Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

ЙОГО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕНСТВУ,

ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННІШОМУ ВАРФОЛОМІЮ,

МИТРОПОЛИТУ РІВНЕНСЬКОМУ І ОСТРОЗЬКОМУ

Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико!

Прийміть мої щирі вітання з 30-літтям Вашої особистої П’ятидесятниці.

У цей знаменний день благодать Святого Духа приєднала Вас до величного сонму єпископів Церкви Христової, наступників Апостольського служіння, сповнених силою з неба (Лк. 24:49). З того часу Ви самовіддано стали на шлях архіпастирського хрестоносіння, аби знайти овець заблудших і приєднати їх спасенному церковному стаду.

Сердечно бажаю Вам, дорогий Владико, щоб Божественна благодать і щедроти Святого Духа невідступно супроводжували та надихали Вас на шляху апостольського служіння, зміцнюючи Вашу боголюбиву паству у православній вірі і твердому стоянні на камені, яким є Іісус Христос (1 Кор. 3:11).

З любов’ю у Христі

 +ОНУФРІЙ,

МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ І ВСІЄЇ УКРАЇНИ, 

ПРЕДСТОЯТЕЛЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ 

 

24 лютого 2020 року

Це дуже нелегкий хрест, як можливо декому здається на перший погляд.
«Єпископство — це перш за все не сила, честь та влада, а СПРАВА, ПРАЦЯ і ПОДВИГ. І справді, чи легко бути всім вся (1 Кор. 9: 22)? Чи легко знемагати за всіх, хто знемагає, і перейматися за всіх, хто спокушається(2 ​​Кор. 11: 29)? Чи легко бути зразком для вірних у слові, у житті, у любові, у дусі, у вірі, у чистості (1 Тим. 4: 12)? Чи легко зуміти, коли слід одного викрити, іншому заборонити, третього упросити з терпінням (2 ​​Тим. 4: 2)? Чи легко нести відповідальність і за СЕБЕ, і за ПАСТВУ, і за ПАСТИРІВ? Чи легко все це? Святий апостол Павло свідчив про себе: по вся дні вмираю (1 Кор. 15: 31). І справжнє життя єпископа є постійне вмирання від турбот, праць і печалей».
(Святитель Тихон (Белавін).
Ваше Високопреосвященство, дорогий Владико! Все ваше життя пов’язане із служінням Церкві Христовій, якій ви віддавали всі свої душевні та тілесні сили, трудячись на теренах різних єпархій Української Православної Церкви, а найбільше на нашій Рівненській землі, де вже 25-ий рік звершуєте Святительке служіння.
В цей знаменний для вас день молитовно бажаємо вам здоров’я, душевного миру і невичерпної милості та допомоги Божої у ваших трудах на благо Церкви Христової і народу Божого!
Ісполла еті деспота!

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:
https://www.facebook.com/georg.podvorye/videos/512741206287836/

512567Уставом Православної Церкви встановлені особливі вселенські загальні дні поминання спочилих християн. Одним із таких днів є М’ясопусна батьківська поминальна субота, яка завжди припадає на передодні третьої підготовчої неділі до Великого посту – неділі про Страшний Суд. Поминання в цей день визначено стародавнім церковним звичаєм.

Християни всіх часів і народів завжди молилися за своїх померлих. Про це ясно свідчать древні Літургії. Так, наприклад, в Літургії св. ап. Якова є молитви за померлих, які перейшли і в Літургію св. Івана Золотоуста і св. Василія Великого. У зв’язку з тим, що багато хто помирав раптово під час мандрівки, в бурхливих потоках, проваллях, від хвороб і голоду, від пожежі, на війні, від холоду або з будь-якої іншої причини, вони, так само як жебраки й убогі, не були поховані за чином Православної церкви. Читать далее

Світлина від РІВНЕ. Голос  Церкви.

— Отче Олександре , скажіть, які особливості потрібно знати православній людині, йдучи до церкви на поминальну батьківську суботу?

— Хліб на помин душі і поминальні записки нести до церкви можна вже з вечора п’ятниці, хто не встигне , тоді хай приходить на богослужіння у суботу. Як правило, не всі у цей день несуть хліб , дехто просто подає записки і в цьому немає нічого поганого, це допустимо . Записки написати можна безпосередньо у храмі, де видадуть ручки, папірці . Записувати імена потрібно у родовому відмінку і подавати на молитву варто лише людей хрещених у православній вірі і якщо вони не закінчували життя самогубством.
В церкву не несуть алкоголь і м’ясні продукти . Можна принести на помин крупи, борошно (для просфор), рослинне масло, сіль, цукор, печиво і цукерки.

