Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

Неймовірний аншлаг та велика кількість позитивних емоцій. Святковий, Різдвяний концерт у районному будинку культури села Зоря. 💙
 
Для перегляду відео натисніть на посилання:
 
 
 
Відео: Людмила Капітанюк

Для перегляду відео натисніть на посилання :

https://fbwat.ch/11ofuPHFCuFl36KL

Для перегляду відео натисніть на посилання:

 

https://fbwat.ch/1PZC6XWNTQo9uHUy

https://fbwat.ch/1yzCkWylEshDeCKt

https://fbwat.ch/1LgDxdhZOTFdipch

Відео від: https://www.facebook.com/prot.vasilii/

 

Протоиерей Василий Мельничук

FB_IMG_1578859628595Йосиф Обручник, що був зарученим чоловіком Пресвятої Діви Марії, по прямій лінії походив з роду царя Давида, але знаходився в бідності і, проживаючи в глухому Назареті, займався теслярством. Про життя його, крім обставин народження Христа, відомо мало. Мабуть, він помер незабаром після відвідин Єрусалиму з дванадцятирічним річним Ісусом Христом, так як про нього після того вже не згадується. Святий цар і пророк Давид був предком по плоті Господа нашого Ісуса Христа. Молодший син Єссея, в юності Давид пас отари овець, що належали батькові. Він відрізнявся глибокою вірою, ревно виконував волю Божу. Тому під час навали филистимлян він Божою допомогою переміг у двобої велетня Голіафа, що вирішило результат війни на користь ізраїльського народу. Зазнавши багато образ від царя Саула, який бачив в ньому улюбленця народу і свого суперника, Давид явив свою щирість і великодушність. Двічі маючи можливість вбити Саула, він не зробив цього. Після загибелі Саула та його сина Давид був проголошений царем південної частини ізраїльської держави, а після вбивства другого сина Саула — царем усього Ізраїлю. Він влаштував нову столицю — Єрусалим, а в ньому — нову скинію; його велике бажання побудувати замість скинії храм не збулося. Йому було провіщено, що храм побудує його син. Помер цар Давид у глибокій старості з непохитною вірою в прихід у світ обіцяного Богом Спасителя — Месії, Господа нашого Ісуса Христа. Святий апостол Яків, брат Господній, старший син Йосифа Обручника від його першого шлюбу. Апостол Яків згадується в святі дні святкування Різдва Христового разом зі своїм батьком Йосифом та святим царем і пророком Давидом, бо, за переказами, супроводжував святе сімейство при втечі в Єгипет і перебував там разом з Богонемовлятом Ісусом христом, Богоматір’ю і Йосифом, служачи, і з ними ж повернувся в Юдею. Після Вознесіння Господнього Яків був першим Єрусалимським єпископом, користувався великою повагою не тільки у християн, але і серед юдеїв. Він прийняв мученицьку смерть за Христа: його скинули з даху Єрусалимського храму за те, що він публічно проповідував народу про Богочеловечестве Господа Ісуса Христа. Тропар Благовествуй, Иосифе, Давиду чудеса, богоотцу: Деву видел еси рождшую, с пастыри славословил еси, с волхвы поклонился еси, Ангелом весть прием. Моли Христа Бога спасти души наша.

Джерело:

https://religions.unian.ua/holidays/1030535-11-sichnya-den-pamyati-pravednih-iosifa-obruchnika-davida-tsarya-a-takoj-yakova-brata-gospodnogo-po-ploti.html

Screenshot_20200112_215811Нині Свята Православна Церква починає готувати віруючих до нового великого свята – Хрещення Господа нашого Іісуса Христа. Сьогоднішнє євангельське читання — це заклик до покаяння перед явним пришестям Христа у світ, Його виходом на проповідь: «…Се, Аз посылаю ангела моего пред лицем Твоим, иже уготовит путь Твой пред Тобою».

Про який шлях йдеться? Про приготування сердець людських до прийняття Спасителя. Щоб люди могли вірою прийняти Творця світу Господа Ісуса Христа, який прийшов на землю, з’явився у плоті, сховав Своє Божество в образі людському, потрібно було виправити серця людські. Для цього і був посланий «найбільший народженими від жінок» Іоан Хреститель. Ще до його народження Ангел сповістив про Іоана Хрестителя, що він від утроби матері сповниться Духа Святого.

