Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

У кожної людини є якась мета, є те, до чого вона хоче прагнути і чого хоче досягти. Бувають такі події, які перевертають наш світ з ніг до голови, які змінюють нас. Вперше зі мною таке сталося у 2013 році, коли я приїхала на 2-й з’їзд православної молоді у с. Козлин. Це стало поштовхом для роздумів, аналізу та переосмислення моїх життєвих пріоритетів. Але, це не розповідь про мене, це розповідь про тих і про те, які спонукають таких, як я до вдосконалення.

Цьогорічний 5-й ювілейних з’їзд став яскравим промінчиком серед одноманітних літніх безтурботних буднів. Навіть пробувши декілька годин на місці збору розумієш, що будь-яка робота, яка на перший погляд здається абсурдною, є корисною, навіть збирати шишки. Важко зрозуміти, як священикам вдається організувати більш як 100 учасників, адже ми всі такі різні, запальні та нерішучі. Кожен приїхав з різною метою: хтось відкрити щось нове, хтось відпочити, а хтось знайти собі пару!:) На власному досвіді переконуюсь, що у тих, хто приїхав уперше відбувається, так званий, «зсув парадигми». Цитуючи мого брата: «Я не знав, що батюшки можуть бути такими веселими!». А й справді, часто ми уявляємо священників як тих, хто тільки служать вечірні, утрені, літургії, але не тих, хто говорить про серйозне жартома та розповідає якісь розповіді з життя, які потім стають ледь не притчами. Саме такі з’їзди допомагають зблизитись молоді із настоятелями, саме тут стають ближчими.

Під мелодії рупора отця благочинного ми прокидались зранку та під час лекцій. «Кращого будильника не знайти», – так вам скажуть ті, хто злякано відкривали очі посеред бесід і не розуміли, що відбувається під колективний сміх слухачів. Правда, таких було мало. Де, ще можна почерпнути стільки мудрості, дізнатись відповіді на свої запитання та щиро посміятись, як не у Козлині!

Можливо, комусь здасться, що нічого ми не робили, крім того, що молились та слухали лекції, які часто переростали у дискусії, правда частіше серед священників. Але все по порядку.

Всім відомо, що у здоровому тілі – здоровий дух. Спортивні ігри сприяли цьому. Команди, на які нас поділили раніше, змагались між собою. Хтось виграв у змаганнях з футболу, хтось з волейболу. Під «хтось» я маю на увазі команду «Білосніжі», у складі якої була я. По Божій волі у нашій команді зібрались гравці, які хоч і не налаштовувались на перемогу, все одно її здобували.

Але програма табору була складена так, що давала ще один шанс здобути для якоїсь з команд спортивну перемогу ще й у квесті. Звісно, хтось її і здобув. Ну ви певно зрозуміли, що під «хтось» я маю на увазі команду «Білосніжні». Тут уже спрацював командний дух.

Для тих, хто мав творчі нахили теж було вдосталь розваг: майстер клас по виготовленню паперових тортиків, які в останній день табору стали таки доволі їстівними; творчий конкурс, у якому треба було придумати альтернативну кінцівку. Хоч і перемогла командна дружба, переможне перше місце розподілили дві команди (окрім «Білосніжних», виграла ще й команда «Посмішка»).

Вам приємно, коли роблять приємні сюрпризи? Думаю так. А тепер уявіть, що ваш теплий сімейний православних табір завітав владика Іона, єпископ Обухівський. Хіба не приємно? Звісно! Владика молився разом із нами протягом 2-х днів, очолив Всеношне бдіння та Божественну літургію. Неможливо передати словами, як приємно було спілкуватись у неформальній обстановці та почути відповіді на запитання, які місяцями крутились в голові. Спасибі Владиці за такий подарунок!

