Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

d375b2df4c53d6bsa4os85s223bfa2dlСвята великомучениця Катерина була дочкою Конста, управителя Олександрії Єгипетської часів імператора Максиміна (305 — 313). Живучи в столиці — центрі еллінської освіченості, Катерина, наділена рідкісною красою і розумом, отримала блискучу освіту, вивчала твори кращих античних філософів та вчених.
Юнаки з найіменитіших родин імперії добивалися руки прекрасної Катерини, але жоден із них не став її обранцем. Дівчина оголосила батькам, що згодна вийти заміж лише за того, хто перевершить її в знатності, багатстві, красі і мудрості. Мати Катерини, таємна християнка, повела її за порадою до свого духівника, святого старця, який подвизався на самоті в печері неподалік від міста. Вислухавши дівчину, старець сказав, що знає Юнака, Котрий перевершує її у всьому. Катерина усім серцем прагнула побачити Нареченого Небесного. Істина, до якої так поривалась її душа, відкрилася дівчині. На прощання старець вручив Катерині ікону Божої Матері з Богомладенцем Ісусом на руках і звелів з вірою молитися до Цариці Небесної — Матері того самого Нареченого дарувати бачити Її Сина.
Катерина молилася всю ніч і удостоїлася чудесного видіння: Пресвята Діва Марія просила Свого Божественного Сина подивитися на Катерину, яка схилила коліна перед іконою. Та Ісус відвертав Свій лик від дівчини, кажучи, що Він не може дивитися на неї, бо вона потворна, злиденна та божевільна, як і кожен язичник, не омитий водами святого Хрещення. У глибокій печалі Катерина знову пішла до старця. Він з любов’ю прийняв її, наставив у вірі Христовій, заповів зберігати чистоту і цнотливість та безперестанно молитися і здійснив над нею таїнство святого Хрещення. І знову святій Катерині було видіння Пресвятої Богородиці з Немовлям. Тепер Господь ласкаво дивився на неї і дав перстень, обручивши її Собі. Коли видіння скінчилося і свята Катерина прокинулася від сну, на руці її сяяв перстень — дивовижний дарунок Небесного Нареченого.
У цей час в Олександрію на язичницьке свято прибув сам імператор Максимін. Приносилися, як було заведено, і людські жертви — на смерть у вогні прирікали сповідників Христа, які не відступили від Нього під тортурами. Свята любов до мучеників-християн і сердечне бажання полегшити їх долю спонукали Катерину піти до головного жреця і владики усієї імперії, імператора-гонителя Максиміну.
Назвавши себе, свята розповіла все про свою віру в Єдиного Істинного Бога і мудро викрила язичників у їх омані. Краса дівчини вразила правителя. Щоб переконати її і показати торжество язичницької мудрості, імператор повелів скликати 50 найученіших мужів імперії, але свята з легкістю взяла гору над мудрецями, переконавши їх у свої правоті так, що вони самі увірували в Христа.
Максимін, не сподіваючись більше переконати святу на поприщі науки, спробував спокусити її обіцянкою багатства і слави. Отримавши обурену відмову, імператор наказав піддати Катерину жорстоким мукам, а потім кинути в темницю.
Наступного дня мученицю знову привели на судилище, де під загрозою колесування запропонували їй відректися від християнської віри і принести жертву богам. Свята непохитно сповідала Христа й сама підійшла до коліс. Ангел розтрощив знаряддя страти, і воно розлетілося на шматки, відправивши на той світ багатьох язичників. Свята Катерина непохитно засвідчила вірність своєму Небесному Нареченому — Христу, і з молитвою до Нього сама поклала голову на плаху під меч ката. Коли дівчині відрубали голову, з рани, замість крові, витекло молоко.
Мощі святої Катерини, за переданням, були перенесені Ангелами на Синайську гору. Вони були нетлінні і мали дивовижний аромат. У VI столітті, за одкровенням, були знайдені чесна глава і ліва рука святої мучениці, які було з почестями перенесено у новозбудований храм Синайського монастиря у Єгипті. Зараз вони зберігаються у невеликій мармуровій раці на правій стороні престолу головного храму обителі во ім’я Преображення Господнього. Святу главу Нареченої Христової покриває нині золотий вінець, а на палець десниці одягнений дорогоцінний перстень в пам’ять її божественного обручення.
За свою багатовікову історію Синайський монастир ні на день не переривав служіння. Після чудесного віднайдення і понині у обитель стікається безліч паломників. Тут, біля нетлінних мощей святої мучениці, віряни отримують за своїми молитвами дивовижні зцілення, заступництво і Божу поміч.
Пам’ять святої великомучениці Катерини шанується у всьому християнському світі з особливою пошаною і благоговінням. На її честь зводять храми, багато монастирів називають її іменем. А чимало українських жінок носять це богопрославлене, через святу великомученицю, древнє грецьке ім’я – Катерина, «завжди чиста».