Скоро після народження Іоана Хрестителя його батьки померли, так що він з самого дитинства перебував у пустелі, харчувався травами і диким медом, весь віддався молитві і прославленню Бога. Господь готував його на великий подвиг – навернути серця жорстоких, невіруючих, які погрузли в суєту житейську, до прийдешнього Спасителя. Що ж Господь повелів робити Іоану Предтечі для того, щоб приготувати людей до прийняття Христа — Сина Божого? Навернути їхні серця до покаяння.

Серце, яке потонуло в суєті, серце, сповнене лукавства, брехні, злоби, заздрості, ворожнечі, неприязні, мстивості, гніву, марнославства, гордині — таке серце не може прийняти Господа, не може увірувати в Нього. Слово Боже говорить: «У лукаву душу не ввійде Премудрість і не буде мешкати, — якщо й увійшла, — у серці, поневоленому гріхом». Потрібно було Іоану Предтечі силою Духа впливати на людей, щоб вони очистили своє серце від всяких пристрастей, від всяких гріховних не тільки справ і слів, а й самого настрою, зробили б його здатним прийняти Спасителя. Цього можна було досягти лише через покаяння.

Слово Боже та святі отці називають покаяння другим Хрещенням. Якби після хрещення людина не грішила, то вона була б святою, подібною ангелам, навіть вище їх. У ній, як у храмі, перебував би і діяв Господь, діяла сила Божа. Але ми і після хрещення творимо всілякі гріхи і ними віддаляємо від себе Господа. Очиститися від гріхів, повернути благодать Божу, упросити Господа, щоб Він не відійшов від нас, а перебував з нами, можна лише глибоким покаянням, сердечним сокрушенням, сльозами про те, що ми помиляємось весь час, ображаємо Господа, порушуємо Його Святу волю, губимо свою душу. Тільки щирим покаянням можна очистити себе, бо всякого, хто щиро кається Господь прощає і очищає, а в очищену душу, як в храм Божий, приходить Господь.

Иоанна Предтечи Проповедь 1732 — 1733 ФрескаЧерез покаяння потрібно було і ізраїльський народ Іоану Предтечі підготувати до прийняття Спасителя. «И проповедаше, глаголя: грядет креплий мене вслед мене, Емуже несмь достоин преклонься разрешити ремень сапог Его: аз убо крестих вы водою: Той же крестит вы Духом Святым».

Якою була людина під час Іоана Хрестителя, такою ж вона є і тепер. Та ж її душа, такий же її душевний стан. Тому й нині, щоб увірувати в Бога, увірувати в Сина Божого, Господа Іісуса Христа, що прийшов на землю у плоті, потрібно насамперед покаяння, потрібно очистити своє життя від всяких гидот, від усякої нечистоти. Потрібно намагатися жити так, як вчить Господь, тобто очищати свою душу від усіх гріхів. Тоді тільки робиться людина здатною увірувати в Бога, увірувати в Іісуса Христа.

Господь, народившись серед гною, у вертепі, показав тим самим, що Він може прийти в саму грішну душу і очистити її, якщо душа ця усвідомлює вчинені гидоти, заплаче перед Господом про свою нечистоту, випросить у Нього прощення. Але якщо людина насолоджується своїм брудом, не кається, то Господь не приходить до неї, і сама людина виявляється не здатною читати Євангеліє і Слово Боже, бо Дух Божий не може увійти в бруд і нечистоту, в яких людина не розкаюється.

Тому як під час Іоана Предтечі так і в наш час, щоб прийняти Спасителя і вірувати в Нього, потрібно очистити свою душу покаянням — в іншому випадку людина нездатна прийняти Його. Це ми бачимо на прикладі книжників і фарисеїв, які ображали, гнали, обмовляли і, нарешті, розіп’яли Господа, оскільки не прийняли проповіді Іоана Хрестителя, хоча і вважали його великим пророком, і в гріхах своїх не покаялись по жорстокості сердець своїх. Якщо ми не покаємося в своїх гріхах, якщо не будемо благати Господа про прощення гріхів, то також нездатні будемо ні читати Євангелія, ні щиро вірувати в Господа. Він поступово віддалиться від нас і ми загинемо, як загинули нерозкаяні книжники та фарисеї.

