Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Entry_Into_JerusalemВхід Господній в Єрусалим одночасно і радісне і сумне, навіть трагічне свято. Радісне тому, що в цей день Христос безсумнівно явив Себе людям як Месія, Спаситель світу, багато століть очікуваний людством. Урочистим входом у Святий Град Єрусалим Він сповістив про встановлення Царства Божого на землі, Царства, яке відкривається у Христовій Церкві. Сумне це свято тому, що ця подія стала початком хресного шляху Христа, ізраїльський народ не прийняв свого істинного Царя Месію і більшість тих, хто захоплено вітав Спасителя: «Осанна!», через кілька днів у ненависті будуть волати: «Розіпни Його, розіпни!».

При вході Господньому до Єрусалиму справдилися багато старозавітніх пророцтв про Месію, так що ні у кого вже не могло залишатися сумнівів у тому, Хто в цей день прийшов у Священне місто. Підійшовши до Єрусалиму, Христос послав учнів до найближчого селища і наказав їм: Ідіть у село, яке перед вами; і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, приведіть до Мене; і якщо хто вам що скаже, відповідайте, що їх потребує Господь, і зараз послав  їх (Мф. 21 , 2-3). Все саме так і сталося. Сталося ще одне явне чудо: ослиця і осля виявилися саме там, де вказав Христос, і їх господарі, можливо, і не знайомі з Ісусом, покірливо віддали свою худобину. Так виповнилося пророцтво Захарії: Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і повний спасіння,  покірний, і їде на ослі,  на молодім віслюкові, сині ослиці (Зах. 9 , 9). Сама поява Месії, Царя Ізраїльського в столиці Свого царства не  на пишно прибраному коні в оточенні численної свити, як личить пристойним царям, а на самій скромній в’ючній тварині було несподіваним, чи не скандальним, особливо в очах іудеїв, які сподівалися, що Христос звільнить їх від влади римлян і доб’ється для Юдеї світового панування. Увійшовши до Єрусалиму, сидячи на осляті, Христос показав, що Його царство не таке, яке очікував від Нього єврейський народ: це не могутнє земне царство, а смиренне духовне царство любові. Проте, при вході Господа в Єрусалим безліч народу, вже знало про недавнє воскресіння Лазаря, що не могло не вразити їх і не запевнити в гідності Христа як Месії, стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою а народ, що викрикував, кажучи: Осанна Синові Давида! Благословенний, хто йде в ім’я Господнє! Осанна в вишніх! (Мф. 21, 8-9). Причому за вказівкою євангелій, «осанна», тобто по- єврейськи «Спаси нас!», — вигук , яким вітали царів, Спасителю виголосили і немовлята, і навіть зовсім маленькі немовлята, які за віком просто не могли ще говорити, — хвала Спасителю стала першим словом, що зійшов з їхніх вуст (Мт . 21 , 16). Так збулося ще одне пророцтво Старого Завіту, передане вустами псалмоспівця Давида: З уст дітей і немовлят учинив Ти хвалу ( Пс. 8 , 3 ). Первосвященики й книжники, навіть ставши свідками настільки очевидного чуда, не забули тут же поставити його в провину Спасителю: мовляв, навіщо нерозумні діти шумлять і порушують порядок в Храмі (а народ продовжував вітати Христа і тоді, коли Він увійшов в Храм ), примусь їх замовкнути. На це Спаситель відповів: Кажу вам, що коли ці замовкнуть, то каміння кричатиме (Лк. 19 , 40). Однак кам’яні серця начальників іудейського народу не відкликались на прихід Месії в Своє місто і опинилися жорсткішими природних каменів Палестини. Вже тоді первосвященики й книжники задумали вбити Христа, хоча вони, будучи знавцями Святого Письма, як ніхто, повинні були побачити ознаки виконання пророцтв і побачити в Ісусі обіцяного Спасителя людства. Що найжахливіше, в глибині серця вони, звичайно ж, знали про месіанську гідність Христа, але вже дуже боялися втратити власну владу і через це зважилися на цілком усвідомлене Богоборство. Ненависть до Ісуса з боку первосвящеників посилив ще один вчинок Спасителя. Увійшовши в Єрусалимський храм, Він, як і на початку свого служіння (Ін. 2, 13-17), вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і перекинув столи міняйлів та ослони продавцям голубів, і сказав їм: Написано, — Дім Мій буде зватися домом молитви; а ви зробили його вертепом розбійників (Мф. 21 , 13 ). Час старозавітного храму підійшов до кінця: Христос заснував нову Церкву, нове Царство, що поширилося вже не тільки на євреїв, але і на всі народи. Вхід Господній в Єрусалим став символом настання цього Царства. Так чому ж ізраїльський народ так захоплено вітав Христа, вже через кілька днів відкинув свого Спасителя ? Про це прекрасно сказав в одній з проповідей митрополит Антоній Сурожський: «Народ Ізраїлів від Нього очікував, що, вступаючи в Єрусалим, Він візьме в свої руки владу земну; що Він стане очікуваним Месією, Який звільнить Ізраїльський народ від ворогів, що скінчиться окупація, що переможені будуть противники, відомщено буде всім…  А замість цього Христос вступає в Священний Град тихо, простуючи до Своєї смерті…  Народні вожді, які сподівалися на Нього, повертають весь народ проти Нього; Він їх у всьому розчарував: Він не очікуваний, Він не той, на якого сподівалися. І Христос йде до смерті…»  У свято Входу Господнього в Єрусалим віруючі теж, подібно євангельським іудеям, вітають Спасителя вайями, пальмовими гілками (на Русі замість них гілочки верби ), але кожен, який взяв їх у руки, повинен чесно запитати себе, чи готовий він прийняти Христа як Царя, але не могутнього земного царства, а небесного, царства жертовної любові та служіння. До цього і закликає Церква в радісне свято Вербної неділі.

Підготувала: Марія Матляк

Добавить комментарий

Православний календар