Кожна людина унікальна і має якісь свої особливості. Для кожної щастя є чимось особистим і таким, що може не співпадати з розумінням цього слова іншими. Коли писала ці рядки, замислилась. Чи стали ці 5 днів для мене уособленням щастя? Так. Для мене, звісно, є щастям, коли всі мої близькі є здоровими, але є ще одне відчуття, яке робить мене щасливою. Відчуття повноти і цілісності. Це відчуття приходить, коли зустрічаються з людьми, які відкривають тобі інший погляд на світ. У таборі, я зустрілася з людьми, які бачать у мені щось більше, ніж просто пересічну людину. Саме такі нові знайомства стали для мене промінчиками сонця, які здатні сколихнути світ. Можливо, здасться комусь, що забагато «мене» у цих рядках, проте я впевнена, що так скаже кожен, хто хоч раз окутався тією атмосферою єдності і розуміння, яка панувала у православному таборі протягом 5 днів.

Хочеться подякувати всім, хто долучився до організації цього з’їзду, подякувати всім священикам, які день і ніч слідкували за молодими та неспокійними серцями, і побажати многії літа та, ще більше натхнення для подальших зустрічей.

Окрема вдячність всім учасникам: і дорослим, і малим. Тому що саме ви зробили цей табір своїми посмішками таким яскравим та сонячним.

Оля Першута,

Свято-Миколаївський храм с. Шубків

 

Ми живемо у непрості часи, у світі повному зла, війн, безчестя. Так хочеться не втратити віри та любові до Бога, так хочеться бачити молодих людей, які  усіма силами стараються бути ближчими до Всевишнього  та жити по Його заповідям, що несуть мир та добро. Найкращим місцем де можна виховати в молодій людині такі риси є правосланий табір.

Цього року я була у православному   молодіжному таборі Рівненського благочиння вперше, але дуже сподіваюсь, що з Божої милості побуваю там ще. П’ятий ювілейний з’їзд молоді у Козлині запам’ятається мені назавжди. Мабуть, головною метою табору було вкласти у серця молоді зерна добра, мудрості та віри, і священникам це дійсно вдалося. Надзвичайно цікаві та важливі лекції проходили двічі на день, але хотілося іще, іще їх слухати. Священники відповідали на всі питання молоді, давали корисні поради та настанови, вчили  сприймати світ через призму добра та смирення. Ми отримали масу знаннь про церкву, сім’ю, гріх, тощо…

Ще однією важливою запорукою табору була молитва. Ми молились вранці та ввечері, а ще перед прийомом їжі. Багато для кого вперше відкрилась благодатна радість молитви, але впевнена, що після повернення додому ніхто і не розлучиться з молитвословом.

До нас приїздив владика Обухівський Іона, ми змогли не лише взяти благословення, а й вільно з ним поспілкуватися  за що безмежно вдячні. Під час табору проходила вечірня (де молодь мала змогу посповідатися) та Божествена Літургія з участю владики. Для мене було великим щастям бути там присутньою.

Також у таборі проходили спортивні змагання з волейболу, футболу, спортивні квести, які вчили нас бути дружніми, злагодженими та турбуватися про ближнього. Ми відчули себе одним цілим, стали однією сім’єю.

Умоїй пам’яті назавжди залишиться вечори біля вогнища, корисні лекції та найбільше нові православні друзі. Команда «Дружба» я вас не забуду.

Безмежно вдячна усім священникам які проводили уроки та в усьому нам допомагали, поварів які смачно годували нас усі 5 днів. Та низький уклін усім ініціаторам табору за їх непосильний труд. Для вас 3 слова:

«СПАСИ ВАС ГОСПОДИ»! «ХРАНИ ВАС ГОСПОДИ»!

Надія Кривко

 

У таборі було цікаво, особливо сподобалися лекції св’ященників. Я для себе взяв багато корисної інформації для духовного розвитку, звичайно атмосфера, чудова це теплий і розуміючий колектив. А також неймовірно цікаві та творчі конкурси, в яких  відчув себе по справжньому щасливим і це прекрасно!

Андрій Цимко

 

З благословення Високопреосвященнішого митрополита Рівенського та Острозького Варфоломія відбувся 5-й ювілейний з’їзд православної молоді у с. Козлин Рівненського району.

Очолювали табір – благочинний Рівненського району отець Валерій Капітанюк, також отець Василій Романюк, та ведучий табору протоієрей Роман Ігнатюк.

