Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Чет5bce77e879a81eca56c4e5774am9--kartiny-i-panno-svyatitel-spiridon-trimifuntskijверте століття нашої ери по праву можна вважати золотим століттям християнства. У 325 р. відбувся перший Вселенський собор, на якому був прийнятий «Символ віри», що коротко викладає основні догмати православного віровчення. Це століття подарувало нам безліч святих і видатних богословів, серед яких — Микола Чудотворець, засновник чернецтва Антоній Великий, святий Афанасій Великий. Священнослужителі у ті роки були далекі від спокуси владою і грошима — адже не пройшло ще і двох століть, як прихильників Христової віри вбивали за їхні переконання. Молода, але така, що вже повною мірою усвідомила себе як реальна сила, здатна нести світло і добро, християнська церква і її клір були взірцем моральних основ для людей.

Святитель Спиридон Триміфунтський (Саламинський), чудотворець, народився наприкінці III століття на острові Кіпр. Незважаючи на те що з моменту його смерті пройшло п`ятнадцять століть, про нього відомо чимало. З дитячих років святий Спиридон пас овець, чистим і Богоугодним життям наслідував старозавітних праведників: Давида — в лагідності, Якова – у доброті, Авраама — в любові до мандрівників. У зрілому віці святий Спиридон став батьком родини. За невпинну пам`ять про Бога і добрі справи Господь наділив майбутнього святителя благодатними дарами: прозорливості, зцілення невиліковних хворих і вигнання бісів. Спиридон походив із заможної сім`ї, йому належав великий будинок і багаті землі. Він брав активну участь у громадському житті рідного міста, його поважали всі місцеві жителі. Попри те, що він займав високе становище, за порадою до нього могла прийти кожна людина — небагатий ремісник або великий землевласник. Нерідко до нього зверталися в пошуках матеріальної підтримки, і Спиридон охоче позичав неабиякі суми, не вимагаючи ні письмових зобов`язань, ні тим більше відсотків. Він лише казав: «Віддаси, коли зможеш». Головною його радістю була дружина. Спиридон дуже любив її, і з роками ця любов ставала тільки міцнішою.  Одного разу трапилося нещастя. Дружина Спиридона захворіла і через кілька днів померла. Спиридон не нарікав на Бога. Не запитував, за що ж йому, який нічим не прогнівив Господа, послано таке покарання. Він прийняв своє вдівство з покорою і смиренням, побачивши в ньому знак, яким Господь закликав його змінити своє життя.  Острів Кіпр, одна з перлин Візантійської держави, ніжився у променях слави і могутності найбільшого з правителів — імператора Костянтина. У цей самий час у невеликому, але процвітаючому кіпрському місті Тріміфунди був обраний єпископом священнослужитель на ім`я Спиридон. На якийсь час Спиридон став замкнутим і мало спілкувався зі своїми друзями. Він рідко виходив з дому без крайньої необхідності, але на службах був як і раніше добрий і милосердний до всіх, і люди продовжували приходити до нього за допомогою і порадою. Не минуло й року від смерті його дружини, як Спиридон, єпископ Триміфунти і один з найбагатших і шанованих людей міста, прийняв рішення, яке здивувало навіть тих, хто дуже близько знав його. Спочатку він простив борги всім, хто в нього позичав, а потім став роздавати свої гроші. Причому намагався, щоб його накопичення дісталися найбіднішим і найбільш нужденним людям. Потім Спиридон продав свій будинок, все майно і землі, а виручені гроші знову ж розподілив між найбіднішими жителями Кіпру. З усього майна Спиридон залишив собі лише одяг, що був на ньому, і палицю.