За матеріалами:  foma.in.ua
Переклад – ігумен Герман (Кулакевич)

Джерело: https://rivne.church.ua/2015/12/06/svyata-velikomuchenicya-katerina-narechena-xristova/

З благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та згідно з рішенням Священного Синоду від 6 грудня 2019 року (Журнали №28, №29), у неділю 8 грудня, на підтримку миротворчих ініціатив Української Держави щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, в усіх храмах єпархій УПЦ будуть підносити за богослужінням сугубі молитви про успішну реалізацію миротворчого процесу та настання миру на сході України. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Також після богослужіння буде виголошено текст Заяви Священного Синоду Української Православної Церкви.

Відповідний циркуляр був надісланий усім Преосвященним єпархіальним владикам 6 грудня.

ПРОШЕНИЕ НА СУГУБОЙ ЕКТЕНИИ

        Еще молимся Господу Богу нашему, о еже благословити доброе намерение рабов Своих, правителей народа нашего, яко да без препятствия благоуспешно сотворят намерение свое, во еже укрепити и утвердити мир в стране нашей; рцем вси: Всемилостивый Господи, услыши и помилуй.

МОЛИТВА

        Господи, Иисусе Христе, Боже наш, средостение вражды разрушивый, истинный мир людем Твоим даровавый и миротворцев блаженными сынами Божиими нарекий! Молим Тя: благослови ищущих истиннаго мира и трудящихся сего ради. Просвети умы и сердца всех, приступающих к богоугодному творению мира. Умудри власти предержащия, укрепи волю правителей народа нашего, просвети разум их, да с мудростию, рассуждением и велиим попечением о благе потрудятся в созидании вожделеннаго мира.

Благодатию Пресвятаго Твоего Духа сотвори, да не усты токмо глаголется, но и самим делом мир творится во всех народех, да утешатся сироты и вдовицы, да не восплачут более, но да возрадуются, мир чаемый видяще. Умягчи сердца ожесточенных, сотвори, да и тии в кротости взыщут согласия и любви. Благослови всякаго человека, и научи разумети и творити волю Твою, яже есть спасение, любовь, мир и единение всех людей. Посли Небесное благословение стране нашей Украине, властем, воинству и всему народу ея, предстательством Преблагословенныя Твоея Матере и всех Твоих святых. Ты бо еси Царь мира, и мира Твоего несть предела, и Тебе слава, и благодарение, и поклонение да возсылается, со Безначальным Твоим Отцем, и Пресвятым и Благим и Животворящим Твоим Духом, ныне и присно, и во веки веков. Аминь.

Джерело: 

https://news.church.ua/2019/12/06/v-usix-xramax-upc-8-grudnya-pomolyatsya-pro-uspishnu-realizaciyu-mirotvorchogo-procesu-ta-nastannya-miru-na-sxodi-ukrajini-molitvi/?fbclid=IwAR1a92h1yeJu59jv7MpqRVRgE3wpMDZmyReHLz7NjUFlAsJCyoyarqoXlSQ

ЗАЯВА

Священного Синоду Української Православної Церкви

від 6 грудня 2019 року

Священний Синод Української Православної Церкви, обговоривши останні події у сфері міжправославних відносин, заявляє:

