Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

gadarinski_bisnuvatiВ 23 неділю після П’ятидесятниці Євангеліє згадує про зцілення  Гадаринських  біснуватих.

Найбагатше місто Гадарин гордо височіло над всією навколишньою місцевістю. До берега цього міста наблизився човен Христа. Ледве вийшов Він з учнями на берег, як зі скелястих могильних печер вибіг до Нього нещасний, «одержимий силою бісівською».
Таких людей жорстоко виганяли з середовища мирного населення, і ці нещасні знаходили собі притулок в скелястих печерах схилів пагорбів, які юдеї використовували для поховання померлих. Цих  нещасних  зв’язували, але вони  виявляли  таку силу, що їм, закутим в залізо, вдавалося скидати з себе кайдани і розбивати ланцюги. Ніхто не міг приборкати їх. Своїми шаленими дикими криками жахали околиці міста  день і ніч. Бісівська сила панувала  над людською душею. Побачивши Ісуса і відчувши у Христі Спасителя  ними  оволоділи  сили темряви, нещасні припали  до ніг  Христових і з вуст  почувся крик: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаємо Тебе, не муч нас  передчасно».
Та жах перед біснуватими був для гадаринців вже звичним, а  явлене Господом чудо вселило в цей малодушний народ новий страх — вигнання бісів було закликом до духовного переродження, до зміни всього способу життя під знаком святої віри. Гадаринці, які загрузли в сонному благополуччі, злякалися цього. Жаль їм було і жирних свиней, загибель яких зменшила їх достаток. І відвернувшись від Спасителя, вони самі уподібнилися свиням, які не розуміють, що їх очікує загибель. Так ці нерозумні люди самі прирекли себе в жертву силам зла.
Те, що сталося давно в Гадаринському краї повинно послужити нам  уроком і застереженням. В історії батьківщини нашої було і біснування громадянських війн, і одержимість безбожництва. А нині ми стоїмо перед вибором: сказати Спасителю, подібно гадаринцам: «відійди від меж наших» Мт.8.34, або ж піти нарешті за  закликом  Господа: «кожен нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною» Мт.16. 24
«Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас». У цьому бісівському крику найважливіше те, що біси пізнали Ісуса як Сина Божого і в жахливому страху голосно це визнали. Вони це зробили щоб засоромилися люди, які дивилися в лице, і не могли пізнати Його,  або , пізнавши, не посміли визнати і явно сповідати . Біси насправді визнали Христа не з почуттям радості , як радісно вигукує чоловік, який знайшов великий скарб, а закричали вони  від страху й жаху , бачачи перед собою свого Суддю. І все ж вони закричали та ісповідували Того, імені Якого вони найбільше бояться, і приховують його від людей, і крадуть з серця людського.
«Прийшов Ти сюди передчасно мучити нас»,- кажуть біси Христу. Значить, вони вже знають, що їх врешті-решт чекає мука. Якби ж  грішні люди могли усвідомити хоча б те,  що і їх чекає мука, і не менша, ніж очікувана бісами! Біси знають, що в кінці кінців рід людський, їх головний видобуток, вирветься з їх рук, і вони будуть скинуті в темну безодню, де їм залишиться лише гризти і поїдати один одного.
Господь милосердний, Який прийшов врятувати людину.  Підкоряючись Господу, біси просять і благають Його про те, що якщо Він велить їм вийти з одержимих ними людей, то нехай дозволить увійти їм в свиняче стадо, яке паслося вдалині. Хоча воно було ледь помітне, але біси відразу побачили, що їм є можливість зробити нове зло. Вони просять саме про це тому, що для них радість, єдиний сенс і можливість існування — невпинно здійснювати зло.
Коли біси були вигнані з двох біснуватих і кинулися в свиняче стадо, то вони негайно ж погубили його. Для бісів володіння всякою живою істотою означає його знищення і загибель. Ми знаємо, як сатана діє сьогодні в людях.
Блаженний Феофілакт Болгарський коментує цей уривок в такий спосіб: «Біси молили Господа, щоб Він їх не висилав із країни, але щоб пустив в стадо свиней. Він погоджується на це. Оскільки життя наше постійна боротьба, то Господь не хотів видалити від неї демонів, щоб вони своєю боротьбою з нами робили нас досконалішими. Попускає їм увійти в свиней, щоб ми знали, що вони, як не пожаліли свиней, так не пожаліли б і людини, якби не зберегла людину Божа сила. Бо біси, ненавидячи рід людський,  одразу винищили б нас, якби не охороняв нас Бог. Отже знаймо, що демони не мають влади навіть над свиньми,а  тим більше над людьми, якщо не попустить Бог. Але пам’ятаймо і те, що в людей, що живуть по-свинськи і валяються у багні чуттєвих задоволень, вселяються демони, які скидають їх в море гріховного  життя, і вони потопають».
Все місто вийшло зустріти Христа, подивитися, що трапилося. Дві людини, заживо похованих, врятовані від пекла, але люди Гадаринського краю не зраділи цьому, а заціпеніли від страху. Можна було очікувати, що вони попросять Господа залишитися з ними і проявити ще і ще раз Свою дивну силу — але вони вимагають, щоб Він пішов скоріше з їхньої країни.
Але воістину жахливо не це нашестя легіонів тьми,  Всемогутній Господь владний розметати їх одним помахом. Жахлива наша байдужість  в справі спасіння  своїх безсмертних душ. Ось що заважає і нам скинути згубний прах сліпої  бездуховності. Господь насправді  зійшов на нашу землю, а ми все зволікаємо з вдячністю впасти до Його ніг як ці зцілені біснуваті та попросити Його благодатної допомоги. По слову святителя Феофана Затворника: «приліпись до Господа, і Він дасть тобі Самсонову силу і розірве всі в’яжучі тебе шнури  неправди».

Підготувала: Ірина Макарець

Добавить комментарий

Православний календар