За свідченням цnikolaj-chudotvorec-i-spiridon-trimifuntskij-rukopisnaya-ikonaерковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив у суперечку з грецьким філософом, що захищав арієву єресь (олександрійський священик Арій відкидав Божество і предвічне народження від Бога Отця, Сина Божого і вчив, що Христос є тільки вищим творінням). В результаті бесіди противник християнства зробився його ревним захисником і прийняв святе Хрещення. На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності в Святій Трійці. Він взяв у руки цеглину і стиснув її: миттєво вийшов з неї вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Се три стихії, а плінфа (цеглина) одна, — сказав тоді святитель Спиридон, — так і в Пресвятій Трійці — Три Особи, а Божество Єдине». Здійснивши безліч чудес, близько 348 року 25 грудня за новим стилем під час молитви святитель Спиридон відійшов до Господа. Святий Спиридон помер у віці 78 років. Господь відкрив святителю наближення його кончини. Останні слова святого були про любов до Бога та ближніх. Мощі його покояться на острові Корфу. З цього моменту закінчується історія благочестивого єпископа міста Триміфунди, учасника першого Вселенського собору, і починається історія святого Спиридона.

Щойно розпочавши поневірятися по острову, Спиридон виявив в собі дар до лікування. В одному з селищ його, як особу духовну, попросили помолитися за вмираючого від лихоманки. Коли Спиридон прочитав над ложем хворого молитву, вмираючий тут же одужав. У кожному селищі, хоч би куди він приходив, був хворий чи каліка. Після молитви Спиридона сліпі прозрівали, хромі кидали милиці, а ті, що знаходяться на смертному одрі, поверталися до життя. Дуже швидко слава про чудотворця облетіла весь острів і навіть поширилася за його межі. Свідками чудес були сотні людей, і вони документально підтверджені в літописах острова того часу. Але Спиридон цурався слави і популярності, кажучи, як і багато святих до нього і після, що чудеса робить Бог, а він є лише провідником Його волі. На підтвердження цих слів він показував чергове диво зцілення. І дійсно, все, що робив святий — просто читав молитву над стражденним і просив у Господа допомоги. Святий Спиридон охоче відгукується на молитви тих, хто відчуває фінансові труднощі. Сторонячись пильної уваги, Спиридон найнявся пастухом в одне з віддалених сіл. Але й тут стражденні не давали йому спокою, а Спиридон не міг відмовити нікому. Одного разу до нього прийшла жінка і принесла тіло своєї дочки, яка потонула кілька днів тому. Труп вже посинів і, навіть знаючи про могутність і чудеса Спиридона, ніхто не вірив в те, що дівчинку можна воскресити. Бачачи нестримне горе матері, Спиридон повернув дитину до життя. У лічені миті синява зникла з тіла, дівчинка відкрила очі і заговорила. Мати, яка все одно до кінця не вірила у диво, а пішла просити допомоги у Спиридона від відчаю, не витримавши, померла від потрясіння. Тоді Спиридон тут же воскресив і її. Все це відбулося при багатьох свідках і було відображено в хроніках острова Кіпр. Церква, детально вивчивши обставини справи, офіційно визнала те, що трапилося, дивом. Святителю Спиридону дарована Богом здатність воскрешати мертвих. Слід зазначити, що здатність воскресіння з мертвих була дарована дуже небагатьом святим. Вперше його здійснив Ісус Христос, воскресивши свого друга Лазаря. Після цього воскресіння траплялися не часто, а вже подвійне воскресіння в історії християнства взагалі є великою рідкістю. Під час тривалої посухи і голоду на Кіпрі, за молитвою святителя, пішли дощі, і лихо припинилося. Заздрісники обмовили одного з друзів святителя, і той був засуджений до смертної кари. Святий поспішив на допомогу, шлях йому перегородив багатоводний потік. Згадавши, як перейшов Йордан, що розлився, Ісус Навин (Нав. 3, 14-17), святитель з твердою вірою у всемогутність Божу підніс молитву, і потік розступився. Разом із супутниками, мимовільними очевидцями дива, святитель Спиридон перейшов сушу на інший берег. Попереджений про подію, суддя зустрів святителя з пошаною і відпустив невинного. Відомий випадок, коли святий Спиридон зайшов в порожню церкву, повелів запалити лампади і свічки і почав богослужіння. Проголосивши «Мир усім», він і диякон почули у відповідь зверху безліч голосів, що виголошували: «І духові твоєму». На кожній єктенії невидимий хор співав «Господи, помилуй!». Зачаровані співом, до церкви поспішили люди. Коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, окрім єпископа з небагатьма церковними служителями. Маючи велелюбне серце, святитель в той же час був суворий, коли бачив нерозкаяність і заповзятість у гріху. Так він передбачив важку кончину жінці, яка не розкаялася в тяжкому гріху перелюбу, і одного разу покарав тимчасовою хворобою диякона, що пишався красою свого голосу.