  1. Вимушені констатувати, що внаслідок антиканонічних дій Константинопольського Патріархату в Україні, а також у зв’язку з прийняттям у спілкування Предстоятелями Елладської та Олександрійської Православних Церков розкольницької «Православної Церкви України», ситуація у світовому Православ’ї значно погіршилася, і розділення між Помісними Православними Церквами поглибилося не лише на адміністративному, але й на духовному рівні — тобто на рівні спілкування в Таїнствах.
  2. Стало очевидним, що ця криза є не лише проблемою двосторонніх відносин між Константинопольським і Московським Патріархатами, а стосується всього світового Православ’я — всіх Помісних Православних Церков, оскільки руйнує самі основи життя й місії Церкви Христової. Ця проблема має не адміністративний, а еклезіологічний характер. Назовні вийшла нова концепція першості Константинопольського Патріарха як «першого без рівних» у світовому Православ’ї, якої ніколи не знала Православна Церква, і яка фактично є порушенням принципу соборності Церкви та наслідком неправильного розуміння природи Церкви взагалі й ролі окремої Помісної Церкви в Тілі Христової Церкви зокрема. Окрім того, Константинопольський Патріархат почав допускати до співслужіння осіб, які не мають священного сану, що є кощунством і наругою над Євхаристією.
  3. З огляду на це, припинення Українською Православною Церквою євхаристичного спілкування з Константинопольським Патріархатом та з Церквами й ієрархами, які визнали розкольників, є не зловживанням Євхаристією чи тим більше шантажем Євхаристією, як дехто інколи говорить, а навпаки є захистом Євхаристії і збереженням канонічної та духовної чистоти й непорочності Церкви. Адже Господь наш Іісус Христос, за словами святого апостола Павла, «полюбив Церкву і віддав Себе за неї … щоб поставити її перед Собою славною Церквою, яка не має плями, чи пороку, чи чогось подібного, але щоб вона була свята і непорочна» (Еф. 5:25-27).
  4. Саме з цих причин неправдивими й маніпулятивними є звинувачення на адресу Української Православної Церкви в тому, що нібито вона рухається до самоізоляції, припиняючи євхаристичне спілкування з тими, хто вступив у спілкування з нерозкаяними розкольниками. Насправді ми відстоюємо чистоту канонічного передання Церкви, захищаємо Церкву від кощунства. Інакше, якщо до священнослужіння допускаються особи, які не мають законних хіротоній, якщо розкол оголошується Церквою, а справжня Христова Церква ігнорується або називається розколом, то виникає небезпека підміни Церкви. Окрім того, такими антицерковними діями стирається межа між Церквою і розколом. У результаті створюється нова «церква», заснована людьми, замість тієї, яку заснував Господь наш Іісус Христос, придбавши її Собі Кровю Своєю (див. Діян. 20:28).
  5. Один із базових принципів канонічного права Православної Церкви полягає в тому, що той, хто вступає в євхаристичне спілкування з відлученим, сам відлучається від спілкування з Церквою. У зв’язку з цим, прийняття деякими Помісними Церквами в спілкування осіб, які вчинили розкол в інших Помісних Церквах, не принесли за це покаяння і не мають дійсного священного сану, автоматично ставить перед ними питання щодо того, чи не є подальше перебування у євхаристичному спілкуванні з розкольниками співучастю в цьому гріху і порушенням наведеного вище канонічного принципу?
  6. Вважаємо, що єдиним способом виходу з цієї кризи є всеправославне соборне обговорення і вирішення всього комплексу цих проблемних питань. Усвідомлюючи всі складнощі, що пов’язані зі скликанням такої всеправославної наради, іншого виходу з кризової ситуації ми поки що не бачимо. А тому вітаємо ініціативу Блаженнішого Патріарха Святого Граду Єрусалиму і всієї Палестини Феофіла ІІІ щодо скликання Всеправославної наради в Йорданії. У важкі часи історії нашої Церкви вже був випадок допомоги Єрусалимського Патріархату, коли в 1620 році Патріарх Єрусалимський Феофан в Києві відновив православну ієрархію на заміну тих, хто пішов в унію під тиском тодішньої польсько-литовської влади. Схвалюємо, дякуємо і з надією дивимося на подібні заклики до Всеправославної наради від Предстоятелів та ієрархів інших Помісних Православних Церков, що почали все частіше і сильніше звучати протягом останнього часу.
  7. Констатуємо, що, на превеликий жаль, у життя світового Православ’я почали грубо втручатися геополітичні й політичні чинники. Внаслідок цього окремі Помісні Церкви почали приймати свої церковні рішення під впливом цих чинників всупереч церковним канонам і багатовіковій традиції Церкви. Ми розуміємо, що кожна Помісна Церква звершує своє служіння в рамках тієї чи іншої держави, а інколи й декількох чи багатьох держав. Часто той чи інший православний народ історично є дуже тісно пов’язаним як з власною державою, так і зі своєю Помісною Церквою. Однак, на наше глибоке переконання, кожна Помісна Церква у своєму служінні Богу має бути вищою за національні, державні чи політичні межі та інтереси і не піддаватися зовнішньому тиску, пам’ятаючи, що Царство Боже, яке ми проповідуємо, є не від світу цього (див. Ін. 18:36). Якщо кожна Помісна Церква асоціюватиме себе виключно з інтересами власної держави, то світове Православ’я не зможе бути єдиним, адже буває, що держави конфліктують чи воюють між собою, але Церква має зберігати єдність і примиряти людей, а не ставати стороною чи засобом протистояння. Висловлюємо надію, що Свята Православна Церква з допомогою Божою знайде сили подолати ці виклики й зберегти свою єдність, піднявшись вище національних і державних кордонів та інтересів, адже у Христі немає «ні елліна, ні іудея, … варвара, скіфа, … але все й у всьому Христос» (Кол. 3:11).
  8. Звертаємося до архіпастирів, пастирів, чернецтва і мирян нашої Української Православної Церкви. Дорогі владики, отці, брати й сестри! Не без промислу Божого так сталося, що саме по Україні й по нашій Церкві в межах світового Православ’я сьогодні пролягає межа між Церквою і розколом. У цій ситуації ми маємо зберегти чистоту канонічного устрою та вчення Церкви. Нас лякають самоізоляцією. Але коли ми живемо в істинній вірі, то самоізоляції не може бути, як говорив про це світлої пам’яті Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Володимир: «З Христом не буває самоізоляції». Фактично, сьогодні наша Українська Православна Церква, переживаючи різноманітні випробування, відстоює єдність всього світового Православ’я. Не бійтеся! Ви перебуваєте в істинній Церкві! Любіть Церкву, бережіть Церкву і себе в Ній, тому що через Неї Господь нас спасає. А все інше залишіть на волю Божу. Пам’ятайте, що не люди керують Церквою, а Сам Господь. Будемо ж молитися, щоб Господь Духом Своїм Святим виправив усі помилки людські, очистив нас від усякої скверни і спас душі наші!

