Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

nb66984В п’яту неділю Великого посту, Православна церква встановила пам’ять Великої подвижниці Марії Єгипетської (перехідне), однієї із самих великих святих за всю історію християнства. Її життя настільки вражаюче і повчальне, що саме в цей покаянний час церква ставить преподобну в приклад християнам. Це приклад переродження людської душі, коли велика грішниця трудами покаяння, зречення свого минулого життя по Божій милості обрела ангельский образ сильної духом подвижниці. Кожен православний християнин повинен бути знайомий з її незвичайним життям, з її шляхом навернення до Бога, з її духовним подвигом понесеним на землі. Тому із трепетом вникнемо в цю хвилюючу історію життя.

Життя Преподобної Матері Марії Єгипетської

Жив в Палестині святий чернець Зосима. Він старанно просив Бога вказати йому такого праведника, який міг би служити йому за приклад. І отримав від Господа вказівку йти в монастир Іоанна Предтечі на Йордані. У цьому монастирі був звичай з початку Великого посту усім ченцям йти в пустелю Зайорданську і там в молитві і покаянні проводити увесь Великий піст. За звичаєм монастиря пішов в пустелю і Зосима.

Йшов він довго і заглибився в дикі і страшні місця пустелі Зайорданської і ось помітив вдалині людську фігуру. Він підійшов поближче і з подивом побачив, що це виснажена постом і тяготами пустинного життя жінка, яка перебуваючи в молитві возносилася чудовим чином над землею. Коли помітила вона наближення Зосими, то веліла йому кинути їй одяг, щоб покрити своє голе тіло. І тоді жінка розповіла Зосимі про своє життя.
В молоді роки Марія Єгипетська жила в Олександрії, де вела розпусний спосіб життя, спокушаючи безліч молодих людей. Але ось одного разу, гуляючи по берегу моря, Марія побачила корабель, що вирушав до Палестини на свято Воздвиження Хреста Господнього. Їй прийшла думка  піднятися на корабель і відправитись у подорож разом з паломниками.
Після приїзду до Палестини усі  зійшли з корабля і направились в Єрусалим. Пішла за ними і Марія, хотіла увійти разом з усіма в храм Воскресіння Христового, але далі за притвор не могла ступити, тому, що якась невидима сила відштовхувала її і не дозволяла увійти до храму. Тричі намагалася вона потрапити всередину, і кожного разу не могла цього зробити.
Марія спочатку не розуміла, чому  усі входять в храм, а вона не може переступити й порогу.  Але піднявши очі, побачила образ Пресвятої Богородиці і у цей момент уперше усвідомила усю віддаленість від Бога, зрозуміла, що її гріхи не дають їй наблизитися до Храму Божого і увійти до святині.. Вона стала молитися і просити Пресвяту Богородицю допустити її в храм:» О Владичице, Діво, Що народила Бога плоттю! Я знаю, глибоко знаю, що немає честі Тобі і похвали, коли я, нечиста і скверна, дивлюся на Твоє лице Приснодіви, чистої тілом і душею. Справедливо, якщо Твоя невинна чистота  зненавидить мене блудницю. Але я чула, що народжений Тобою Бог для того і втілився, щоб закликати грішників до покаяння. Прийди ж до мене, залишеної всіма, на допомогу! Повели, щоб мені не забороняли ввійти до церкви, дай мені побачити Чесне Древо, на якому плоттю був розіп’ятий народжений Тобою, Який пролив святу кров Свою за визволення грішників і мене. Повели, Владичице, щоб і для мене, недостойної, відкрилися двері церкви для поклоніння Божественному Хресту! Будь моєю вірною поручителькою перед Сином Твоїм, що я більше не оскверню свого тіла нечистотою блуду, але, споглянувши на Хресне Древо, відречуся від світу і його спокус і піду туди, куди поведеш мене Ти, поручительниця мого спасіння.» І тоді, після гарячої молитви, вона змогла вільно увійти і вклонитися Древу Хреста Господнього. Вийшовши з храму Марія молилась Божій Матері такими словами: «О Присноблаженна Діво, Владичице Богородице, не нехтуй моєю молитвою, Ти на мені показала Своє велике чоловіколюбство. Я бачила славу Господню, блудна і недостойна бачити її! Слава Богу, Який ради Тебе приймає покаяння грішних! Ось все, що я грішна можу помислити і сказати словами. Тепер, Владичице, пора виконати те, що я обіцяла, просячи Тебе бути поручительницею: навчи мене, яка буде Твоя воля, і навчи, як завершити порятунок на шляху покаяння.»
Після цих слів вона почула, неначе здалеку, голос:» Якщо перейдеш через Йордан, то знайдеш собі повне заспокоєння.»
З цими словами вона вийшла з церковного притвору і швидко пішла вперед. Дорогою хтось дав їй три монети.
Вона взяла їх, купила три хлібини і запитала продавця де дорога до Йордану і швидко пішла, проливаючи сльози.  По дорозі  зупинилась в церкві  святого Іоанна Хрестителя. Помолившись, вона причастилася Пречистих і Животворящих Таїнств  Христових. Рано-вранці, знайшовши невеликий човен, переправилася на інший берег і віддалилася в пустелю, чекаючи спасіння, яке подасть Господь. Там і прожила преподобна нікого не бачачи сорок сім років. Марія розповіла  Зосимі, що перші сімнадцять років її муки були надзвичайно тяжкими: вона страждала від спеки і голоду, їй видавалися розкішні страви, часто відчувала присмак випитого солодкого вина, перед очима пролітало усе її  розпусне життя в Олександрії. Сімнадцять років вона боролася з цими спогадами і тільки на вісімнадцятому році придбала глибокий спокій і після цього прожила в пустелі ще тридцять років. Коли Зосима спитав чим вона харчувалася ці всі роки,преподобна відповіла,що коли закінчився хліб, то годувалася рослинами, одяг, який був на ній — стлів, вона багато страждала влітку від спеки, а взимку від холоду,багато раз падаючи як бездиханна на землю, зазнаючи численні тілесні і духовні страждання. Преподобна Марія говорила словами Священного Писання Мойсея, пророків, і Псалтиря, і Зосима питав її, чи не вивчала Святого Письма, але Свята Марія відповідала що за час свого переходу через Йордан ні людей, ні звірів не бачила і книг Святих ніколи не читала і співу церковного ніколи не чула. Тоді Зосима кинувся до неї в ноги, славлячи Господа за Його великі,дивні і славні діла. Вона стала справжнім ангелом во плоті, бо коли молилася, піднімалася над землею і стояла в повітрі. Закінчивши бесіду з ченцем Зосимою, преподобна Марія Єгипетська веліла йому прийти через рік до Йордану зі Святими Дарами, аби вона могла приступити до Таїнства Святого Причастя.

