Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

information_items_1667Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, 

щоб не сталось з тобою чого гіршого!

(Ін. 5, 12–14).

У четверту неділю після Святої Пасхи Церква згадує про зцілення Спасителем розслабленого. Про це чудо оповідає лише один євангеліст  Іоан, що повідомляє в своєму Євангелії про кожен прихід Господа до Єрусалиму на свята.

В Євангелії розповідається про те, що недалеко від храму в Єрусалимі була купальня, яка називалася по-єврейськи Віфезда, тобто Дім милосердя.Вона була тим відомою, що Ангел Господній періодично спускався до неї, збурюючи воду: і той хворий, який входив у купальню першим після Ангела, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.

Одного разу Іісус Христос був у Єрусалимі під час свята Пасхи. Проходячи повз купальню,  Він побачив біля неї багато хворих  (кривих, сліпих, сухих), і кожен із них чекав хвилини, коли Ангел збурить воду, щоб першому ввійти в неї. Серед цих немічних був один, який тридцять вісім років лежав у розслабленні.

Спаситель побачивши розслабленого, зглянувся над ним і запитав його:  «Чи хочеш бути здоровий?» «Так, Господи», — відповідав хворий, — «але не маю людини, яка опустила б мене в купальню, коли збуриться вода; коли ж я приходжу, інший вже сходить раніше мене». Тоді Господь говорить: «Встань, візьми постіль твою і ходи» (Ін. 5, 6-8). І, диво! Одним Своїм Божественним словом Господь миттєво зцілив хворого. Той, хто страждав тридцять вісім років тяжкою недугою миттєво видужав, узяв постіль свою і пішов.

Але оскільки була субота, то іудеї, що вороже відносяться до Господа Ісуса Христа, замість того, щоб порадіти за нещасного, страждаючого стільки часу, або здивуватися диву, обурилися тим, що колишній хворий посмів порушити заповідь про суботній спокій, носячи своє ліжко і зробили йому зауваження. Зцілений, проте, не без деякої зухвалості почав виправдовуватися, що він лише виконує веління Того, Хто зцілив його і Хто, в його очах, мав досить влади звільнити його від дотримання дуже дріб’язкових постанов про суботу. З відтінком презирства іудеї запитують колишнього хворого, Хто ж та Людина, Яка наважилася дозволити йому порушувати загальні правила?

Але зцілений не міг дати їм відповіді, бо Іісуса Христа поряд вже не було, він  скрився серед народу.

Через якийсь час Господь  зустрів зціленого в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось з тобою чого гіршого! (Ін. 5, 12–14).

Ось про що ми повинні повсякчас дбати.  Під час хвороби ми часто просимо допомоги в Бога; а потім, коли одужуємо  ми забуваємо про молитву й вдаємося до колишніх гріхів, замість того, щоб виправитися й почати нове, більш благочестиве життя.

Як ми бачимо, що розслаблення тіла було наслідком розслаблення душі. Ми, можливо не стільки розслаблені тілом, бо більша частина з нас ходить, спить, щось робить. Але майже всі ми розслаблені душею, бо грішимо, а гріх — це паралізація душі. Душа, хвора гріхом, нерухома, не може рухатися до Бога. Більш того, вона сама не може підійти до свого зцілення. Якщо ж людина не хоче перебувати в паралізованому стані, то вона звертається за  допомогою до Бога. І тільки Господь по Своєму милосердю дає людині духовне зцілення, але тільки в тому випадку, якщо людина про це просить Бога. Тому кожен з нас повинен задати собі питання: «Чи хочу я духовно зцілитися і вийти з гріховного розслаблення?»

Впродовж цього тижня, який починається читанням Євангельського уривка про зцілення розслабленого, поставимо перед собою питання про те, в чому неміч кожного з нас, якою частиною душі я паралізований, що внесло заціпеніння в мою душу, — і постараємося звільнитися від цього за допомогою Христа, за допомогою люблячих нас людей, зібравши всі свої сили.

Звернемо увагу ще на одну рису сьогоднішнього Євангельського читання. Як страшно чути, що людина тридцять вісім років була у крайній нужді, розбита тілесною хворобою, зламана, і нікого не знайшлося, хто б їй допоміг. І те, що сталося з цією людиною, в наш час трапляється з мільйонами інших людей, тому що ми холодні серцем, бо нам немає діла до того, що інші страждають хворобою, знаходяться у відчаї душевному, шукають і не можуть знайти свого шляху в житті. І через те, що ми такі холодні, мільйони людей залишаються у темряві та в холоді, на самоті і в жаху.

І хто з нас може сказати, що коли він чогось бажав і чогось домагався, але поруч стояла інша людина, яка була у тій же нужді — але довше і більше; хто з нас пожертвував собою, відступив убік і сказав: Ти пройди першим, ти будь першим — а я почекаю.

Тож давайте запитаємо себе: «Хто біля мене потребує допомоги?» І не чекаючи нічого, спробуємо дати іншому ту допомогу, яка йому допоможе ожити.

Тропар свята:
          Душу мою, Господи, во гресех всяческих,  и безместными деяньми люте разслаблену,  воздвигни Божественным Твоим предстательством,  якоже и разслабленнаго воздвигл еси древле,  да зову Ти, спасаемь: Щедрый, слава Христе, державе Твоей.

 Підготувала: Світлана Мейта

Добавить комментарий

Православний календар