Нагадаємо, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія та згідно з рішенням Священного Синоду від 6 грудня 2019 року (Журнали №28, №29), у неділю 8 грудня, на підтримку миротворчих ініціатив Української Держави щодо врегулювання конфлікту на Донбасі, в усіх храмах єпархій УПЦ будуть підносити за богослужінням сугубі молитви про успішну реалізацію миротворчого процесу та настання миру на сході України. Також після богослужіння буде виголошено текст Заяви Священного Синоду Української Православної Церкви.

Джерело: https://news.church.ua/2019/12/06/zayava-svyashhennogo-sinodu-upc-shhodo-ostannix-podij-u-sferi-mizhpravoslavnix-vidnosin/?fbclid=IwAR2BdRcbJdkHwmd78cfk6fXzFVNqLBBymbYC4-nVMeZDx7oDIg6GVisMcv4

Результат пошуку зображень за запитом "введення в храм пресвятої богородиці величание"

У спасительні дні, що передують святу Різдва Господа нашого Ісуса Христа, хочеться більш щиро вознести молитви до Преблагословенної, Котра є Джерелом нашої радості і спасіння, Котра послужила великій Тайні Боговтілення.
В акафістному піснеспіві Церква символічно називає Богоматір Зорею, яка провістила Сонце, тобто нашого Спасителя, Променем розумного Сонця, Світилом незаходимого Світла, оскільки Божа Матір просвіщає нас світлом Сина Свого, просвіщає усіма шляхами і засобами. Згадаємо про один з них – святий храм.
У житті Приснодіви Марії храм Божий був невід’ємною частиною великого приготування до Богоматеринства. Коли Пресвятій було три роки, батьки, праведні Іоаким і Анна, виконуючи дану Богові обітницю, привели отроковицю у Храм. Там Діву Марію зустрів первосвященик Захарія. Виконуючи веління Боже, він увів Її у Святая Святих, місце, куди раз на рік міг входити лише первосвященик. У храмі Богоотроковиця перебувала в спілкуванні з Ангелами, там же було виткано ту Божественну тканину, котрою належало огорнути Господа.