mary-of-egypt-05-and-st-zosimas-iconostasis-of-side-church-of-mary-of-egypt-sretensky-monastery-moscowМинув рік. Коли настав перший тиждень Великого посту, то вся братія за звичаєм і монастирським уставом, помолившись, зі співом, вийшла в пустелю. Тільки Зосима, який страждав тяжкою недугою змушений був залишитися в монастирі. Тоді пригадав він слова святої: «Тобі неможливо буде піти, якщо і захочеш!» Скоро видужавши від хвороби, взявши Святі дари Зосима пішов на зустріч до Марії і сів на березі Йордану, чекаючи приходу преподобної. Він хвилювався як Марія зможе подолати річку, а тим часом преподобна вже підійшла до Йордану. Побачивши її, Зосима з радістю встав і подякував Богові. Потім він побачив, що свята, осяяна блиском місяця, перехрестила хресним знаменням річку, спустилася з берега на воду і пішла до нього по воді, як по твердій землі. Бачачи це, здивований Зосима хотів їй поклонитися, але свята, ще йдучи по воді, противилася цьому і вигукнула: «Що ти робиш? Адже ти священик і несеш Божественні Тайни!» Потім свята попросила прочитати Символ віри і молитву Господню. Після закінчення молитви, вона причастилася Пречистих і Животворящих Христових Таїнств, після чого зітхнула і зі сльозами вигукнула:
«Нині відпускаєш рабу Твою, Владико, за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє» (Лк. 2, 29-30).
Веліла йому преподобна прийти ще через рік в те саме місце біля струмка, де побачив він її уперше. Пройшов ще рік. Монах Зосима знову пішов у пустелю, виконуючи монастирський звичай, і попрямував до того місця, де мав чудесне видіння. Він пройшов всю пустелю, за деякими ознаками впізнав знайоме місце і став уважно вдивлятися по сторонах. Однак він не побачив нікого, хто б наближався до нього. Заливаючись сльозами, Зосима звів очі до неба і став молитися: «Господи, покажи мені Свій скарб, який ніким не викрадається, прихований Тобою в пустелі, покажи мені святу праведницю, цього ангела у плоті, з якою недостойний порівнятися весь світ!»
Промовляючи молитву, старець досяг місця, де протікав струмок і, ставши на березі, побачив на сході преподобну, яка лежала мертвою; руки у неї були складені, як годиться лежачим у гробі, обличчя повернене на схід. Він швидко наблизився до неї і, припавши до її ніг, благоговійно поцілував і окропив їх своїми сльозами. Довго він плакав; потім, прочитавши потрібні на похованні псалми і молитви, він став думати, чи можна хоронити тіло преподобної, чи буде їй це угодно. Тут він побачив біля голови блаженної такий напис, накреслений на землі: «Поховай, авво Зосимо, на цьому місці тіло смиренної Марії, віддай прах праху. Моли Бога за мене, що померла в місяць, по-єгипетськи фармуфій, по-римськи квітень, у перший день, у ніч спасенних Страстей Христових, після причастя Божественних Таїн».
Прочитавши напис, старець спочатку подумав, хто міг це накреслити: свята, як вона сама говорила, не вміла писати. Але він дуже зрадів, коли взнав ім’я преподобної. Крім того, Зосима зрозумів, що свята, причастившись на березі Йордану, за одну годину досягла місця своєї кончини, куди він йшов протягом двадцяти днів тяжкого шляху, і негайно віддала душу Богові.
Зосима взявся виконувати повеління святої, але задумався як  викопати яму без жодного знаряддя в руках. Тут він побачив біля себе кинутий в пустелі сучок дерева, узяв його і почав копати. Однак суха земля не піддавалася зусиллям старця, він заливався потом, але не міг нічого зробити. Гірко зітхнув Зосима з глибини душі. Раптово, піднявши очі, він побачив величезного лева, що стояв біля тіла преподобної і лизав її ноги. Побачивши звіра, старець налякався, тим більше, що він пригадав слова святої, що вона ніколи не бачила звірів. Зосима осінив себе хресним знаменням у впевненості, що сила покійної святої охоронить його. Лев став тихо наближатися до старця, ласкаво, ніби з любов’ю, дивлячись на нього. Тоді Зосима сказав звіру: «Велика подвижниця повеліла мені поховати її тіло, але я старий і не можу викопати могили; немає у мене і знаряддя для копання, а монастир далеко і не можу швидко принести його звідти. Викопай же ти кігтями своїми могилу, і я поховаю тіло преподобної».
Лев неначе зрозумів ці слова і передніми лапами викопав яму, достатню для поховання. Старець знову омочив сльозами ноги преподобної, просячи її молитов за весь світ і покрив її тіло землею. Свята була майже голою – старий, порваний одяг, який їй кинув Зосима при першій зустрічі, ледве прикривав її тіло. Потім обидва віддалилися: лев, тихий, як ягня, у глиб пустелі, а Зосима – в свій монастир, благословляючи і прославляючи Христа, Бога нашого. Три хлібини, що чудесно живили її усі ці роки, закінчилися, одяг зітлів, але сила Божа не залишила грішницю, що розкаялася. Повне усамітнення, молитва, піст, сльози, смиренне терпіння  негараздів і бід перетворили її у праведницю. Сорок вісім років жила вона у пустелі і померла близько 421 року.
Прийшовши в монастир, старець Зосима  нічого не приховуючи про те, що бачив і чув, розповів усім ченцям про преподобну Марію. Всі дивувалися величі Божій і вирішили зі страхом, вірою і любов’ю шанувати пам’ять преподобної і святкувати день її відходу до Господа. Пам’ять святої Марії, 1 квітня (14 квітня по новому стилю). Так благочестиво закінчився подвижницький  життєвий шлях преподобної матері Марії Єгипетської.

