Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

38129086406_83102393ab_o

Сьогодні існує думка, що одна людина не може змінити світ. Неправда! Церква з року в рік, з віку у вік переконує нас у протилежному. Першим хто зробив кардинальні зміни у житті людства був Ісус Христос. Як же він це зробив? Хтось може сказати, що йому було легко, бо він Бог. Так Він наш Господь і Спаситель, але Біблія учить нас, що Ісус Христос ніколи не використовував своє Божественне начало для Себе. Що ж так притягувало людей до Нього? Його любов. Він не керувався мирськими законами, він ніколи не думав, що про Нього подумають інші, він покладався на волю Божу і навіть не злякався мук та смерті. Люди, які хоча б намагаються жити як Христос, самі спасаються і навколо їх спасаються тисячі. Зараз ми можемо сказати, що святим теж легко поститись, молитись, любити ближнього…. бо вони ж святі. Але і це неправда, адже святості досягнути може кожен з нас, виконуючи в першу чергу нову заповідь, яку нам дав Господь наш Ісус Христос: любити один одного.

В світі існує думка, що краса врятує світ… Сьогодні ж хочеться сказати, що світ врятує ЛЮБОВ.

Відчути на собі любов та ласку Господню мали можливість учасники Воскресної школи для дорослих у паломницькій поїздці на Закарпатську Русь. Ця подія значима для кожного з нас. Тривала поїздка три прекрасних, наповнених майже непрестанною молитвою, дні. Найпершим монастирем, який ми відвідали, був Тишевський. Нажаль монахів на той час там не було, працювали у полі. Але ми пройшли хресною ходою навколо храму з молитовними піснеспівами та подзвонили у дзвони. Вразило нас те, що коли люди у полі почули спів біля храму, вони припинили горати та стали, повернувшись лицем до храму. Коли ми припинили співати, вони продовжували працювати. Коли ж о.Валерій з Олексієм задзвонили у дзвони, ці люди знову припинили працювати і знову їхня увага була спрямована до храму.38185151381_1b0e1b2e88_o (1) Наступним був Свалявський жіночий монастир. Яка велич і краса! Які добрі та привітні монахині, скільки частиць святих мощей… хотілося все фотографувати та взяти у свої обійми, але благодать не побачиш і руками не візьмеш, її можна тільки відчути у своєму серці. Мукачівський монастир нас порадував чудотворною іконою Божої Матері «Всіх скорбящих радість». Нам розповіли як саме відбувається чудо зрощення лілії з сухих пагонів. На сухій гілці без коріння та вологи починають з’являтися зелені початки, з них ростуть пагінці, потім владика зрізає ці пагінці і ставить знову до ікони. Ці пагінці ростуть, зацвітають і знову засихають. Все це відбувається протягом року. Але все ж ціль наша була Драгово-Забрідський Свято-Михайлівський жіночий монастир, у якому подвизаються прихожани нашого Зорянського Свято-Михайлівського храму. 26390332009_1f6ce85d05_oОдна з них є ігуменею цього монастиря, матушка Варвара. Вона разом із архимандритом Парфенієм, дияконом Віталієм та сестрами, зустріли нас на цій благословенній землі, як найрідніші люди. Спільна молитва, тиша та святий спокій, могутні гори та монастирські купола у ранковому тумані… «Господи, как хорошо гостить у Тебя: благоухающий ветер, гори, простертие в небо, води, как безпредельние зеркала, отражающие золото лучей и легкость облаков. Вся природа таинственно шепчется, вся полна ласки, и птици и звери носят печать Твоей любви. Благословенная мать-земля с ее скоротекущей красотой, пробуждающей тоску по вечной отчизне, где в нетленной красоте звучит: Аллилуия!» (из благодарственного акафиста «Слава Богу за все»)

На другий день перебування на Підкарпатській Русі ми сподобилися бути учасниками хресної ходи, що прямувала із міста Хуст до с.Іза-Карпутлаш, де почивають святі мощі апостола Карпат Алексія Карпаторуського. Він і є прикладом того, що  неможливо для нас грішних, те можливо Всемогутньому Богу. З помочі Божої ця людина відродила святе Православіє на Карпатських землях, які більше 300 років були під гнітом уніатським. Народжений у грекокатолицькій сім’ї він став просвітником та провідником до канонічного Православія. У 28 років Алексій відвідав Києво-Печерську лавру, побачив святині Православія і в ньому воскресла віра православна. І він робив все можливе і неможливе, щоб повернути свій народ у лоно канонічної Церкви.

24314621578_1a2ba8bfaf_oТретього дня ми відвідали с.Мала Уголька, де святкувалося 10-ліття знайдення мощей Іова Угольського. Особливий спів місцевих жителів, їхня жива віра та добродушність просто вражають. Які вони гостинні, як вони пам’ятають та передають наступним поколінням повчання свого улюбленого святого Іова Угольського, який, переживши страшний голод, не відпускав від себе нікого не нагодувавши. Вражає те, що при будь-якій кількості паломників ніхто не пішов від нього голодним ні тілесно, ні духовно. 24332816818_0d0e32104f_oЗ яким теплом та любов’ю згадують про нього очевидці його святого життя… Справджується життєва мудрість про те, що яке зерно засієш такий урожай збиратимеш.

Отже, сіймо ДОБРО, ЛЮБОВ та МИЛОСЕРДЯ, змінюймо світ на краще, почавши із себе, і, по словах Серафима Саровського, тисячі біля нас спасатимуться, і всі разом пожнемо добрий урожай у Царстві Небесному.

Учасниця паломницької поїздки

Матляк Марія

Добавить комментарий

Православний календар