— Якою молитвою моляться за померлих ?

— Насправді , це досить обширна тема і потребує багато часу для пояснення , тому що у православному молитвослові є чимало молитов , які читаються для поминання померлих . Найпростіша з них звучить так : « Памяни , Господи , души усопших раб Твоих.» Далі ми називаємо імена своїх родичів за яких хочемо помолитися .

— Скажіть , отче, а як християнам варто проводити поминальну батьківську суботу ?

— Цей день для кожної віруючої людини має розпочатись у храмі. Святий Августин в одній із своїх праць написав: «Не можна заперечувати, що душі померлих отримують полегшення завдяки побожності своїх живих родичів, коли ті складають за них жертву Посередника або коли в церкві дають милостиню».
Усе своє земне життя нам варто пам‘ятати , що колись і ми покинемо цей світ і добре було б , аби було кому й за нас помолитись , тому , йдучи у цей день на поминальну службу , беріть своїх дітей , вчіть та розповідайте про важливість молитви за померлих.
У наших предків була традиція після богослужіння відвідувати могили родичів на кладовищі, думаю , це було б доречно і тепер .

— Отче Олександре , а що дає наша молитва померлим ?

— Ми єдине тіло в Христі, тому живемо в єдиній спільноті, яка охоплює небо і землю. Церква — спільнота більша, ніж ми думаємо. До неї належать живі та померлі, великі святі та непомітні люди. Ми підтримуємо одне одного понад смертю. Це означає, що ми можемо прикликати в молитві наших покровителів та святих, а також померлих, про яких ми віримо, що вони вже з Богом. Однак це ще не все. Ми можемо допомогти молитвою нашим померлим, які перебувають там, перед дверима невідомості .

 

Джерело: https://www.facebook.com/pg/RivneGolosCerkvy/posts/?ref=page_internal

Тропарь иконе

Взыщи нас, погибающих, Пресвятая Дево, не по грехом бо нашим наказуеши нас, но по человеколюбию милуеши. 

С незапамятных времен русский народ, свято веря во всесильную помощь Пресвятой Богородицы, дал Ей название «Взыскание погибших», то есть последняя надежда погибающих людей. По преданию, икона Божьей Матери «Взыскание погибших» прославилась ещё в VI веке в малоазийском городе Адане, избавив от вечной гибели раскаявшегося инока Феофила, впоследствии прославленного Церковью в лике преподобных. На Руси известно несколько чудотворных икон под этим названием, через которые Матерь Божья являла Свою милость людям, уже переступившим порог гибели. Серед них – чудотворный образ из села Малижин Харьковской губернии, явленный в 1770 году, и трижды избавивший жителей от холеры; из села Красное Черниговской губернии, из Воронежа, Козлова Тамбовской губернии. Пред иконой Пресвятой Богородицы «Взыскание погибших» молятся о благословении брака; к ней приходят с мольбой об освобождении от пороков, притекают Матери с ходатайством о погибающих детях, о здравии и благополучии детей, об исцелении болезней глаз и слепоты, от зубной боли, от лихорадки, от недуга пьянства, при головной боли, о вразумлении отпавших от веры Православной и о возвращении заблуджших в Церковь.

МОЛИТВА

О Пресвятая Владычице и Богородице, высшая Херувим и честнейшая Серафим, Богоизбранная Отроковице, погибших Взыскание и всех скорбящих Радосте, подаждь утешение и нам, в погибели и скорби сущим, разве бо Тебе, иного прибежища и помощи не имамы. Ты Едина еси радости нашея Ходатаица и яко Матерь Божия и Мати Милосердия, предстоя у Престола Пресвятыя Троицы, можеши нам помощи: никтоже бо, притекаяй к Тебе, посрамлен отходит. Услыши убо и нас ныне, в день погибели и печали, пред Твоею иконою припадающих и со слезами Тебе молящихся: отжени от нас належащия на нас скорби и беды в сей временней жизни, не лишены же ны сотвори Твоим всесильным ходатайством и вечныя нескончаемыя радости в Царствии Сына Твоего и Бога нашего. Аминь.

