Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

rozhbogor21-e1474376428903

21 вересня православні християни згадують Різдво Пресвятої Богородиці.

 

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал про свято.

 

Різдво Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії — повна назва свята, що Православна Церква відзначає 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем). Це одне з двунадесятих православних свят. Двунадесяті свята догматично тісно пов’язані з подіями земного життя Господа Іісуса Христа і Богородиці і діляться на Господські (присвячені Господу Іісусу Христу) і Богородичні (присвячені Божій Матері). Різдво Богородиці — Богородичне свято.

 

Подія, яку ми святкуємо в цей день, не описана в Новому Завіті. Відомості про нього дійшли до нас з Церковного Передання, одного з джерел нашого віровчення, разом зі Священним Писанням.

 

Про Різдво Діви Марії розповідає Протоєвангеліє Іакова, яке було написано у II столітті. А відзначати свято як окремий святковий день стали в другій половині V століття. Про це ми, наприклад, читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446 роки) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки).

3cc4d222172b64d59313a0605c41c4f9_XL

Коли святкується Різдво Богородиці

Православні християни святкують Різдво Діви Марії 21 вересня за новим стилем (8 вересня за старим стилем).

 

Свято за православною традицією триває 6 днів, з 20 по 25 вересня. Цей період включає предпразднство і попразднство. Предпразднство – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів’я, присвячені події, яку святкуватимуть. Відповідно, попразднство — такі ж дні після свята.

 

Що можна їсти на Різдво Богородиці

 

Якщо свято не припадає на середу або п’ятницю, в цей день посту немає, тобто віруючим дозволяється їсти будь-яку їжу.

Відео: https://youtu.be/Bj4UTElWDL0

Події Різдва Пресвятої Богородиці

У Новому Заповіті ми не знайдемо практично нічого про земне життя Богородиці. Євангелія не дають відомостей про те, хто були батьки Діви Марії і за яких обставин вона народилася.

 

Свято Різдва Пресвятої Богородиці започатковане на Церковному Передані. Існує так зване Протоєвангеліє Іакова, яке написане в II столітті. В ньому ми читаємо, що Марія народилася від благочестивих батьків Іоакима та Анни. Іоаким походив з царського роду, а Анна була дочкою первосвященика. Вони дожили до похилих років і були бездітними. Це було джерелом скорботи для пари і викликало суспільний осуд.

 

Одного разу, коли Іоаким прийшов до Храму, первосвященик не дозволив йому принести жертву Богу, сказавши: «Ти не дав потомства Ізраїлю». Після цього невтішний Іоаким подався у пустелю для молитви, Анна залишилася вдома і теж молилася. У цей час їм обом з’явився ангел і кожному сповістив: «Господь почув молитву твою, ти зачнеш і народиш, і про потомство твоє говоритимуть в усьому світі».

 

Дізнавшись радісну новину, подружжя зустрілися біля Золотих воріт Єрусалиму.

 

Після цього Анна зачала. Як описується в Протоєвангелії Іакова, «пройшли належні їй місяці, і Анна в дев’ятий місяць народила». Праведники дали обітницю посвятити свою дитину Богові і віддали дочку Марію в Єрусалимський храм, де вона служила до повноліття.

 

Історія святкування Різдва Богородиці

Свято Різдва Богородиці християни почали відзначати тільки у V столітті. Перші згадки про нього ми читаємо у Константинопольського патріарха Прокла (439-446) і в требнику (богослужбовій книзі) Папи Геласія (492-426 роки). Також про свято пишуть святителі Іоанн Златоуст, Епіфан і Августин. А в Палестині існує переказ про те, що свята рівноапостольна цариця Олена побудувала в Єрусалимі храм у честь Різдва Пресвятої Богородиці.

 

Ікона Різдва Богородиці

Найдавніші зображення подій Різдва Божої Матері ми зустрічаємо у X-XI століттях. Це ікони і фрески. Наприклад, розпис грузинського храму VII століття в Атени. Весь цей храм присвячений Богородиці.

Rozhdestvo-Bogoroditsyi-2-700x525

Є і інші стародавні зображення свята: фрески в Київському Софійському соборі (перша половина XI століття) і в Преображенському соборі Мирожського монастиря (XII століття), композиція церкви Іоакима і Анни сербського монастиря Студениця (1304 рік).

