Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

1Тропарь святителю Григорию Паламе, архиепископу Фессалонитскому,  глас 8
Православия светильниче,  Церкве утверждение и учителю, монахов доброто, богословов поборниче непреоборимый, Григорие чудотворче, Фессалонитская похвало, проповедниче благодати, молися выну спастися душам нашим.

Ин тропарь святителю Григорию Паламе, архиепископу Фессалонитскому, глас 8
Православия наставниче, святителем украшение,  Богословцем поборниче непобедимый, Григорие чудотворче,  Солуню великая похвало, проповедниче благодати,  моли Христа Бога спастися душам нашим.

Кондак святителю Григорию Паламе, архиепископу Фессалонитскому, глас 8
Премудрости священный и Божественный орган,  богословия светлую согласно трубу, воспеваем тя, Григорие богоглагольниче,  но яко ум, Уму первому предстояй,  к Нему ум наш, отче, настави, да зовем: радуйся, проповедниче благодати.

У другу неділю Великого Посту Свята Церква вшановує пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фесалонітського. Ми ніби продовжуємо святкувати Торжество Православ’я. Святий Григорій у свій час ревно став на захист православного вчення, та прикладом свого життя довів спасительність і силу віри православної.
Народився святий у 1296 р. в знатній сім’ї сенатора Констянтина при імператорі Андроніку II. Незважаючи на те, що він рано втратив батька, був уже в юному віці відомий своєю начитаністю й освіченістю.
Святителю Григорію, зважаючи на всі його позитивні якості, пропонували різні високі посади при імператорському дворі. Але він не бажав слави світу цього і, відхиливши всі пропозиції, в двадцятилітньому віці оселився на святій горі Афон, де став аскетом та ісіхастом. Треба сказати, що серед ченців Святої гори в XIV ст. був розповсюджений особливий рух – ісіхазм.
Ісіхазм – від грецького слова «ісіхія» – безмовність, тиша. Послідовники цього руху вели особливий спосіб життя. Вони зводили свій розум до умоспоглядання. Через творення особливого молитовного правила, наприклад, – творення безперестанної Ісусової молитви, з’єднувалися з Богом. Молитва допомагала їм очистити розум та серце і це виражалось у баченні Божественного світла, саме такого світла, яке бачили апостоли на Фаворській горі, будучи очевидцями Преображення Господнього, про що ап. Петро говорить у своєму Другому Соборному посланні:
«Не ухищреннымъ бо баснем последовавше сказахом вам силу и пришествие Господа нашего Иисуса Христа, но самовидцы бывше величествия онаго.» (Бо ми сповістили вам силу і пришестя Господа нашого Ісуса Христа, не йдучи за хитромудрими байками, а бувши очевидцями Його величі)(2 Петр. 1. 16).
У 1326 році через небезпеку нападу турків разом з братією він перебрався в Солунь (Салоніки), де тоді ж був висвячений у сан священика.
Свої обов’язки пресвітера святий Григорій поєднував з життям затворника: п’ять днів тижня проводив у мовчанні і молитві, і тільки в суботу і неділю пастир виходив до народу — здійснював богослужіння і виголошував проповіді. Його повчання часто викликали в людей у храмі розчулення і сльози. Однак повна відчуженість від громадського життя святителю була невластива. Іноді він відвідував богословські збори міської освіченої молоді на чолі з майбутнім Патріархом Ісидором. Повертаючись якось з Константинополя, він виявив поблизу Солуня містечко Берії, зручне для самотнього життя. Незабаром він зібрав тут невелику громаду ченців-пустельників і керував нею протягом 5 років. У 1331 році святитель пішов на Афон і усамітнився в скиті святого Сави, біля Лаври преподобного Афанасія. У 1333 році він був призначений ігуменом Єсфигменського монастиря в північній частині Святої Гори.
Але, незважаючи на турботи, які він узяв на себе, святитель Григорій Палама постійно прагнув повернутися до безмовності пустелі. І досяг би цього, якби вчений чернець з Калабрії (Південна Італія) на ім’я Варлаам (1290-1350) не спонукав його стати на полемічну дорогу. Суперечка з Варлаамом тривала упродовж 6 років з 1335 по 1341 р.
Цей калабрійський чернець відкидав православне вчення про Благодатне світло, яке просвітлює внутрішню людину і інколи відкривається видимо, як це було на Фаворі і Синаї. Він навчав, що сутність 2Бога неосяжна для людей, що Божественне можна пізнавати тільки логічним шляхом через Писання, книги. Тому навчання набагато більше, ніж молитва простих неосвічених ченців, а бачене ними світло, як і світло Фаворське, є тварне.
На соборі, який був скликаний в 1341 р., єресь ченця Варлаама була переможена за допомогою мудрого богослова святого Григорія Палами, який зміг дати пояснення Божественного світла. Він називав його як нетварну Божественну енергію, яка витікає з природи Бога. За природою ми не можемо бути рівні Богові, а за благодаттю – можемо зблизитись з Ним.
Свт. Григорій Палама своїм глибоким богослов’ям, почерпнутим з багатовікового досвіду Церкви, а також на своєму власному досвіді подвижника-ісіхаста, привідкриває нам тайну єднання людини з Богом, а це і є головна мета не тільки Великого посту, але й всього життя 3людини.
Святитель Григорій Палама мирно відійшов до Бога 14 листопада 1359 року. У 1368 році він був канонізований на Константинопольському Соборі при патріарсі Філофеї (1354 — 1355, 1362 — 1376), який написав житіє і службу святителю. Спочатку мощі святителя Григорія були покладені в кафедральному храмі Святої Софії у Фессалониках, нині часточка його мощів зберігається в митрополичому соборі на честь Григорія Палами поблизу міської набережної.

Підготувала: Світлана Мейта

Добавить комментарий

Православний календар