КОНДАК, ГЛАС 6

Предстательство христиан непостыдное, ходатайство ко Творцу непреложное, не презри грешных молений гласы, не предвари, яко Благая, на помощь нас, верно зовущих Ти ускори на молитву и потщися на умоление, предстательствующи присно, Богородице, чтущих Тя.


ИН КОНДАК, ГЛАС 8

Взбранной Воеводе победительная, яко избавльшеся от злых, благодарственная восписуем Ти раби Твои, Богородице, но яко имущая державу непобедимую, от всяких нас бед свободи, да зовем Ти: радуйся, Невесто Неневестная.

ВЕЛИЧАНИЕ:

Величаем Тя, Пресвятая Дево, Богоизбранная Отроковице, и чтим образ Твой святый, имже точиши исцеления всем с верою притекающим.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/885845-18-lyutogo-ikoni-bojoji-materi-vzyiskanie-pogibshih.html

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Друга Неділя (седмиця) перед Великим постом – про блудного сина. Церква закликає нас до покаяння, нагадуючи: за умови істинного смирення і каяття з боку людини-грішника для милосердя Божого можливо прощення найтяжчих гріхів. Це безмежне милосердя Боже Церква являє читанням на Літургії Євангельської притчі про блудного сина (Лк. XV, 11-32), за якою названо і увесь тиждень.

Притча про блудного сина:

Речé же: человѣ́къ нѣ́кiй имѣ́ двá сы́на. И речé юнѣ́йшiй ею́ {от­ ни́хъ} отцý: óтче, дáждь ми́ достóйную чáсть имѣ́нiя. И раздѣли́ и́ма имѣ́нiе. И не по мнóзѣхъ днéхъ собрáвъ всé мнíй сы́нъ, от­и́де на странý далéче, и тý расточи́ имѣ́нiе своé, живы́й блýдно. Изжи́в­шу же емý всé, бы́сть глáдъ крѣ́покъ на странѣ́ тóй, и тóй начáтъ лишáтися. И шéдъ при­­лѣпи́ся еди́ному от­ жи́тель тоя́ страны́: и послá егó на сéла своя́ пасти́ свинiя́. И желá­ше насы́тити чрéво своé от­ рожéцъ, я́же ядя́ху свинiя́: и никтóже дая́ше емý. Въ себé же при­­шéдъ, речé: коли́ко наéмникомъ отцá мо­егó избывáютъ хлѣ́бы, áзъ же глáдомъ ги́блю? Востáвъ идý ко отцý мо­емý, и рекý емý: óтче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобóю, и ужé нѣ́смь достóинъ нарещи́ся сы́нъ твóй? сотвори́ мя я́ко еди́наго от­ наéмникъ тво­и́хъ. И востáвъ и́де ко отцý сво­емý. Ещé же емý далéче сýщу, узрѣ́ егó отéцъ егó, и ми́лъ емý бы́сть, и тéкъ нападé на вы́ю егó, и облобызá егó. Речé же емý сы́нъ: óтче, согрѣши́хъ на небо и предъ тобóю, и ужé нѣ́смь достóинъ нарещи́ся сы́нъ твóй. Речé же отéцъ къ рабóмъ сво­и́мъ: изнеси́те одéжду пéрвую и облецы́те егó, и дади́те пéрстень на рýку егó и сапоги́ на нóзѣ: и при­­вéдше телéцъ упитáн­ный заколи́те, и я́дше весели́мся: я́ко сы́нъ мóй сéй мéртвъ бѣ́, и оживé: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. И начáша весели́тися. Бѣ́ же сы́нъ егó стáрѣй на селѣ́: и я́ко гряды́й при­­бли́жися къ дóму, слы́ша пѣ́нiе и ли́ки: и при­­звáвъ еди́наго от­ óтрокъ, вопрошá­ше: чтó [ýбо] сiя́ сýть? О́нъ же речé емý, я́ко брáтъ твóй прiи́де: и заклá отéцъ твóй телцá упитáн­на, я́ко здрáва егó прiя́тъ. Разгнѣ́вася же, и не хотя́ше вни́ти. Отéцъ же егó изшéдъ моля́ше егó. О́нъ же от­вѣщáвъ речé отцý: сé толи́ко лѣ́тъ рабóтаю тебѣ́, и николи́же зáповѣди твоя́ преступи́хъ, и мнѣ́ николи́же дáлъ еси́ козля́те, да со дрýги сво­и́ми воз­весели́л­ся бы́хъ; егдá же сы́нъ твóй сéй, изъяды́й твоé имѣ́нiе съ любо­дѣ́йцами, прiи́де, заклáлъ еси́ емý телцá питóмаго. О́нъ же речé емý: чáдо, ты́ всегдá со мнóю еси́ и вся́ моя́ твоя́ сýть: воз­весели́тижеся и воз­рáдовати подобá­ше, я́ко брáтъ твóй сéй мéртвъ бѣ́, и оживé: и изги́блъ бѣ́, и обрѣ́теся. (Лк., 79 зач., XV, 11-32).