 

Традиційно на ранніх іконах і фресках іконописці зображували у центрі композиції праведну Анну — матір Діви Марії. Породілля напівлежить на високому ложі, перед нею стоять жінки з дарами, акушерка і служниці, які омивають Богородицю в купелі.

 

З кожним століттям цей іконописний сюжет збагачувався новими й новими подробицями. Приміром, стали зображати стіл з принесеними дарами і частуваннями, водойму, птахів. Зараз ікону Різдва Богородиці часто роблять житійною, тобто доповнюють основний сюжет окремими композиціями (клеймами) — сюжетами з історії події. Плач Іоакима в пустелі, благовіщення Іоакиму і благовіщення Анні, зустріч подружжя біля Золотих воріт Єрусалимського храму і так далі.

rozhdestvo-bogoroditsyi-dionisiy-700x525

До наших днів збереглися розписи собору Різдва Богородиці Ферапонтова монастиря, які в 1502 році виконав великий іконописець Діонісій. Це фреска над головним входом, яка зображує святу Анну на ложі; купіль; відвідувачі, які приходять вклонитися Народженій і діви з судинами в руках; Іоакима і Анну з Дівою Марією на руках.

 

Будинок Іоакима і Анни

Дім Іоакима і Анни — одна з християнських пам’яток Єрусалима. Як свідчить Церковне Передання, Діва Марія народилася в будинку своїх батьків — праведних Іоакима і Анни. Розташовувався він у північно-східній частині Єрусалиму, нині це територія Мусульманського кварталу Старого міста, близько Левових воріт.

 

Православні і католики до цих пір сперечаються про те, де точно стояв будинок, і збудували монастир і базиліку на відстані 70 метрів один від одного. Православний монастир святої Анни — місце паломництва для багатьох християн світу. На першому поверсі обителі — церква на честь Різдва Божої Матері, а під будівлею монастиря — стародавня печерка. Вважається, що ця печерка — частина будинку Іоакима і Анни.

 

Народні традиції Різдва Богородиці

У східних слов’ян церковні традиції святкування Різдва Пресвятої Богородиці тісно переплелися з народними.

 

На Русі Різдво Божої Матері називали «Малою Пречистою», за аналогією з «Великою Пречистою» — празником Успіння Богродиці. А ще — Аспосов день, в який зустрічали «матінку-осенину», тобто осінь. Взагалі, часи були для наших предків основним джерелом звичаїв, обрядів і творчості: пісень, прислів’їв, приказок.

 

У Аспосов день ходили один до одного в гості, вшановували молодят, накривали багато стіл. В цю пору селяни прибирали на зиму бджолині вулики, збирали цибулю. Це був кінець літніх польових робіт і початок осінніх приготувань. Хлібороби вшановували Богородицю — Небесну покровительку землеробства, Подательницю врожаю, Спорительницю хлібів — за зібраний урожай та просили Її допомоги на рік майбутній.

 

Богослужіння Різдва Богородиці

В VI столітті преподобний Роман Сладкоспівець написав кондак Різдва Богородиці, але текст його не зберігся до наших днів. Найдавніші піснеспіви свята — тропар «Різдво Твоє, Богородице Діво». Швидше за все, він був складений в V—VII століттях. Крім того в сучасну службу свята входять, наприклад, співи святителя Андрія Критського (VII ст.), преподобного Іоанна Дамаскіна (VIII ст.), Константинопольського патріарха Германа (VIII ст.).

 

Тропар Різдва Богородиці

Глас 4

Рождество Твое Богородице Дево, радость возвести всей вселенней: из Тебе бо возсия Солнце правды Христос Бог наш, и разрушив клятву, даде благословение, и упразднив смерть, дарова нам живот вечный.

 

Переклад:

 

Різдво Твоє, Богородице Діво, радість звістило всій вселенній: бо з Тебе засяяло Сонце правди — Христос Бог наш, і, знищивши прокляття, дав благословення і, знищивши смерть, дарував нам життя вічне.

 

Кондак Різдва Богородиці

Глас 4

Иоаким и Анна поношения безчадства, и Адам и Ева от тли смертныя свободистася, Пречистая, во святем рождестве Твоем. То празднуют и людие Твои, вины прегрешений избавльшеся, внегда звати Ти: неплоды раждает Богородицу и питательницу жизни нашея.

