Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Sevastiyskie-mycheniki

Тропарь

40 МУЧЕНИКАМ СЕВАСТИЙСКИМ

Страстотерпцы всечестнии,  воини Христовы четыредесяте,  твердии оружницы,  сквозе бо огнь и воду проидосте  и Ангелом сограждане бысте,  с нимиже молитеся Христу о иже верою хвалящих вас.  Слава Давшему вам крепость,  слава Венчавшему вас,  слава Подавающему вами всем исцеления.

Щороку, 22 березня, Свята Православна Церква вшановує пам’ять 40-а мучеників, замучених в Севастійському озері.

У 313 році святий імператор Костянтин Великий дарував християнам свободу віросповідання. Але влада в багатьох провінціях і раніше належала язичникам, гонителям християн. Так було і в провінції Вірменія, що розташовувалася на території сучасної Туреччини. Тут, у місті Севастії гарнізоном командував ревний язичник Агріколай. І ось взимку 320 року він звелів усім своїм воїнам зробити жертвопринесення ідолам. Сорок чоловік відмовилися, заявивши, що вони — християни і поклоняються тільки Богу істинному, а не божкам.
Спочатку Агріколай умовляв їх, обіцяв підвищення по службі, гроші. Потім став погрожувати в’язницею і ганебною смертю. Але воїни відкинули всі обіцянки і погрози, і тоді правитель посадив їх у в’язницю. В’язні старанно молилися і вночі почули голос: «Хто витримає до кінця, той спасеться».
Через тиждень у місто приїхав знатний чиновник Лісій і звелів побити воїнів-християн камінням. Але камені летіли повз ціль; камінь, кинутий самим Лісієм, потрапив в обличчя Агріколая. Збентежені мучителі повернули в’язнів у в’язницю, щоб подумати, як вчинити з ними. Вночі в темниці воїни знову почули що тішить голос Господа: «Хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе. Дерзайте і не лякайтеся, бо приймете вінці нетлінні».
На наступний день воїнів пов’язаними повели до озера поблизу міста Севастії. Того дня був сильний мороз. Воїнам наказали роздягтися і поставили прямо в крижану воду. А на березі топилася лазня, і мучителі сказали, що будь-який з них може відразу ж зігрітися в ній, якщо зречеться Христа. Всю ніч воїни мужньо переносили холод, підбадьорюючи один одного. Вони співали псалми, незважаючи на біль, завданий обмороженням. А мука ця по силі рівна з опіками від вогню. Один з воїнів після кількох годин не витримав, побіг на берег, до лазні. Але як тільки він вступив на поріг  лазні зразу ж  помер.
Ніч тривала, і стражники, які охороняли місце муки, задрімали. Не міг заснути тільки один з них, Аглаї. Він був вражений: як же ці християни, незважаючи на нечувані муки, не припиняють молитви? О третій годині ночі він побачив, що над озером розливається яскраве світло, зовсім як влітку. Стало так тепло, що лід розтанув. Аглаї дивувався: що ж відбувається? Поглянувши вгору, він побачив над головами воїнів світяться вінці. Вінців було тридцять дев’ять — за кількістю мучеників, які залишилися стійкими. Тоді Аглаї скинув з себе одяг, крикнув, розбудивши інших стражників: «І я християнин!» — І побіг до мучеників. Він молився: «Господи Боже, вірую в Тебе, в Якого ці воїни вірують. Приєднай мене до них, та сподоби постраждати з Твоїми рабами».
Вранці повернулися начальники мучителів і побачили, що воїни ще живі, та на додачу серед них один з тюремників! У люті Лісій і Агріколай веліли перебити мученикам молотами гомілки, щоб зробити страждання нестерпними. Але і вмираючи від мук, воїни не переставали молитися і славити Істинного Бога.
Лісій наказав знищити останки воїнів, щоб християни не шанували мощі нових мучеників. Тіла святих були спалені на багатті, а кістки кинуті в річку. Через три дні мученики з’явилися уві сні єпископу Севастії Петру і повеліли йому взяти кістки з річки. Єпископ з декількома священиками вночі таємно прийшли до річки. О чудо: кістки мучеників сяяли у воді як зірки! Християни зібрали останки святих і з честю поховали їх.

Так постраждали мученики за Христа. Церква  ставить їх нам для прикладу у Великий піст, коли час особливого подвигу поста і молитви. Церква закликає нас до їх стійкості та  неухильної,  постійної вірності Христу навіть і до смерті. Тут і збулося те, що сказано в Апокаліпсисі: «Будь вірний аж до смерті і дам тобі вінець життя».

Імена святих сорока мучеників такі: Киріон (Кирій), Кандид, Домен, Ісихій, Іраклій, Смарагд, Євноїк (Євник), Валент (Уал), Вивіан, Клавдій, Приск, Феодул, Євтихій, Іоанн, Ксанфій, Іліан, Сисиній, Аггій, Аєтій, Флавій, Акакій, Екдикій (Екдит), Лисімах, Олександр, Ілій, Горгоній, Феофіл, Домитіан, Гаїй, Леонтій, Афанасій, Кирил, Сакердон, Миколай, Валерій, Филоктимон, Северіан, Худіон, Мелітон і Аглаїй.

 

На Русі здавна був звичай в день пам’яті Севастійських мучеників ліпити з тіста і пекти «жайворонків» — булочки у вигляді птахів. Чому саме жайворонки? Селяни, звертаючи увагу на те, що співаючий жайворонок то злітає вгору, то каменем «падає» до землі, пояснювали це особливою відвагою і смиренністю цих птахів перед Богом. Жайворонок швидко спрямовується догори, але, вражений величчю Господа, в глибокому благоговінні схиляється вниз. Так жайворонки, по думці наших благочестивих предків, зображували собою пісню слави Господу, піднесену мучениками, їх смиренність і спрямованість вгору, в Царство Небесне, до Сонця Правди — Христа.

Добавить комментарий

Православний календар