Є чимало тлумачень притчі про блудного сина. Наводимо тут роз’яснення архієпископа Аверкія (Таушева) із книги «Керівництво до вивчення Святого Письма».
У притчі про блудного сина Господь уподібнює радість Божу з приводу покаяння грішника радості батька, до якого повернувся його блудний син. У чоловіка одного було два сини: під образом цієї людини маємо на увазі Бога; два сини – це грішники і уявні праведники – книжники і фарисеї. Молодший, очевидно, досяг вже повноліття, але, в силу своєї недосвідченості і легковажності, просить виділити йому належну частку батьківського маєтку, відповідно до закону Мойсея (Втор. 21:17), третю частину, в той час, як старший брат отримував дві третини.

Після отримання спадку в молодшого сина з’явилося бажання жити самостійно, з власної волі, і він пішов в далеку країну, де розтратив отримане майно, живучи блудно. Так людина, наділена від Бога даруваннями духовними і тілесними, відчувши потяг до гріха, її починає обтяжувати Божественний закон, вона відкидає життя по волі Божій, віддається беззаконню, і в духовній і тілесній розпусті марнує все ті дари, якими наділив її Бог.

«Аз же гладом гиблю…», тобто, настав великий голод – так нерідко Бог посилає грішникові, який далеко зайшов у своєму гріховному житті, і зовнішні біди, щоб змусити його схаменутися. Це, одночасно, і покарання Боже, і заклик Божий до покаяння.

«Посла его на села своя пасти свиния» – найпринизливіше для справжнього іудея заняття, бо закон іудейський гребував свинею, як твариною нечистою. Так грішник, коли прив’язується до якогось предмету, через який задовольняє свою гріховну пристрасть, доводить себе нерідко до самого принизливого стану. Навіть ріжків, плодів дерева, що росте в Сирії і Малій Азії, якими годують свиней, ніхто не давав йому. Цим підкреслюється вкрай тяжкий стан грішника. І ось він «приходить до тями». «В себе же пришед» – це надзвичайно виразний мовний зворот. Як хворий, одужуючи після тяжкої хвороби, що супроводжується втратою свідомості, приходить до тями, так і грішник, увесь охоплений гріхом, може бути уподібнений такому хворому, який втратив свідомість, бо він уже не усвідомлює вимог закону Божого, і совість в ньому, ніби завмирає. Тяжкі наслідки гріха в поєднанні з зовнішніми проблемами, нарешті, змушують його отямитись: він, наче прокидається, приходить до тями від колишньої непритомності, і твереза свідомість до нього повертається: він починає бачити і розуміти всю тяжкість свого стану, і шукає спосіб для виходу з нього.

«Востав иду ко отцу моему» – це рішучість грішника залишити гріх і покаятися. «Согреших на небо», тобто перед святим місцем проживання Бога і чистих безгрішних духів, «и пред тобою» – зневагою до люблячого батька, «и уже несмь достоин нарещися сын твой» – вираз глибокого смирення і усвідомлення власної недостойності, якими завжди супроводжується щире покаяння грішника.

«Сотвори мя яко единаго от наемник твоих» – вираз глибокої любові до дому батьківського і згода хоча б на найгірших умовах бути прийнятим у дім отчий. Все подальше зображення подій має на меті підкреслити безмежність любові Божої до грішника, який розкаюється, Божественне всепрощення і ту радість, що буває, за словами Христовими, «тако радость будетъ на небеси о едииномъ грѣшницѣ кающемся, нежели о девятидесятихъ и девяти праведникъ, иже не требуютъ покаянiя». (Луки 15:7).