 

Переклад:

 

Іоаким і Анна звільнилися від сорому за бездітність, а Адам і Єва — від смертельної загибелі святим Твоїм Народженням, Пречиста. Його святкують і люди Твої, позбавилися від тяготи гріховної, голосно Тобі вигукуючи: неплідна народжує Богородицю і живительницю Життя.

 

Величання Різдва Богородиці

Величаем Тя, Пресвятая Дево, и чтим святых Твоих родителей, и всеславное славим рождество Твое.

 

Переклад:

 

Величаємо Тебе, Пречиста Діво, і шануємо святих Твоїх батьків, і всеславне славимо різдво Твоє.

 

За матеріалами журналу «Фома в Україні»,

 

Переклад українською Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ

 

Джерело: https://news.church.ua/2019/09/20/rizdvo-bogorodici-istoriya-sens-i-narodni-tradiciji-povyazani-zi-svyatom/

cfa805d4dd7405d11c1982defc8343aa-tmb-720x411xfill19 вересня – спомин чуда, звершеного Святим Архістратигом Михаїлом в Хонах

Історія:

У Фрігії, неподалік від міста Ієраполя, в місцевості під назвою Херотопа, знаходився храм в ім’я Архістратига Михаїла. Біля храму витікало цілюще джерело.

Храм цей був споруджений старанністю одного з жителів міста Лаодикії у вдячність Богу та святому Архістратигу Михаїлу за зцілення його німої дочки водою з джерела. Архістратиг Михаїл, з’явившись у сонному видінні батькові німої дівиці, ще не просвіченому святим Хрещенням, відкрив йому, що його дочка отримає дар мовлення, випивши води з джерела.

Дівчина дійсно отримала біля джерела зцілення та почала говорити. Після цього чуда батько з дочкою і все його сімейство хрестилися, і старанністю вдячного батька був споруджений храм на честь святого Архістратига Михаїла. До джерела стали приходити за зціленням не тільки християни, але й язичники. Багато хто з язичників відрікалися від ідолів і зверталися до віри во Христа.

В храмі святого Архістратига Михаїла протягом 60 років виконував паламарське служіння благочестивий чоловік на ім’я Архип. Проповіддю про Христа і прикладом свого богоугодного життя він багатьох язичників приводив до віри во Христа. У своєму озлобленні на християн взагалі, і в першу чергу на Архипа, який ніколи не відлучався від храму і був зразковим служителем Христовим, язичники задумали знищити храм і водночас погубити Архипа.

Для цього вони поєднали в одне русло дві гірські річки і направили їхню течію на храм. Святий Архип старанно молився Архістратигу Михаїлу про запобігання лиха. За його молитвою біля храму з’явився Архістратиг Михаїл, який ударом свого жезлу відкрив у горі широку розколину і наказав спрямувати до неї водам бурхливого потоку.

Таким чином храм залишився неушкодженим. Побачивши таке чудо, язичники у страху бігли геть, а святий Архип та християни, що зібралися в храмі, славили Бога та дякували святому Архістратигу Михаїлу за допомогу. Місце ж, де відбулося чудо, отримало назву Хони, що означає «отвір», «тріщина».

Джерело: https://spzh.news/ua/news/46562-19-veresnya-spomin-chuda-zvershenogo-svyatim-arkhistratigom-mikhailom-v-khonakh

Voyat.jpg.pagespeed.ce.gS8TVRCMCnДорогий владико Пимене!

Вітаємо Вас з днем Вашого тезоімеництва, бажаємо Вам міцного здоров’я, сили, крепості, твердості у вірі, терпіння та всіх благ, нехай Ваш Ангел хранитель береже Вас у кожну хвилину Вашого життя, а Матінка Божа заступається за Вас та оберігає від усіх негараздів!!!

Многії і благії літа!!!

FB_IMG_1568468246029

14 вересня Православна Церква святкує початок церковного індикту ― Церковне новоліття.

1 вересня за старим стилем називається в церковному Уставі початком індикту, тобто нового року.

Святі отці I Вселенського собору прийняли постанову починати новий рік з 1 (за новим стилем 14 )вересня ― на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм. Костянтин став єдинодержавним правителем Візантійської імперії та проголосив християнство релігією вільного сповідування.
Все коло великих Господських і Богородичних свят починається з Різдва Пресвятої Богородиці (8 (21) вересня) і закінчується Її Успінням (15 (28) серпня).

