельська притча — Божественне вчення! Воно глибоко і піднесено, незважаючи на незвичайну простоту людського слова, в яку благоволило зодягнутися Слово Боже! Хай же Господь, Котрий знає наші справи та думки, не позбавить нас Благодатного дару синівства й усвідомлення того, що всі ми — діти Небесного Отця, бо це усвідомлення завжди допомагатиме негідному стати гідним, неправедному — праведним, тому, хто заблукав, — повернутися на правильний шлях в дім Отця Небесного.

Підготував: Дмитро Брюхацький

Добавить комментарий

Православний календар