Дізнавшись про праведне і святе життя єпископа Спиридона, один з візантійських імператорів наказав викопати його тіло і помістити в усипальниці храму Святої Софії у Константинополі. Коли останки Спиридона витягли з могили, подиву присутніх не було меж. Незважаючи на те, що тіло пролежало в землі багато десятків років, воно абсолютно не змінилося — немов святий старець був похований учора.  Коли мощі були поміщені в Константинополі в спеціальну раку, виявилося, що святий продовжує творити чудеса. Безліч паломників, помолившись перед ракою і доторкнувшись до мощів, отримали зцілення. Мощі святого Спиридона були в Константинополі аж до його захоплення турками. Після цього нетлінне тіло було переправлено на грецький острів Корфу (місцева назва Керкіра).

Незважаючи на те, що всі чудеса святого Спиридона офіційно визнані церквою і мають документальне підтвердження в хроніках острова Кіпр, сучасній людині дуже складно в них повірити. Риси святого цілком впізнавані, прекрасно збереглися волосся і білосніжні зуби. Шкіра трохи зморщена і потемніла, але зберегла свою форму. До речі, зберігачі раки кажуть, що потемнів святий Спиридон відносно недавно. Це сталося в XVII столітті, коли була проведена реформа православної обрядовості та богослужбових книг, відома у нас як реформа патріарха Нікона. Мабуть, святому вона не припала до душі. Тіло святого Спиридона має постійну температуру: 36,6 градусів. У нього росте волосся і нігті. І що найдивовижніше — одяг, який на нього вдягнутий, міняють раз на півроку, тому що він зношується, ніби Святий не лежить в раці, а ходить.

У Православному світі він шанується як «святий, який ходить» — оксамитові черевички, одягнені на його ступні, зношуються, і кілька разів на рік їх замінюють новими. А зношені черевички розрізають на частини і як велику святиню передають віруючим. За свідченням грецьких священнослужителів, під час «перевзування» відчувається відповідний рух. Зберігач раки розповів, що бували випадки, коли ключ просто не може відкрити замок на раці. І тоді священики знають — святого в раці просто немає, він ходить по острову. Феномен нетлінних мощей святого Спиридона намагалися дослідити науковці з усього світу, і церква їм не перешкоджала. Однак біофізики та біохіміки, вивчивши мощі святого, лише розвели руками. Немає іншого пояснення, окрім чуда, тому, що може бачити будь-який православний відвідувач храму на Корфу.

Тропарь святителю Спиридону Тримифунтскому, чудотворцу

глас 1

Собора Перваго показался еси поборник и чудотворец,/ Богоносе Спиридоне отче наш. /Темже мертву ты во гробе возгласив/ и змию в злато претворил еси,/ и внегда пети тебе святыя молитвы,/ ангелы, сослужащия тебе, имел еси, священнейший./ Слава Давшему тебе крепость,/ слава Венчавшему тя,// слава Действующему тобою всем исцеления.

Кондак святителю Спиридону Тримифунтскому, чудотворцу

глас 2

Любовию Христовою уязвився, священнейший,/ ум вперив зарею Духа,/ детельным видением твоим деяние обрел еси, Богоприятне,/ жертвенник Божественный быв,// прося всем Божественнаго сияния.

Підготувала: Олена Ковтунович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Добавить комментарий

Православний календар