Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

kronshtadskiy2В нынешнем Евангелии, возлюбленные братья и сестры, изображено Самим Господом нашим Иисусом Христом видимое неравенство состояния и жизни людей в здешней, временной жизни и сообразно тому неравенство участи людей в другой, загробной жизни, конца не имеющей. Это Евангелие в высшей степени поучительно для всех нас, для людей всяко­го состояния и звания. Речь идет об одном богатом человеке, имя которого не упомянуто, и об одном нищем по имени Ла­зарь (Лк. 16, 19-31).

Кто же этот злополучный богач, роскошный весельчак, на­следовавший вечную муку? Судя по тому, что он называет Авраама отцом и что ему и братьям его были известны писа­ния Моисея и пророков, следует полагать, что богач был ев­рейского рода и закона, потомок Авраама. В чем состоял его грех, его вина, за которую он столь нечаянно попал в ад? Читать далее

“У Бога мертвих немає,у Бога – всі живі”. У православному календарі є дні, коли цю фразу Христа відчуваєш усім серцем. Один із них – Димитрівська батьківська поминальна субота.
Старець Паісій Святогорець говорить: ,,Ті, хто знаходяться в пеклі, хотіли б від Христа тільки одного: щоб Він дав їм п’ять хвилин земного життя, щоб покаятися. Ми, на землі, маємо час на покаяння, тоді як покійні вже не можуть самі поліпшити своє становище, але чекають допомоги від нас. І ми зобов’язані допомагати їм своєю молитвою.Тому наша Церква і встановила освячення заупокійного колива, заупокійні служби, панахиди. Заупокійні служби – це найкращий адвокат за душі покійних. Вони мають таку силу, що можуть навіть вивести душу з пекла,,.
Історія виникнення Дмитрівської суботи пов’язана з кількома святими, а разом із тим – зі старовинною давньоруською традицією вшановувати цього дня наших предків.Звідки походить ця назва?
По-перше, Димитрівська є суботою, найближчою до 8 листопада — дня пам’яті святого Димитрія Солунського, до речі – покровителя воїнів.
По-друге, восени 1380 року до цього додався ще один зміст: на Куликовому полі, захищаючи Вітчизну, війська благовірного князя Димитрія Донського здолали татаро-монгольське військо Мамая. Полягли тисячі воїнів. Поховання та відспівування героїв тривало довго. Князь Димитрій Донський доклав усіх зусиль, щоб достойно вшанувати полеглих.
Зазвичай цього дня та напередодні православні відвідують храм, де служать заупокійні відправи: ввечері п’ятниці — Парастас, вранці суботи — Літургію, а після неї – велику Панахиду.
Що важливо зробити в цей день? Насамперед, потурбуватись, аби за наших рідних спочилих була принесена безкровна жертва у вівтарі під час Літургії. По-друге, нам треба намагатися в ці дні особисто брати участь у богослужінні, і, бажано, причаститись Святих Христових Таїн, молитовно згадуючи наших померлих.
Не зайвою в цей день буде і адресна допомога людям, про біду яких ми знаємо, і така милостиня в ім’я померлого буде зарахована як його власна добра справа.
Ті віруючі християни, хто чітко дотримується церковних канонів, приходять на богослужіння до церкви ввечері в п’ятницю напередодні батьківської суботи. У цей час відбувається вечірнє заупокійне богослужіння, прочитується 17 кафізма, під час якої читають імена тих, кого пишуть в поминальниках або записках. Вранці, в саму поминальну суботу, в храмі продовжується заупокійне богослужіння читанням заупокійного Акафісту та загальноі панахиди, і закінчується богослужіння Божественною Літургією.
У такий день православні християни передають у храм записки з іменами своїх покійних родичів. При цьому потрібно пам’ятати, що в ці записки треба вносити імена тільки тих померлих, які за життя були охрещені, тобто були членами Святої Православної Церкви. Всі імена повинні бути дані в церковному написанні (наприклад, Татіани, Алексія) і повністю (Василія, Євдокії, а не Васі, Дусі). Крім того, як пожертвування в храм прийнято приносити продукти. Як правило, на канун кладуть хліб, солодощі, фрукти, овочі і т. д. Можна приносити борошно для просфор, кагор для здійснення літургії, олію для лампад. Головне, щоб православні не обмежувалися поданням записок та внесенням пожертви на храм, а кожен знайшов можливість особисто бути присутніми на молитві, бо це молитва Церкви і від вашого імені за вашого родича, або знайомого.
Покійні не потребують ні гробу, ні надмогильного пам’ятника, ні поминальних столів – все це є лише данина традиціям, нехай і досить благочестива. Але вічно жива душа померлого відчуває велику потребу в постійній молитві, бо не може сама творити добрих справ, якими була б в змозі умилостивити Господа. Тож маємо пам’ятати про те, що за померлих треба молитися щиро, так само, як завзято ми беремося за справу, коли йдеться про те, щоб когось любого нам – батька, матір, дитину – врятувати в цьому житті від смерті!