Свято церковного Нового року для багатьох християн часто минає непоміченим. Але саме перший день річного богослужбового кола посідає в ньому особливе і знаменне місце. Служба стає урочистішою, на утрені співається Велике славословіє, а піснеспіви дня розкривають значення свята і його роль у духовному житті християн. Вершиною богослужіння у цей день, своєрідним вінцем вважається читання Євангелія, яке розповідає про початок відкритого служіння Христа Спасителя після Його хрещення (Лк. 4, 16-22). За церковним переказом, це відбулося в перший день юдейського свята жнив, яке відзначали з 1 по 8 вересня. Тому стає зрозумілим і намір Церкви, яка зробила цей день початком новорічних свят.

Церковне новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь розпочав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим ― про кінець Старого і початок Нового Заповіту. Відтак день Церковного новоліття є найсприятливішим моментом, щоб залишити в минулому гріховне життя й розпочати життя нове ― згідно з євангельськими законами.

Джерело:https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=759260977839647&id=671328646632881

69759058_439110993479549_7846979342272823296_n

11 вересня (29 серпня за старим стилем) православні християни згадують Усікновення глави Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна – насильницьку смерть великого пророка.

Він передбачив пришестя Месії і хрестив Господа Іісуса Христа у водах ріки Йордан. «Немає долі більш величної і більш трагічної», – писав митрополит Сурожский Антоній у своїй проповіді на Усікновення глави Іоанна Предтечі.
Цього дня Українська Православна Церква згадує новозавітні події, описані в 14-тій главі Євангелія від Матвія і 6-й главі Євангелія від Марка.
Святого Іоанна Хрестителя ув’язнили в темницю за наказом царя Ірода Антипа. Ірод в той час правив у Галілеї, і великий пророк викривав гріхи та злочини його і його оточення. Тетрарх (тобто один з чотирьох римських правителів Іудеї) боявся стратити святого: його любив народ, і Ірод боявся народного гніву. Але дружина його брата Іродіада, з якою він жив разом, намовила свою дочку Саломею обманом змусити царя вбити в’язня. На бенкеті Саломея танцювала для Ірода. Танець так сподобався йому, що він поклявся виконати будь-яке її бажання. Саломея попросила голову Іоанна на блюді. Ірод виконав прохання. Так пророк прийняв мученицьку смерть.
За що ув’язнили Іоанна Предтечу?
Іоанн Хреститель викривав тетрарха Галілеї Ірода Антипу у багатьох злодіяннях. Ірод жив разом з дружиною свого брата Филипа Іродіадою, чим грубо порушував єврейський звичай. Пророк не боявся жорстокого царя і говорив про його гріхи перед народом. Ірод посадив його в темницю, але не хотів стратити: боявся людських хвилювань – іудеї любили і шанували праведника.
Що можна їсти у свято Усікновення глави Іоанна Предтечі?
У цей день – суворий піст. Постники не їдять м’ясо, рибу, яйця і молочні продукти. Їжу можна приправляти тільки рослинною олією. Гастрономічні обмеження в це свято – вираження нашої скорботи про смерть великого Іоанна Хрестителя.
69730084_439111093479539_5386200735090212864_n
Глава Іоанна Претечі – історія святині
Через багато років після страти Іоанна Предтечі земля, у якій спочивала посудина з його святою главою, перейшла у власність благочестивого вельможі Інокентія. Сосуд виявили під час будівництва церкви. Це було перше чудове обрітення глави Іоанна Хрестителя.
Від святині стали відбуватися чудеса. Інокентій благоговійно зберігав главу пророка, а незадовго до своєї смерті знову зарив її в тому ж місці – щоб вона не була поругана іновірцями.
За переказами, під час правління імператора Костянтина святий Іоанн Хреститель з’явився двом ченцям – паломникам, які приїхали до Єрусалиму. Вони відкопали посудину з його святий главою і вирішили привласнити велику святиню собі. Сховали в мішок і вирушили додому. По дорозі вони зустріли гончаря, якому довірили нести дорогоцінну ношу. Предтеча знову з’явився – гончарю. По слову пророка цей благочестивий чоловік покинув ченців разом з главою пророка. Запечатану посудину передавали в його родині від покоління до покоління.
Як говорить переказ, потім святиня потрапила до рук єретика – священика Євстафія. Він був послідовником єресі аріанства. Користуючись чудодійною силою, що виходила від глави, він спокусив безліч людей в єресь. Але таємне стало явним – блюзнірство відкрилося. Євстафій закопав святиню в печері поруч з Емессою, бажаючи потім повернутися і забрати її.
Єретику не вдалося повернути собі главу пророка: в печері заснували монастир. У 452 році архімандриту монастиря Маркелові з’явився Іоанн Хреститель. Святий вказав, де покоїться його глава. Це було друге чудове обрітення глави Іоанна Хрестителя. Її перенесли в Емессу, а потім до столиці Візантії – Константинополь.
У 850 році главу пророка знову перенесли в Емессу, а потім, під час набігу сарацинів, в Комани. Коли в Команах почалися іконоборські гоніння, святиню сховали. Коли іконошанування було відновлене, Патріарх Ігнатій під час молитви отримав знання про місце, де зберігається чесна глава. Святиню знайшли – це було третє чудове обрітення глави Іоанна Хрестителя. Главу перенесли в придворну церкву. Зараз частина її зберігається на Святій Горі Афон.
Перше і друге чудове обрітення глави Іоанна Хрестителя Церква згадує 9 березня за новим стилем (24 лютого за старим стилем). Свято третього обрітення глави святого Іоанна Предтечі – 7 червня за новим стилем (25 травня за старим стилем).
Ікона Усікновення глави Іоанна Предтечі
До нас дійшли ікони Усікновення глави Іоанна Предтечі раннєвізантійської епохи. Це мініатюра з Александрійської хроніки і фрески церкви святого Іоанна Предтечі в Чавушині в Каппадокії.
У середньовізантійський період широке поширення одержав такий іконописний сюжет: пророк схилився, і воїн заносить над ним меч; дійство відбувається на тлі пустелі. Також главу святого Іоанна зображували відокремленою від тіла. При цьому з шиї пророка виливалася кров, а його кат стояв над ним і вкладав меч в піхви.
На давньоруських іконах главу пророка Іоанна Хрестителя писали в чаші на тлі храму. По обидва боки від неї були написані монахи, священнослужителі і імператор Костянтин.
Часто руські іконописці зображували святого схиленим, із зв’язаними попереду руками; при цьому воїн заносив над ним меч. Такий сюжет можна побачити, наприклад, на фресках у соборі Різдва Богородиці Антонієвого монастиря у Великому Новгороді (1125 рік), у Спасо-Преображенському соборі Мірожского монастиря в Пскові (близько 1140 року), церкви Благовіщення на Мячине в Великому Новгороді (1189 рік).
 