«Уготовайте путь Господень, правы творите стези Его». Приготувати потрібно дорогу Господу в серце, щоб Він не затруднявся проникнути у нашу душу, щоб Він не йшов по звивистих і вибоїстих її «дорогах». Подорожній з великою трудністю йде по дорозі розбитій і непридатній для пересування. Так і Господь ледве проникає в наше серце, якщо ми не зробили прямим шлях в нашу душу, тобто, якщо не виправили себе, не стали жити по совісті, не загладили вибоїни пристрастей, не очистили себе покаянням.

Отже, початком християнського життя є покаяння. Слова Іоана Предтечі: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне» (Мф. 3: 2) — Звернуті до кожного з нас. Ці слова потрібно розуміти не в тому сенсі, що Царство Боже наблизилося хронологічно, але в тому сенсі, що воно завжди поруч з нами, воно завжди готове прийти і приходить до нас. Питання лише в тому, чи готові ми прийти в Царство Боже, прийняти його в себе. Адже за межами Царства Божого залишаться не ті, кого Господь засудить за їх помилки, але ті, хто не забажав або не знайшов у собі сил пройти цей шлях до кінця, — до дверей Царства Божого, хто зупинився на півдорозі. І ми повинні пам’ятати про те, що, хоча всі ми вже на шляху, але є небезпека, що ми не дійдемо, оступимося, що не дотягнемо, що не добіжимо.

Перед цим великим святом Богоявлення постараємося очистити себе покаянням і отримаємо велику радість, будемо ходити у світлі.

Підготувала: Тетяна Конончук

  ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!  СЛАВИМО ЙОГО!Рiздво 1

«Я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям.

Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель,

Який є Христос Господь»

 (Лк. 2, 10–11)    

            Сьогодні ми святкуємо Різдво Христове — велике свято Божественної любові до людства, свято миру і благовоління Божого. Читать далее

Для перегляду відео натисніть на посилання:

 

https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/844549789334409/

Різдвяне послання Предстоятеля архіпастирям, пастирям, чернецтву і всім вірним чадам Української Православної Церкви

Христос рождається, славте!

 

Сердечно поздоровляю усіх Вас: боголюбиві архіпастирі і пастирі, благочестиві іноки та інокині, дорогі брати і сестри, — вірні чада нашої Святої Української Православної Церкви, — з великим мироспасительним празником Різдва по плоті Господа Бога і Спасителя нашого Іісуса Христа.

Господь по Своїй милості сподобив нас ще раз зустріти цей великий і радісний Празник.

Празник Христового Різдва — це празник Боговоплощення, в який ми згадуємо і молитовно прославляємо дивну й радісну подію пришестя у світ Сина Божого, нашого Спасителя і Господа Іісуса Христа.

«Слово стало плоттю, — говорить святий апостол Іоанн Богослов, — і жило з нами, повне благодаті і істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1, 14). Люди на землі побачили те Слово, Яке спочатку було у Бога і яке було Богом (Ін. 1, 1–2), і Яке взяло на Себе людську природу і стало Людиною, щоб нас, грішних людей, знову зробити невинними і чистими Божими дітьми.

Яка велика честь подарована нам, падшим людям, через поєднання у Христі нашої людської природи з Природою Бога. Тепер наша людська природа, що у Христі, воссідає на Небі праворуч Небесного Бога Отця. Такої честі не сподобляються навіть святі Ангели. І все це подаровано нам, людям, не заради наших заслуг або достоїнств, а заради великої Божої милості.

В духовному житті є такий закон, згідно з яким Божа сила і могутність відкриваються там, де є усвідомлення людської немочі і безсилля перед Богом, а Божий розум і премудрість відкриваються і стають очевидними там, де є невинна простота.

Син Божий, Який є Слово Боже і Божа Мудрість, бере на Себе людську плоть, народжується в бідній Вефлеємській печері і відкриває себе пастушкам, які мали в собі невинну простоту. Ця невинна і чиста дитяча простота зробила пастушків спроможними в Богомладенці, сповитому і лежачому в яслах (Лк. 2, 12), побачити Месію, Владику видимого і невидимого світу, Спасителя і Іскупителя людського роду.

Розуміння сили і могутності Божої і своєї людської слабкості і безсилля перед Богом зробило східних волхвів спроможними побачити чудесну зірку і осягнути, що у світ прийшов Сильний і Могутній Бог.