Тому не забуваймо наших усопших близьких, знайомих, друзів, ворогів і молимось за них, подаваймо милостиню, поминаймо їх в домашній і церковній молитві, для того, щоб покращити їх участь у загробному житті, взиваючи в єдинстві зі святою Церквою: «Со святыми упокой, Христе, души раб Твоих, идеже несть болезнь, ни печаль, ни воздыхание, но жизнь бесконечная!»

 

Джерело: https://rivne.church.ua/

Засідання Комисії з канонізації святих. Фото: pravoslavie.ks.ua

В Священний Синод УПЦ передано матеріали по встановленню святкування в честь Вілійської ікони Божої Матері «Знамення» і канонізації ігумені Серафими Корецької.

30 жовтня 2019 року в Свято-Успенській Києво-Печерській лаврі відбулося засідання Комісії з канонізації святих під головуванням митрополита Херсонського і Таврійського Іоанна, повідомляє прес-служба Херсонської єпархії.

На засіданні були розглянуті матеріали, що стосуються канонізації у лику місцевошанованих святих ігумені Серафими Корецької († 1663) (Рівненська єпархія) і встановлення святкування в честь Вілійської ікони Божої Матері «Знамення» (1889) (Рівненська єпархія).

Після вивчення матеріалів, вони були передані для розгляду в Священний Синод Української Православної Церкви.

Як повідомляла СПЖ 28 липня 2019 року, за Божественною літургією в свято Хрещення Русі, проходить урочисте прославлення в лику святих ректорів КДА святителя Василя (Богдашевського), сповідника, святителя Сильвестра (Малеванського) і професора КДА священномученика Олександра Глаголєва.

Джерело: https://spzh.news/ua/news

пПреподобна Параскева Сербська народилася в благочестивій болгарській сім’ї, яка жила в одинадцятому столітті в поселенні Епіват, поміж Силістрією та Константинополем. Одного разу за богослужінням у храмі вона почула слова Господа, які вразили її до глибини дущи: «Хто хоче за мною йти, нехай відвернеться собе». З тих пір вона почала роздавати свій одяг убогим, за що зазнала багато прикрощів від рідних. Після смерті батьків свята постриглася в чернецтво і пішла в Йорданську долину, де трудилася до глибокої старості. За два роки до смерті преподобній Параскеві з’явився ангел і сказав, щоб вона повернулася на батьківщину, що вона і виконала. Свята померла мирно. Мощі її, знаходяться в соборному храмі в Яссах і ознаменувалися нетлінням і багатьма зціленнями. Тропар Пустынное и безмолвное житие возлюбивши, и во след Христа, Жениха твоего, усердно потекши, и Того благое иго во юности твоей вземши, Крестным знамением к мысленным врагом мужески вооружившися, постническими подвиги, постом, и молитвами, и слезными каплями углие страстей угасила еси, достославная Параскево: и ныне в Небеснем чертозе с мудрыми девами предстоящи Христу, моли о нас почитающих честную память твою.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1164937-27-jovtnya-pravoslavni-hristiyani-zgaduyut-prepodobnu-paraskevu-serbsku.html