Старенький батько, здалеку побачивши повертається сина і ще не знаючи нічого про його внутрішній настрій, сам біжить йому назустріч, обіймає і цілує дитя, не даючи договорити йому до кінця покаянних слів, велить взути і одягнути його, замість лахміття, в найкращий одяг і влаштовує на честь його повернення домашній бенкет. Все це – риси того, як по любові до розкаяного грішника, Господь милосердно сприймає його покаяння і ущедряє його новими духовними благами і дарами, замість утрачених ним через гріх.
«Мертв бе, и оживе» – грішники, які відвернулися від Бога, це те ж саме, що мертві, бо справжнє життя людини залежить тільки від джерела життя – Господа: звернення грішника до Царя Небесного трактується, як воскресіння з мертвих.

Старший брат, який гнівається на батька за милосердя до молодшого брата, це живий образ книжників і фарисеїв, гордих своїм показним точним і суворим виконанням закону, але в душі холодних і безсердечних у ставленні до своїх братів; які хваляться виконанням волі Божої, але не хочуть мати нічого спільного із розкаяними митарями і грішниками. Як старший брат «разгневася же, и не хотяше внити», так і лукаві виконавці закону – фарисеї гнівалися на Господа Ісуса Христа за те, що Він вступає в близьке спілкування з розкаюваними грішниками. Замість співчуття брату і батькові, старший брат починає виставляти напоказ свої заслуги, брата не бажає навіть називати «братом», а презирливо каже: «сын твой сей, изъядый твое имение с любодейцами».
«Ты всегда со мною еси и вся моя твоя суть» – цим указується на те, що фарисеї, в руках яких закон, завжди можуть мати доступ до Бога і духовних благ, але не можуть заслужити благовоління Отця Небесного при такому перекрученому і жорстокому духовно-моральному настрої.

Встановлення особливого вшанування Неділі про блудного сина бере початок зі стародавніх часів християнства. Крім церковного Статуту, про її давність свідчать отці Церкви 4 і 5 століття, у духовній спадщині яких знаходимо проповіді про цей тиждень, як от: св. Златоуст, Августин, Астерій, єпископ Амасійський, і інші. У 8 столітті Іосиф Студит написав канон на Неділю про блудного сина, що й нині співаються Церквою.

Особливості богослужіння Неділі (седмиці) про блудного сина:
1) На утрені в Неділю про блудного сина і потім у Неділю м’ясопусну і сирну, після співу полієлейних псалмів (134 і 135-го) «Хвалите имя Господне» та «Исповедайтеся Господеви», співається ще псалом 136-й: «На реках Вавилонских…» «с Аллилуиею красною». Цей псалом спонукає грішників, які перебувають в полоні гріха і диявола, усвідомити свій нещасний, гріховний стан, як іудеї, котрі усвідомили своє гірке становище в полоні Вавилонському і згодом розкаялися. Потім співаються недільні тропарі – «Ангельский собор…».
2) Спів на утрені після 50-го псалма покаянних тропарів: «Покаяния отверзи ми двери…».

3) Читання на Літургії: Апостол – Коринф., зач. 135, Євангеліє – від Луки, зач. 79.
4) Неділя (воскресний день) про блудного сина завершує собою седмицю під тією ж назвою, що, як уже зазначалося, є суцільною (скасування посту в середу і п’ятницю), відтак, співається Причасний: «Хвалите Господа с небес…».

Підготував ігумен Герман (Кулакевич)

Джерело: https://rivne.church.ua/2016/…/27/nedilya-pro-bludnogo-sina/

У підготовчі тижні до Великого посту Блаженніший Митрополит Онуфрій розповів для чого людині постити і як це правильно робити. Про це Предстоятель УПЦ розповів у своїй проповіді у Неділю про блудного сина, повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ. «Свята Церква, готуючи нас до спасительного часу Великого посту, нагадує про те, що піст є деревом, на яке людина повинна зійти і з нього побачити Бога», — зазначив Предстоятель.