«Маріїне стояння»

Особливим богослужінням Святої Чотиридесятниці є «Маріїне стояння».  В середу п’ятого тижня Великого посту в канун четверга на утреній встановлено повністю читати Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського із тропарями канону до преподобної Марії Єгипетської. Разом з Великим каноном церква встановила на утреній  читання життя преподобної Марії Єгипетської, як взірець для віруючих, не впадати у відчай через гріховність та далі йти шляхом покаяння і очищення.

Зневірені, які заплутались у своїх гріхах та життєвих обставинах, слабкі, ті, які впали у відчай через свою гріховність по її молитвах знаходять втіху і надію на прощення. Господь на прикладі її життя показав, що Йому ненависний лише гріх і Він чекає навернення кожного грішника, а будь-яка людина яка відвернулася від зла, покаялась і омила гріхи сльозами, стає дорогим чадом Господнім, знову приймає подобу Божу, а разом з цим приходить мир, спокій душевний, благодать і спасіння. Нехай Преподобна Марія Єгипетська, яка зуміла з дна гріховності вознестись на висоту святості, стане і для нас усіх ходатайницею та молитвеницею, допоможе принести щире покаяння перед Творцем Небесним.

Преподобная, Мати Марие, моли Бога о Нас!

Підготувала: Олена Кузнецова

 

Добавить комментарий

Православний календар