пЯхромська ікона Божої Матері з’явилася юнакові Космі, який супроводжував хворого. Косма зупинився на березі річки Яхроми, недалеко від Володимира, і хворий заснув. Раптово Косма побачив яскраве світло і почув голос: «Послухай і зрозумій слова життя, покажи богоугодне життя, зажадай радості праведних, і так насолодишся вічними благами». Світло йшло від ікони Успіння Пресвятої Богородиці, яка з’явилася на дереві. Юнак зняв ікону, підніс до хворого, і той негайно зцілився. Після цього Косма направився до Києво-Печерської обителі, де був пострижений. За таємним навіюванням Божим преподобний Косма взяв із собою чудотворну ікону і подався на берег Яхроми в те місце, де знайшов цей образ. Преподобний Косма спорудив храм на честь Успіння Божої Матері, в якому поставив Яхромську ікону. Згодом там утворилася обитель.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1164946-27-jovtnya-viruyuchi-molyatsya-pered-obrazom-presvyatoji-bogoroditsi-yahromskoji.html

рПреподобний Микола Святоша, в миру Святослав, князь Чернігівський, був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Святославича Чернігівського. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей. 17 лютого 1106 року святий князь, залишивши родину, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут Микола-Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював у поварні, для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був наглядачем при монастирських дверях. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя. Преподобний Микола був першим з російських князів, які прийняли чернецтво. Він терпляче переносив закиди своїх братів за рішучість вести життя мовчазного послушника. Лікар преподобного, Петро, доводив князю-подвижнику, що такий послух зашкодить його здоров’ю. Але раптово лікар сам захворів і зцілився лише за молитвами преподобного Миколи. Тоді Петро постригся в ченці. Пройшовши різні послухи, преподобний Микола наклав на себе обітницю безмовності. Коли святий отримував гроші, то вживав їх на прикрашення храму, на купівлю книг (бо любив книжкове читання) або роздавав убогим. Святий Микола був старанним миротворцем. В 1142 році він примирив чернігівських князів з великим князем Всеволодом. Незабаром після смерті святого тяжко захворів його рідний брат князь Ізяслав. Ігумен обителі послав хворому волосяницю, одяг з грубої вовни, преподобного. Ізяслав надів її і зцілився. Тропар Отечество и славу княжения твоего оставил, Князю смирения, Христови, усердно последовал еси, преподобне отче наш Николо; тем приял еси от Него вечное царство и славу на Небеси, идеже ликуя, поминай нас чтущих память твою верно.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1001076-27-jovtnya-den-pamyati-prepodobnogo-mikoli-svyatoshi-chudotvortsya-pecherskogo.html

щСвяті мученики Назарій, Гервасій, Протасій і Келсій постраждали в царювання імператора Нерона, у першому столітті. Святий Назарій народився в Римі і був хрещений єпископом Ліном. Ще в юності святий Назарій вирішив присвятити своє життя проповіді вчення Христового і наданню допомоги гнаним християнам. З цією метою він покинув Рим, і прибув у Мілан. Відвідуючи християн у Медіоланській темниці, Назарій познайомився там з близнюками Протасієм і Гервасієм. Брати-близнюки народилися в місті Медіолані, сучасному Мілані, у родині багатих римських громадян. Залишившись сиротами, їх батьки були закатовані за християнську віру, брати роздали майно бідним, відпустили на волю рабів і жили в пості і молитві. За сповідання Христа язичники кинули їх у темницю. Святий Назарій полюбив близнюків і, як міг, полегшував їх страждання. За це язичники побили його і вислали з Медіолана. Святий поїхав у Галію і там успішно проповідував християнство і звернув багатьох язичників. У місті Кимелі він хрестив сина однієї християнки на ім’я Келсій, який став йому вірним учнем і помічником у місіонерських трудах. За проповідь християнства язичники віддали їхнім диким звірам, але звірі не чіпали святих. Потім намагалися втопити мучеників у море, але вони ходили по воді, як по суші. Воїни, які виконували кару, були так вражені, що самі прийняли християнство і відпустили святих мучеників. Звільнені Назарій і Келсій пішли в Медіолан і завітали в темниці мучеників Гервасія і Протасія. Про це донесли Нерону. Той наказав обезголовити святих Назарія і Келсія. Незабаром після цього стратили і святих братів Гервасія і Протасія. Через багато років, під час правління святого царя Феодосія в п’ятому столітті святитель Амвросій, єпископ Медіоланський, одкровенням згори, відкрив мощі святих мучеників. Святі мощі, які прославилися багатьма зціленнями, були урочисто перенесені в Медіоланський собор. Тропар Мученицы Твои, Господи, во страданиих своих венцы прияша нетленныя от Тебе, Бога нашего: имуще бо крепость Твою, мучителей низложиша, сокрушиша и демонов немощныя дерзости. Тех молитвами спаси души наша.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1001088-27-jovtnya-pamyat-svyatih-muchenikiv-nazariya-gervasiya-protasiya-i-kelsiya.html