1202026

Святі мученики Адріан і Наталія були чоловіком і дружиною, родом з Никомидії. Жили вони за часів правління імператора Максиміаніа (305-311рр.), який сильно переслідував християн і кров християнська лилася рікою.

Переслідувані християни, рятуючись, переховувалися в печерах скелястих гір. Імператор Максиміан, дізнавшись про це, видав наказ поганським жителям за грошову винагороду шукати християн в горах. Також вимагав жорстоко катувати тих, хто переховував сповідників Христової віри.

Одного разу гонителі донесли імператору, що недалеко від міста в одній з печер ховаються християни, які ночами моляться Богу. Максиміан послав військо, яке справді знайшло 23-х християн. Закувавши їх в залізні кайдани, повели в місто. Святих мучеників зустрічав сам імператор і наказав нещадно бити, потім завести в судову палату на допит, після чого кинути в темницю і тримати, доки не повмирають.

28-річний святий Адріан був державним службовцем в римському імперському суді в Нікомедії. Він також був імператорським охоронцем (членом преторіальної імперської гвардії). У якості охоронця він був присутній разом з імператором на суді та тортурах 23 християн в Нікомедії. Бачачи як мужньо ведуть себе християни, Адріан зацікавився вірою, за яку вони були готові прийняти мученицьку смерть.

Коли в’язні розповіли Адріану правду Христової віри, його серце загорілося любов’ю до Христа Спасителя і він сказав: “Впишіть і моє ім’я в число ув’язнених, бо я, від сьогодні, християнин і з радістю прийму смерть за Христа”.

Поганські урядовці доповіли про це Максиміану, який негайно викликав Адріана на допит і сказав: “Чи ти лишився глузду і хочеш постраждати? Викресли своє ім’я з числа ув’язнених християн іі принеси жертву богам, та благай у них прощення”. На те йові відповів Адріан: “Я не лишився розуму, а прийшов до розуму і впізнав, що віра Христова є правдива і спасительна”. Тоді Максиміан наказав закувати його в кайдани і посадити в темницю разом з усіма.

