Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

img593_32955_big

Вознесіння — це не втрата Бога, не розрив з Ним, а заклик до преображення, до сходження, вознесіння увись вслід за Господом, в Його Царство! 

Свято Вознесіння — це одне з центральних свят усього християнського світу. Царство Небесне, колись закрите для нас, царство істини, добра і краси, тепер відкрито і підготовлено для людини.

Свято Вознесіння Христового належить до двунадесятих свят і відзначається Церквою на 40-й день після Пасхи, який завжди припадає на четвер шостого тижня.

Після Воскресіння Господь наш Ісус Христос ще сорок днів перебував на землі.  Число 40 — не випадкове. У всій Священній історії це був час закінчення великих подвигів. За Законом Мойсея в 40-й день немовлята мали приноситися батьками в храм, до Господа. І тепер в сороковий день після Воскресіння, як би після нового народження, Ісус Христос повинен був увійти до небесного храму Свого Отця як Спаситель людства.

Господь мав зійти на небеса відразу, але залишився, щоб переконати всіх в істинності Свого Воскресіння. Він неодноразово являвся апостолам у Своєму прославленому безсмертному Тілі, щоб навчати їх таїнам Царства Небесного. Христос возноситься на небо з гори Єлеонської, де так часто проводив ночі в молитві, де зрадив Його Іуда, звідки починався Його голгофський шлях. Христос возноситься на небо, де належить Йому бути, і де Він повинен приготувати місце для нас: «…Я йду приготувати місце вам» (Ін. 14, 2).

Ще напередодні Своєї хресної смерті, на Таємній Вечері, сидячи в колі учнів, Христос говорив їм: «Краще для вас, щоб Я пішов, бо як Я не піду, Утішитель  не прийде до вас» (Ін. 16; 7).

Про необхідність отримання дарів Святого Духа по обітниці Бога Отця, без яких неможливо здійснити величну справу проповіді Євангелія всьому світові, Ісус Христос нагадав апостолам і перед Своїм Вознесінням до Отця Небесного: «Ви приймете силу, як Дух Святий зійде на вас, і будете Моїми свідками в Єрусалимі й в усій Іудеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Діян. 1; 8).0_b8abe_67537572_XL

І, прорікши це, Господь почав підійматись угору прямо на очах учнів. Він був піднесений на небо Своєю божественною силою. Хмара, що приховала Його від очей апостольських, була не засобом перенесення, а почестю Божества. Місце Його після Вознесіння — місце «вище за всі небеса».

Як у Старому Завіті первосвященик входив у святая святих, щоб просити за людей перед Богом, так і Христос возноситься на небо, «…щоб заступатися за них» (Євр. 7, 25). Уже самої Його присутності на небі достатньо для нас, тому що Той, Хто освятив і підніс у Його Особі людську природу, покриє милістю і тих, заради кого Христос прийняв людське єство.

Свято Вознесіння Господнього вінчає Пасху — Воскресіння Господнє — та готує нас до величного свята П’ятидесятниці, тобто прокладає шлях для сходження у світ Святого Духа й утворення на землі Церкви Христової. Саме очікуване на той час диво П’ятидесятниці давало Христові право сказати: «Я перебуватиму з вами в усі дні до кінця віку» (Мтв. 28; 20).

У день Вознесіння Господнього важливо не забувати про те, що вознісся Господь із слідами страждань за наші гріхи. Пам’ятаєте Фому, котрий повірив у Воскресіння Христове лише вклавши пальця в Його рани? Сидячи у славі поряд з Богом Отцем, Христос і досі несе на Своєму Тілі рани, що наносимо ми Йому знову й знову. Такою є ціна нашого спасіння…

Христос донині несе на Своїх плечах слабкість і неміч людей. Вся скорбота землі, весь біль і жах лежать на Христові навіть після Воскресіння і Вознесіння Його у славі. Христос донині залишається Агнцем Божим, заколеним за спасіння світу. Його життя, страждання, хресна смерть, Воскресіння і Вознесіння включені на завжди в таємницю Триєдиного Бога — Отця і Сина і Святого Духа — в ім’я Якого Господь заповів хрестити людей і, таким чином, навчати всі народи.

Чому ж апостоли після Вознесіння, розлучившись із Христом, повертаються до Єрусалима без смутку, з радістю?

Вони запам’ятали насамперед обіцянку Христову: «Я з вами по всі дні до кінця віку. Амінь» (Мф. 28, 20). Він, Всюдисущий і Всенаповнюючий, завжди з нами Своїм Божественним і людським єством: у світі, в Церкві, в Євхаристії, у житті, в душі.

Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка й полягає в тому, щоб вірити в невидиме. Великою заслугою апостолів було те, що вони через видиме людство Ісуса Христа увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, котрі вірують у Нього, не бачивши: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20, 29).

Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: «І коли піду й приготую вам місце, прийду знову й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14, 3).

Вознесіння Христове зігріває в нас любов до небесного. Апостол Павло говорить: «Шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога; про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3, 1); тому що «де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6, 21).

Після Вознесіння Христос не раз являвся людям: Він з’явився на шляху в Дамаск, щоб із Савла, гонителя Церкви, зробити апостола народів. Можна з вірою прийняти, що являвся Він і Своїй Пресвятій Матері, поки Вона перебувала на землі. Являвся Він багатьом святим угодникам. Побачимо й ми Його під час кінця світу, коли Він прийде судити живих і мертвих.

Головною справою для нас має бути те, щоб засвідчити перед Господом, що Його Вознесіння дійсно стало для нас зміцненням віри, утвердженням надії й зігріванням любові. Якщо так буде, тоді ми почуємо з вуст Божественного Спасителя: «Прийдіть… наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34).

Історичний екскурс

Israel_Batch_1_(742)У IV столітті свято Господнього Вознесіння стає загальновизнаним. Історик Сократ († к. 440) називає його «всенародним празником» (Історія Церкви, 7, 26).

Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями святий Іоан Златоустий, святий Григорій Ниський, святий Епіфаній Кіпрський, Лев Великий й інші.

Перші християни відзначали Вознесіння Господнє на Єлеонській горі.

В IV ст. рівноапостольна цариця Єлена на найвищому місці Єлеонської гори, тобто на місці вознесіння Ісуса Христа, поставила храм у честь цього свята.

Будівля збереглася до 614 року, поки її не зруйнували перські завойовники.

5029-20080122-jerusalem-mt-olives-ascension-rockУ VІІ столітті церкву відбудовано Єрусалимським Патріархом Модестом.

У 1009 році і цю будівлю зруйновано за часів султана фатімідів Аль-Хакіма.

Хрестоносці після відвоювання Єрусалима відбудовують церкву «навколо відбитків стоп Ісуса» у 1150 році.

У 1187 році після завоювання міста Салах ад-Діном  будівлю церкви перетворюють на Мечеть Вознесіння, частиною якої вона являється до цього часу. Через велику кількість християнських паломників Салах ад-Дін наказує безпосередньо збоку збудувати нову мечеть, а каплицю на території мечеті залишити для вшанування християнами.

Підготувала: Тетяна Конончук

Добавить комментарий

Православний календар