У тому святому місці Пречиста Діва віддалилася від гріховної скверни і наблизилася до ангельського світу заради заспокоєння в Бозі. Тому введення Діви Марії у храм є образом іночеського посвячення, прийняття ангельського образу. Через деякий час Первоінокиня перевершить цей ангельський образ, бо Вона стане Богоматір`ю, „чеснішою Херувимів і славнішою без порівняння Серафимів”. Тож тільки святий храм гідний був стати Її оселею. Пречиста Діва освятила Собою образ іночеського предстояння перед Богом. Старозавітній храм був єдиним богоносним місцем на землі, як „скінія присутності Божої”, як дім Божий. Тут людина зустрічалася з Господом. Слава Божа наповнювала скінію і храм Соломонів. Святая Святих містила ковчег Завіту, огорнений крилами Херувимів, де чути було голос Божий (Числа, 7, 89). Водночас старозавітній храм був прообразом грядущого богоявління у світ. Істинним місцем богопоселення, храмом Божим мала стати сама людина. І ним стала Діва Марія – вмістила Невмістимого.

Сама ж Богородиця є храмом у Храмі, його істинна Святая Святих, одухотворений Божий ківот. Поява Діви Марії у храмі знаменувала собою межу обох Завітів, Старого й Нового. Вона завершила перший і відкрила другий. В особі Пресвятої Богородиці знаходиться таке місце на землі, куди може прихилитися небо.

Але, роздумуючи про небесне, не будемо забувати і про земне. Пріснодіва була і є людиною, і Її служіння також було людським.

Пренебесна висота досягалася Дівою Марією жертовним шляхом. Його вказав для усіх нас Божий Син. Пріснодіва пройшла цей жертовний шлях: спочатку батьки принесли в жертву Богу Пречисту Діву, а потім уже Сама Богоотроковиця принесла власну жертву – дочірню любов до Храму, Свою чистоту і непорочність.

Введенням у храм Богородиця закликає і нас усіх прийти до цієї святині. Як і Вона, ми повинні приносити в жертву свою молитву і любов.

Багато дів супроводжували Божу Матір у священну оселю – Божий храм. До цієї процесії, яку очолила Преблагословенна Діва, приєднуються у віках всі християни, бо християнське життя – це і є безперервний рух до храму і через храм – в Небесний Єрусалим. Амінь.

Блаженніший Митрополит ВОЛОДИМИР


IMG_20191203_195923

Тропар

Днесь благоволения Божия предображение и человеков спасения проповедание: в храме Божии ясно Дева является и Христа всем предвозвещает. Той и мы велегласно возопиим: радуйся, смотрения Зиждителева исполнение.

Величание Введению во храм Пресвятой Богородицы

Величаем Тя, /Пресвятая Дево, /Богоизбранная Отроковице, /и чтем еже в храм Господень вхождение Твое.

Джерело: 

https://rivne.church.ua/2019/12/03/vvedennya-presvyatoji-bogorodici-u-xram-2/

 

Пост призван дарить радость, а не быть предметом споров и недовольства верующих.

Как сообщает Центр информации Украинской Православной Церкви, Информационно-Просветительский отдел УПЦ собрал высказывания Блаженнейшего Митрополита Онуфрия о целях и методах поста как мощного духовного средства для спасения души.

«Рождественский пост — это время, когда мы должны подготовить себя к встрече с Рожденным Христом. Церковь духовно готовит нас к этому великому духовному пиру через телесное и духовное воздержание, через пост и молитву. Старайтесь не только воздерживаться от скоромной пищи, старайтесь бороться со злыми чувствами, старайтесь любить друг друга, терпеть друг друга и прощать друг друга, потому что это суть христианского вероучения и это суть, к которой ведет каждый пост и в частности пост Рождественский», — сказал Митрополит Онуфрий.

Предстоятель УПЦ напомнил верующим об истинном смысле поста.

«Необходимо, чтобы постились все наши чувства и части тела — зрение, слух, язык, руки и ноги, удаляясь от всего пустого и ненужного. Чтобы пост не превращался только в лечебное голодание, его необходимо сочетать с молитвой, покаянием и причастием. Только так мы очищаем свое сердце и соединяемся с Господом Иисусом Христом, освящая и душу, и тело», — подчеркнул Блаженнейший.

В пост необходимо с особым вниманием отнестись ко всем тем, кто нуждается в нашей помощи.