Адріан мав молоду дружину Наталію. Коли її повідомили, що чоловік став християнином і через це знаходиться у в’язниці, вона дуже зраділа, що Адріан увірував у Христа, і славила Господа, бо і сама була християнкою.

Наталія поспішила в темницю, і, зустрівши свого мужа, обцілувала його кайдани, словами втішала і укріпляла його віруі: “Блажен ти, дорогий муже мій, що увірував у Христа, бо придбав безцінне багатство. Не шкодуй за земним: ні краси, ні молодості (Адріану було тоді лише 28 років), ні багатства. Все земне — прах і тління. Богу угодна тільки віра і добрі діла, віра в Ісуса Христа — нагорода Небес”.

За порукою інших в’язнів сторожа відпустила святого Адріана з темниці повідомити дружину про день його мученицької смерті.

Свята Наталія, побачивши мужа, не хотіла впустити його, бо подумала, що муж відрікся від Христа і його відпустили. Але святий Адріан пояснив дружині, що його відпустили на кілька годин, щоб сповістити дружині дату своєї страти.

Дізнавшись правду, свята Наталія попрощалася з ним, з болем про скорі сртаждання і страту Адріана, але з радістю в серці, що він спасенний і матиме Царство Небесне у спадок, провела його до в’язниці.

Хто може описати останнє прощання мужа з дриною? Вони не плакали. Духовна радість наповнила їх серця. Муки і біль тіла були нічим перед усвідомленням вірності Господу нашому Ісусу Христу. Довіряли, бо знали Його слова: “і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасеться (Мф. 10, 22).”

Через сім днів всіх в’язнів (а їх було 24) вивели на страту. Всі були страшенно знесилені муками, тому Максиміан наказав перед стратою побити тільки Адріана воловими жилами по животі. Полилася кров, живе тіло відпадало від кісток, але нестерпні муки лише додали сили — з уст і серця мученика лилася молитва. Ледь живого Адріана знову віднесли у в’язницю, а свята Наталія йшла слідом за ним. А коли імператор заборонив впускати жінок у в’язницю, щоб морально не підтримували своїх мужів, Наталія постригла волосся і, одягнувшись в чоловічий одяг, перебувала біля свого мужа.

Врешті імператор наказав важким молотом поламати кості на руках і ногах всім мученикам. Коли всі вже були замордовані і померли, то їх тіла хотіли спалити. Але піднялася страшна буря і розпалена піч, де мали спалити тіла, погасла. Більшість мучителів були вбиті блискавкою з неба.

Свята Наталія зберегла руку свого мужа святого Адріана і заховала вдома.

Тіла святих мучеників імператор таки наказав спалити, але християни вночі викупили їх і перевезли таємно до Візантії, де і захоронили.

Невдовзі після похорону мучеників, один багатий поганин хотів одружитися зі святою Наталією. Але вона, боячись, що імператор насильно видасть її заміж за поганина, вночі виїхала до Візантії, де днями і ночами молилася на могилі свого мужа.

Якось, знесилена, заснула на могилі. Уві сні побачила свого мужа, який сказав, що Бог незабаром і її закличе у вічність. Сон справдився, через декілька днів під час молитви свята Наталія тихо і спокійно відійшла до Господа.

То ж прожили в подружжі святі мученики Адріан і Наталія 1 рік, та любов їхня, вірність Богу та одне одному гідна подиву і наслідування.

62706356У дванадцяту Неділю після П’ятидесятниці Свята Православна Церква згадує подію про багатого юнака. Святе Євангліє розповідає нам, що до Ісуса підійшов багатий юнак і запитав: «Учителю Благий, що зробити мені доброго, щоб мати життя вічне». Господь вказує йому на заповіді, дані Богом ще у Старому Завіті через Мойсея. Але вказує на ті заповіді, які стосуються любові до ближніх, обминаючи заповіді, які стосуються Бога і любові до Нього. Господь вказує на заповіді любові до ближнього, бо саме на тій любові і ґрунтується любов до Бога. «Бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, якого не бачить» (1Ін. 4: 20), – каже святий апостол і євангелист Іоан Богослов. Читать далее

Православний календар