Історія говорить, що волхви, яких іще називають царями, походили не з однієї країни, а з трьох різних країн: Персії, Аравії і Ефіопії. Всі вони, незалежно один від одного, займались вивченням небесних світил, і всім їм, незалежно й окремо, з’явилась чудесна зірка і повела кожного з них із його країни до Вефлеєму. На підході до Іудеї вони зустрілися і вже разом прийшли у Вефлеєм. У Вефлеємі, в печері, вони знайшли Богомладенця Христа і поклонились Йому як Царю і Богу, поклавши до Його ніг свої дари: золото, ладан і смирну. Золото волхви подарували Богомладенцю Христу на знак того, що Христос є Цар царів, ладан — на знак того, що Христос є Первосвященником вічних благ, а смирну — на знак того, що Христос — Божественний Первосвященник, принесе Себе Самого в жертву за спасіння нас, грішних людей.

Толковники Святого Письма говорять, що чудесна зірка з’явилась на Небі у день Благовіщення Пресвятої Богородиці і сяяла на Небі дев’ять місяців, доки не привела волхвів до Вефлеєму, до благословенної печери, де народився Спаситель світу — Христос. Волхви прийшли у Вефлеєм у самий день Христового Різдва. Так Господь премудро все влаштував із тими, хто шукав Божественної Премудрості.

Ми, сучасні люди, часом задаємо собі таке запитання: а якби ми жили в часи Різдва Христового, то чи відкрив би нам Господь цю Тайну — Тайну Свого пришестя у світ, як Він відкрив її пастушкам і волхвам?

Відкрив би, якби, як останні, у простоті і смиренні шукали Бога.

Євангельські пастушки були не зовсім звичайними пастушками. Вони пасли тих тварин, які призначались для жертвоприношень: цих тварин, в певні дні і празники, приносили Богу в жертву, як символ тієї великої Жертви, яку за нас мав принести Бог. Пастушки знали про це. Вони знали, що прийде у світ Месія, Який принесе Себе в Жертву за людей і з нетерпінням чекали Його.

Волхви також шукали Божої правди, яка хоч і в сильно спотвореному вигляді, та все ж зберігалася в язичників, і згідно з якою у світ мав прийти Визволитель, Який позбавить людство від зла, і вони теж чекали Його.

Тому, якщо ми в простоті і смиренні будемо шукати Бога, свого Творця і Спасителя, Який уже прийшов у світ і звершив подвиг нашого спасіння, то і сьогодні до кожного з нас Господь пошле Свого Ангела, або Свою зірку, які приведуть нас до Христа, нашого Творця і Іскупителя.

В якості Ангела Господь може послати нам або богомудрого священника, або боголюбивого інока, або благочестивого мирянина, які будуть наставляти нас на Божу дорогу, на дорогу, яка веде людину до Бога; а в якості зірки Господь всім нам подарував совість, яка є голосом Божим у нашій душі і яка, як колись Вефлеємська зірка волхвів, направляє нас до Бога, до Христа; нам треба тільки дивитись на свою зірку, тобто звертати увагу на свою совість і заставляти себе слухатись її.

Дивним і чудесним у Різдві Христовому є і те, що Син Божий прийшов у світ через Пресвяту Діву. Святий Іоанн Златоуст говорить, що як Адам, без жінки, привів у світ Єву, так і Пресвята Діва, без мужа, народила Спасителя. Причому Адам залишився цілим після взяття із його тіла ребра, а Пресвята Діва залишилась нетлінною після народження Богомладенця Христа.

Ще раз сердечно поздоровляю усіх Вас, дорогі брати і сестри, з Різдвом Христовим, з великою Тайною явління Бога у плоті (1 Тим. 3, 16).

У ці дні ми радіємо і смиренно дякуємо нашому Спасителю за те, що Він, наш Владика і Господь, по Своїй невимовній любові до нас, грішних і падших людей, прийшов у світ, узяв на себе нашу людську природу, очистив, освятив і спас її.

В благословенну Різдвяну ніч Ангели співали дивну пісню: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління» (Лк. 2, 14). Сьогодні ми особливо молимось і благаємо Господа, щоб мир, який Господь приніс на землю в Своєму Різдві і який оспівували святі Ангели, спочивав в наших серцях, в наших сім’ях і на всій нашій благословенній Українській землі. Нехай всіх нас Господь благословить миром. Амінь.

Смиренний

Онуфрій

Митрополит Київський і всієї України

 

Різдво Христове,

2019/2020

м. Київ

Православний календар