Результат пошуку зображень за запитом "память святих отців 7 вселенського собору"У VIII столітті імператор Лев Ісавр почав жорстоке гоніння на святі ікони, яке ще тривало за часів його сина і внука. У 787 році проти цієї іконоборчої єресі царицею Іриною був скликаний Сьомий Вселенський Собор в місті Нікеї, Мала Азія, на який з’явилися 367 отців. Вселенські Собори збиралися для з’ясування питань віри, нерозуміння або неточне тлумачення яких, викликало смути і єресі в Церкві. Також на Соборах вироблялися правила церковного життя. Наприкінці VIII століття в Церкві позначилася нова єресь — іконоборство. Іконоборці заперечували шанування земної святості Матері Божої і святих Божих угодників і звинувачували православних в поклонінні тварному створінню — іконі. Навколо питання про шанування ікон виникла запекла боротьба. На захист святині піднялося багато віруючих, на яких розпочалися тяжкі гоніння. Все це вимагало дати повне вчення Церкви про ікону, ясно і чітко визначити його, відновлюючи іконошанування нарівні з почитанням Святого Хреста і Святого Євангелія. Святі отці VII Вселенського Собору зібрали церковний досвід шанування святих ікон з перших часів, обґрунтували його і сформулювали догмат про іконопочитання. Святі отці проголосили, що іконошанування — це законоположення та Передання Церкви, воно спрямовується і надихається Святим Духом, Який живе в Церкві. Образотворчість ікон нерозлучна з євангельським оповіданням. І те, що слово євангельське повідомляє нам через слух, те ж саме ікона показує через зображення. Сьомий Собор затвердив, що іконопис є особлива форма одкровення Божественної реальності і через богослужіння та ікону Божественне одкровення стає надбанням віруючих. Через ікону, як і через Святе Письмо, ми не тільки дізнаємося про Бога, ми пізнаємо Бога; через ікони святих угодників Божих ми торкаємося до преображенної людини, причастника Божественного життя; через ікону ми отримуємо всеосвячуючу благодать Святого Духа. І прославляючи пам’ять святих отців VII Вселенського Собору, ми повинні пам’ятати, що сам їм ми зобов’язані дякувати за те, що освячені наші храми і будинки святими іконами і за те, що жевріють перед ними живі вогники лампадок. Тропар Препрославен еси, Христе Боже наш, светила на земли отцы наша основавый и теми ко истенней вере вся ны наставивый, Многоблагоутробне, слава Тебе.

Джерело:https://religions.unian.ua/holidays/1000793-26-jovtnya-pamyat-svyatih-ottsiv-vii-vselenskogo-soboru.html

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.«Слово Предстоятеля»: Пильно берегти Слово Боже, як багач стереже злитки золота (+відео):

https://youtu.be/PiWJthChTuw

26 жовтня 2019 року в ефірі телеканалу «Інтер» вийшов п’ятдесят третій випуск щотижневої програми «Слово Предстоятеля», в якій Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій звертається з духовною настановою до глядачів. Про це повідомляє Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ.

Предстоятель розповів про те, що символізує та чому навчає Євангельська притча Спасителя про сіяча (Мк. 4: 3-20), яку пропонує Церква в Неділю 19-у після П’ятидесятниці.

Блаженніший Митрополит Онуфрій нагадав, що зерно, яке сіяв сіяч, є Слово Боже, та пояснив, що значить — мати «серце, подібне до дороги», і мати «добре серце».

Перша категорія людей, про яку йдеться у цій притчі: «А котрі край дороги, де сіється слово, це ті, що як тільки почують, то зараз приходить до них сатана, і забирає слово, посіяне в них» (Мк. 4: 15).