«Время поста — это время милосердия и помощи тем, кому плохо. Оглянитесь вокруг: среди родных, соседей и сотрудников найдете тех, которые нуждаются в утешении и сочувствии. Будьте внимательны к тем, кого посылает вам Господь, проявляйте свое милосердие. Помните, что мы призваны измениться и преобразиться», — призвал Предстоятель.

Митрополит Онуфрий отметил, что цель поста — уничтожить греховные наклонности, а не человека.

«Во время поста важно правильно найти свою меру. Для этого стоит посоветоваться со священником или личным духовником, особенно тем, кто имеет плохое здоровье, беременным и кормящим детей. Цель поста не в том, чтобы убить человека, его тело, а в том, чтобы убить его страсти. Каждый для себя должен определить свою меру и терпеливо работать над соблюдением поста телесного и духовного. Постом нужно усилить и свою личную молитву. Мы должны особенно стараться о том, чтобы наш разум не был праздным», — отметил Блаженнейший Онуфрий.

Предстоятель УПЦ призвал верующих увидеть Бога через призму своей личности и покаяние, а в этом таинстве пост является тем средством, которое поможет увидеть истинное духовное состояние человека.

#УПЦ #Центр_информации_УПЦ #Митрополит_Онуфрий #Слово_Предстоятеля #Митрополит_Онуфрій

Світлина від Центр інформації УПЦ.В селі Кринички Рівненської області 2 грудня прощались із загиблим 26-річним військовослужбовцем Олексієм Капустяним, котрий загинув на Сході України.

Відспівування звершили у Свято-Преображенській церкві села Тучин священники Рівненської єпархії Української Православної Церкви.

У день похорону віддати шану воїну зійшлись односельці, друзі, родичі, колеги по службі.
У Олексія залишилась трирічна донька.

Упокой, Господи, душу раба Твого воїна Олексія і сотвори йому вічную пам’ять.Світлина від Центр інформації УПЦ.

#УПЦ #Центр_инфомации_УПЦ

В Киево-Печерской лавре в день Введения в храм Пресвятой Богородицы, 4 декабря, состоится семь Божественных литургий.

Об этом сообщает Центр информации Украинской Православной Церкви со ссылкой на сообщается на lavra.ua.

Богослужения состоятся в: 00.00 – в храме в честь иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радосте»; 05.30 – в Ближних пещерах; 06.30 – в Крестовоздвиженском храме; 07.00 – в Успенском соборе; 08.30 –в Трапезном храме; 09.15 – в Аннозачатьевском храме; 09.40 – в храме в честь преподобного Сергия Радонежского.

Вечернее богослужение начнется сегодня, 3 декабря, в 16.30 – в Крестовоздвиженском храме и в 17.00 – в Трапезном храме.

*** Праздник Введения Пресвятой Богородицы во храм возник на основании церковного Предания. Когда Богородице исполнилось три года, Её благочестивые родители Иоаким и Анна исполнили обет: отдали дочь на служение Богу, приведя Её в Иерусалимский храм.
У входа в храм была лестница из 15 ступеней — по числу псалмов, которые священники пели при входе в него.

Родители поставили маленькую Марию на первую ступень, и она без посторонней помощи поднялась на неё, где её встретил первосвященник Захария, отец Иоанна Предтечи, который ввёл девочку в самое священное место в храме.

На вечернем богослужении Введения впервые начинают звучать слова из Рождественского канона, написанного знаменитым византийским гимнографом Космой Маюмским. Эти слова начинаются радостным восклицанием «Христос раждается, славите, Христос с небес, срящите [то есть встречайте]». Они напоминают христианам о том, чему, собственно, посвящен Рождественский пост.

#УПЦ#Центр_информации_УПЦ#праздник#лавра

Світлина від Центр інформації УПЦ.

Джерело:

https://www.facebook.com/church.information.center/?__tn__=kCH-R&eid=ARAviom99rAp52JeY1ILrXHCtRnoME91tqIFHay_3DF6xQ7ZSV-VmdSX9lU3X3s3foyXkgi3qD84z64P&hc_ref=ARQ4qojYjW6ljoHjOli0mgzk3oeljQKxhUc31KgqfTsRb9jtxddvZw0UP0r1HuAwvz0&fref=nf

Світлина від Центр інформації УПЦ.

Православний календар