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:
https://youtu.be/QdNT4bpu1ZE

Він підкреслив, що засобом для духовного вдосконалення християнина є не тільки утримання, а й молитва. «Правильна молитва — це смиренна молитва. Горда, пихата молитва — це образа для Бога, — про це йшлося в притчі про митаря і фарисея в минулу неділю, зазначив Архіпастир. — У Неділю про блудного сина Свята Церква нагадує про те, що найбільша трагедія людства і кожного з нас — це гріх, який віддаляє людину від Бога». За словами Блаженнішого владики, притча цього тижня дуже яскраво описує, що таке гріх, а головне показує, як його можна залишити і повернутися в Отчий дім. «Всі ми, дорогі брати і сестри, в більшій чи меншій мірі подібні до блудного сина. Ми маємо таланти, здібності, якесь майно, які нам Бог довіряє, щоб ми з їхньою допомогою прославляли Ім’я Боже. Але іноді нас заносить, і ми починаємо це використовувати для свого задоволення, для задоволення своїх похотей і пристрастей. Це означає, що ми відійшли від Отчого дому. Може бути, і не в далеку країну, але ми вже не в Отчому домі, а поза ним». Людина, яка живе тільки в своє задоволення, з часом забуває і про Бога, і про інших людей, які потребують її допомоги. І тоді, підкреслює Його Блаженство, «гріх з’їдає радість життя» такого «блудного сина». «Коли людина встає вранці і радіє, що побачила сонце, радіє, що побачила дерева, що вона побачила тварин, людей, що його оточують. Усі йому здаються гарними, а це так і є. Це так благодать життя відкриває людині правильну картину Божого творіння, — продовжив Митрополит Онуфрій. — Коли ця благодать віднімається від людини, гріх її з’їдає, тоді людині все не добре. І сонце їй не таке, і дерева не такі, і люди погані — усе чорні, похмурі, недобрі, злі. Але це не вони такі, це вона так їх сприймає, тому, що втратила радість життя. І людина починає страждати в душі, не знаючи, що їй робити. Зазвичай люди роблять протилежне — думаючи, що мало повеселилися, вирішують веселитися ще більше. Все більше і більше віддаючись гріху, продовжують віддалятися від Отчого дому, їхній внутрішній духовний стан погіршується». Рано чи пізно, стверджує Предстоятель, кожна така людина розуміє, що йде не тим шляхом. «І тут є одна дуже важлива річ, яку люди не роблять. Вони приходять в себе і так і виснуть на цьому місці. Усвідомлюють, що вони недобре роблять, а далі нікуди не рухаються. Треба встати і йти. Встати і йти до Отця! Озброїтися постом, озброїтися молитвою, утримувати себе від гріха і проводити за допомогою цих чеснот дні свого життя». Піст і молитва приводить людину в усвідомлення свого реального становища і тоді приходить справжнє покаяння. «Покаяння — це вже прямування до Бога. Коли людина починає каятися і говорити Богу “Ти не заслужив того, щоб я Тебе ображав. Ти мені робиш тільки добро, а я тобі натомість — образи. Ти цього не заслуговуєш”. Усвідомлення того, що Бог не заслуговує тих капостей, які ми проти Нього творимо, приводить людину в сокрушіння душі. І людина починає відвертатися від гріха і йде до Бога». За словами Архіпастиря, «повернення блудного сина до рідної домівки відбувається не тільки під час посту, воно повинно бути постійним». Перебуваючи від Отчого дому далеко, ми повинні кожен день робити маленькі кроки. «Але піст є тим часом коли, я роблю не маленькі, черепашачі кроки, а — великі кроки. Піст — це час інтенсивної ходи до Бога». «Нехай Господь допомагає нам дорогі, брати і сестри, визначити в якій країні ми знаходимося. Якщо ми побачимо, що в чужій, далеко від Бога, нехай допомагає нам встати і піти. Для цього є піст і молитва. Благодать Божа буде зміцнювати нас і ми досягнемо Отчого дому», — побажав Блаженніший Митрополит Онуфрій.

 

Джерело: https://religions.unian.ua/orthodoxy/2381878-mitropolit-onufriy-rozpoviv-dlya-chogo-lyudini-postiti-i-yak-tse-pravilno-robiti-video.html

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.
Зміст назви
 
На Літургії читається уривок Лк. 15: 11-32 про блудного сина, який залишив рідну домівку, але потім розкаявся і повернувся. Притча нагадує нам про нашу власну неміч і велике милосердя Боже, оскільки алегорично описує ставлення Бога до людини, яка оступилася.
 
Богослужбові особливості
 
Активніше використовується Пісна Тріодь, на утрені неділі вперше співається 136-й псалом «На реках вавилонських», який нагадує людині про те, що вона — бранець гріха і що звільнення від цього рабства відбувається тільки за допомогою рішучої боротьби з ним.
 
Джерело: https://news.church.ua/2020/02/08/velikij-pist-2018-pidgotovchi-nedili/

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:
https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/2706787762774848/

Православний календар