За словами Архіпастиря, до цієї категорії відносяться якраз люди, в яких серце — «подібне до дороги», себто атеїсти, а також ті, які «говорять, що Бог — Добрий, а чинять усупереч волі Божій», і ті, котрі «кажуть, що гідні кращої долі». «Цими словами вони називають Бога несправедливим, жорстоким, вважають, що Бог їм чогось не додав. Але Бог є Досконалим, ні в чому не має потреби і нічим не зобов’язаний, Він зробив усе з милості Своєї до нас, це — жертва, а не обов’язок», — додав владика.

Друга категорія людей: «Посіяні на кам’янистому ґрунті, як почують те слово, то з радістю зараз приймають його, та коріння не мають у собі й непостійні; а згодом, як утиск або переслідування наступає за слово, вони спокушаються зараз» (Мк. 4: 16-17).

Як зазначив Блаженніший владика, до цих людей відносяться ті, які звертаються до Бога тільки заради отримання благ земного життя, та не піклуються про життя майбутнє. «Ці люди, якщо не оговтаються, то впадають у відчай», — сказав він.

Третя категорія людей: «А між терен посіяне, це ті, що слухають слово, але клопоти цьогосвітні й омана багатства та різні бажання ввіходять, та й заглушують слово, і плоду воно не дає» (Мк. 4: 18-19).

Як відзначив Його Блаженство, це ті люди, які мають багатство, упіх, здоров’я і знають, що треба поститися, молитися, смирятися, але цього не роблять — «вони відкладають свій послух Слову Божому на завтрашній день, який для багатьох так і не наступає».

Четверта категорія людей: «А посіяне в добрую землю це ті, що слухають слово й приймають, і родять утридцятеро, у шістдесят і в сто раз» (Мк. 4: 20).

Предстоятель пояснив, що це саме ті люди, які «думають про своє спасіння» і «мають добре серце», та наголосив, що мати добре серце — це значить берегти Слово Боже.

«Що означає “берегти Слово Боже”? — запитав Блаженніший владика і пояснив на прикладі: — Ось маємо злиток золота і бережемо його, щоб не вкрали, коли чуємо шум на вулиці, то вибігаємо і дивимося, чи не крадеться злодій. Так само означає “берегти Слово Боже”. Коли людина для цього докладає зусилля, як почує, що диявол підходить думками чи порадами через інших людей, то починає молитися, поститися, читати святі книжки, йде на сповідь, кається — і таким чином береже у собі Слово Боже. Це є та мета, що стоїть перед кожним із нас — бути дитиною Божою, жити вічно з Богом, та людина не тільки пізнає, що Бог є Любов, а відчуває це всіма фібрами своєї душі і тіла».

Насамкінець Митрополит Онуфрій закликав усіх: «Слухаймося Слова Божого, коли почуємо, бережімо його, тому що Слово Боже — це слово доброго Бога, та людина, яка слухає добре слово доброго Бога, сама стає доброю. Вона стає спроможною і простити своєму ворогу, і любити всіх, і терпіти всіх, і така людина стає миротворцем — несе мир Божий у те середовище, в якому вона живе».

Відеозвернення Предстоятеля Української Православної Церкви — щосуботи в ефірі телеканалу «Інтер», або на YouTube-каналі за посиланням:

https://www.youtube.com/results…

Дивіться також проповіді Блаженнішого Митрополита Онуфрія на YouTube-каналі Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ:

https://www.youtube.com/watch…

Джерело:
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ

pro_siyachaУ 19 неділю після П’ятидесятниці Свята Церква пропонує нам притчу про сіяча. Святе Євангліє розповідає нам, як  Ісус Христос, знаходячись в Капернаумі, прийшов на берег Галилейського озера. До Нього зібралось багато народу. Він ввійшов у човен і сів, а народ стояв на березі, і з човна почав навчати народ притчами. Ісус Христос сказав: «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. Друге ж упало на грунт кам’янистий, і, зійшовши, засохло, бо не мало вологи. А інше упало між терен, і вигнався терен, і його заглушив. Інше ж упало на добру землю, і, зійшовши, принесло плід стокротно. Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»
Читать далее

Православний календар