Це була довгоочікувана подія, як для організаторів табору так і для молоді. Важко передати словами всю ту палітру позитивних вражень та емоцій, які  охоплювали нас усі п’ять днів, проведених у таборі, цей тиждень був дуже насичений та продуктивний.  Ми, молодь, найголовніше відчували оту батьківську любов від священників. За ці п’ять днів ми стали однією великою дружною родиною.

Програма роботи у таборі включала в себе – спортивні та розважальні змагання, квести, творчі конкурси, майстер-класи, та духовні бесіди, одним словом, відпочинок молоді проходив досить цікаво і насичено. Але найбільш особливу увагу приділяли духовному вихованню молоді.

Наші священики проводили духовні бесіди на яких у формі живого спілкування, діалогу, обговорювали різноманітні теми християнського життя, законів Божих, та законів матері церкви.

Навчали нашу молодь не тільки наші священики,  а і гість з Волинської єпархії – отець Олександр. Він розповів нам про те, які гріхи вбивають православну людину в наш час – що таке наркоманія і про алкогольну залежність. Бесіда була надзвичайно повчальною, тому, що після цього багато хто з молодих людей зробили для себе не аби які висновки.

Нашу молодь навчали найважливішому – любити Бога, любити ближнього свого, допомагати ближньому, піклуватися про тих, хто потребує допомоги.

Наші друзі і наставники допомогли нам виховати в собі доброту, співчуття, смирення, уміння дякувати за Божу милість, навчилися відрізняти добро від зла.

Нас навчали і проводили бесіду, як православні християни повинні молитися, щоб наша молитва стала Богоугодною. Ми молилися вранці і ввечері, до, та після трапези.

Нам постійно наголошували, що молитва є невід’ємною частиною життя кожного православного християнина.

Досить зворушливими були вечори біля багаття, де вся молодь разом із священиками співали православні  пісні, спілкувалися на тему: «що таке сім’я?», «що таке любов?», про відносини хлопця та дівчини до шлюбу, а також були показані повчальні фільми.

19 липня до нас у табір прибув Преосвященніший єпископ Обухівський Іона, який є намісником Свято-Троїцького Іонівського монастиря в м. Києві, та є головою Синодального відділу УПЦ у справах молоді.

Владика звершив архієрейську службу, яка супроводжувалася прекрасним співом хорів духовенства, а також хором самої молоді, які були учасниками табору. Кожен з учасників і священнослужителів мали змогу посповідатися і причаститися Святих і Животворящих таїнств Господніх.

У кожного з нас була величезна пасхальна радість, її не можна передати словами, це потрібно відчути серцем і душею. Хто там був мене зрозуміють.

Після святкового Богослужіння ми мали змогу поспілкуватися з владико сам на сам, на різні теми які турбують православну молодь у наш нелегкий час. Владика Іона вручив молоді невеличкі подарунки та солодощі.

Потрапивши на цей з’їзд, я відчула ніби опинилась в іншому світі, де немає ненависті і панує любов, взаємодопомога, а також молитва, яка супроводжувала нас кожну годинку, кожну секундочку, де я відчула для себе душевний спокій.

У кожної людини є свій час для покаяння, завдяки якому вона приходить до Бога, головне щоб у житті кожного трапилися такі люди які зможуть допомогти стати на вірний шлях.

Дякуємо нашим кухарям, які невтомно трудилися, щоб смачно нагодувати усіх учасників. Дякуємо усім організаторам цього табору які приклали не аби які зусилля задля того, щоб провести все  на високому рівні.

Низький уклін нашому Високопреосвященнішому Владиці Варфоломію, за те, що по Його благословенню організували цей прекрасний з’їзд молоді. Нехай Бог дарує вам силі довгих років життя.

Хочеться висловити слова подяки нашим друзям, наставникам, духовним батькам – нашим священикам, за їхні труди, за те, що вони посіяли в наших серця любов, добро, смирення, що навернули наші серця до Бога.

Нехай Господь повертає Вам сторицею, Матір Божа береже Вас та ваші сім’ї від усього зла, біди та нещасть. Спаси Вас Господи! Многая вам і благії літа.

Бажаємо Вам добра і натхнення,

Здоров’я, щастя, багато-багато сил!

За мудрість, теплоту і за терпіння

Від нас прийміть низький уклін.

Добавить комментарий

Православний календар