Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

пСвята мучениця Перпетуя походила з роду патриціїв і жила в Карфагені, на півночі Африки. Таємно від батька-язичника вона прийняла святе хрещення і спромоглася мученицької кончини разом зі своїм братом Сатиром, служницею Філіцитатою і юнаками Ревокатом, Саторнилом і Секундом, які також готувалися стати християнами. Перед стратою свята Перпетуя мала від Бога бачення, яке зміцнило її душевні сили. Святий Секунд помер у в’язниці, а інші мученики були віддані на розтерзання звірам. Однак звірі не торкнулися засуджених, і тоді всіх їх стратили мечем близько 203 року. Тропар Мученицы Твои, Господи, во страданиих своих венцы прияша нетленныя от Тебе, Бога нашего: имуще бо крепость Твою, мучителей низложиша, сокрушиша и демонов немощныя дерзости; тех молитвами спаси души наша.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1775936-14-lyutogo-pamyat-svyatoji-muchenitsi-perpetuji.html

вПро святого Петра відомо, що у віці дев’яти років він покинув батьківський дім і відправився спочатку до Єрусалиму, а потім в Антіохію. Там він усамітнився в печері, і почав жити суворим життям, проводячи дні в молитві та приймаючи лише через день хліб і воду. Преподобний Петро отримав від Бога дар чудотворінь і міг зцілювати недуги і проганяти бісів. Преподобний помер близько 429 року у віці дев’яноста дев’яти років, з яких дев’яносто років служив Богу. Тропар В тебе, отче, известно спасеся еже по образу: приим бо крест, последовал еси Христу, и дея учил еси презирати убо плоть, преходит бо, прилежати же о души, вещи безсмертней; темже и со Ангелы срадуется, преподобне Петре, дух твой.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1775936-14-lyutogo-pamyat-svyatoji-muchenitsi-perpetuji.html

еСвятий мученик Трифон народився в одній з областей Малої Азії, у селищі Кампсада. З юних років Господь дав йому силу вигнання бісів і зцілення різних хвороб. Одного разу жителі його рідного села були врятовані ним від голоду: святий Трифон силою своєї молитви змусив піти шкідливих комах, які винищували хлібні злаки і зпустошували поля. Особливо прославився святий Трифон вигнанням біса з дочки римського імператора Гордіана. Коли на царський престол вступив імператор Декій, правителю області Акіліну було донесено, що святий Трифон сміливо проповідує віру в Христа, і багатьох приводить до Хрещення. Святого схопили і привели на допит, під час якого він безстрашно сповідував свою віру. Його піддали жорстоким тортурам, били палицями, рвали тіло залізними гаками, обпалювали рани вогнем. Нарешті, він був засуджений на усічення мечем, але перед тим, як воїни занесли меч над головою святого мученика, він віддав душу свою в руки Божі. Ця подія сталася в місті Нікеї в 250 році. Святе тіло мученика християни оповили чистими пеленами і хотіли поховати в Нікеї, але святий Трифон, у видінні, наказав перенести його тіло на свою батьківщину в село Кампсаду. Це і було виконано. Згодом мощі святого Трифона були перенесені в Константинополь, а потім у Рим. Великим шануванням користується святий мученик у Руській Православній Церкві. Мученику Трифону особливо моляться про зцілення від тілесних недугів, у хворобливому стані, у випадках псування плодів і під час голоду.

Тропар

Мученик Твой, Господи, Трифон, во страдании своем венец прият нетленный от Тебе, Бога нашего, имеяй бо крепость Твою, мучителей низложи, сокруши и демонов немощныя дерзости. Того молитвами спаси души наша.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/1775977-14-lyutogo-pravoslavni-hristiyani-vshanovuyut-pamyat-svyatogo-muchenika-trifona-apameyskogo.html

Presentation_of_Jesus_in_the_Temple-web-460x600Стрітення Господнє – одне з Двунадесятих свят Православної Церкви. Це свято Господсько-Богородичне і воно э непереходящим, тобто святкується завжди в числі: 15 лютого (2 лютого ст. ст.). Стрітення відзначається на 40 день після Різдва Христового, в пам’ять про те, як Діва Марія з Йосифом принесли семитижневого первістка Ісуса до Єрусалимського храму для посвячення Богові, за законом Мойсея. Їх зустріли старець Симеон і пророчиця Анна. Саме там понад дві тисячі років тому праведний Симеон узяв на руки Немовля, у приході Якого свого часу засумнівався. Сліпець прозрів і втішено промовив : «Нині, Владико, відпускаєш раба Твого за словом Твоїм у мирі, бо мої очі бачили спасіння Твоє, що Ти приготував перед усіма народами». На згадку про цю євангельську подію на кожному вечірньому богослужінні звучать слова Симеона Богоприїмця —  «Ныне отпущаеши раба Твоего, Владыко…».
Отже, Стрітення – це свято зустрічі людини з Богом. Стрітення – це момент часу, в який зустрілись Старий і Новий Заповіт, древній світ і християнство. Як писав єпископ Феофан Затворник: «В лиці Симеона весь Старий Заповіт, невикуплене людство, з миром відходить у вічність, уступаючи місце християнству…».
Також 15 лютого, у день Стрітення Господнього, святкується  Міжнародний день православної молоді. Це свято встановлене рішенням 14-ї асамблеї Всесвітнього Православного Молодіжного Руху в 1992 році з благословення предстоятелів усіх Православних Церков світу.

Стрітенські свічки Читать далее

12 лютого — Собор вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого.

Три святителі на одній іконі. Це тільки на перший погляд вони різні. Насправді, їхні шляхи та подвиги були дуже схожими. Свт. Василій — суворий аскет і блискучий церковний адміністратор, єпископ, який не схилився під тиском світської влади, що нав’язувала йому спотворені погляди єретиків аріан. Свт. Григорій — його близький друг, який розділяв із Василієм роки навчання та молитву в пустелі, та з яким пліч-о-пліч боронив від аріан богословські істини. Обидва друга, ставши єпископами, всебічно турбувалися про свою паству, при цьому свт. Василій створив у кожному куточку своєї митрополії осередки соціальної турботи про бідних і знедолених. Тим самим займався й свт. Іоанн Златоуст, вдосконалюючи систему захисту нужденних та відстоюючи правду Божу в протистоянні з можновладцями.

Докладніше: https://bit.ly/2Hf0YEB

Відео Православний вісник https://youtu.be/5JsLSDDz2go

Читайте нас в Тelegram: https://t.me/upc_news
#УПЦ #житіє_святих
Архівне відео 2017 року

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:

https://www.facebook.com/Church.ua/videos/2556102877935184/

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Вже Трьох Святих.
Вже час спішить до Паски.
Вже сонце посміхається з за хмар.
Вже ранок мріє про рябі запаски,
А ніч перегортає календар.

Вже Трьох Святих.
Сьогодні іменини
В Григорія, Івана, Василя.
Гудуть вітри, сміються полонини.
Весну чекає праведна земля.

Сьогодні згадуємо Богослова.
А поруч з ним натхненник Златоуст.
Лунає знов Василія промова,
Оберігає від гріха й розпуст.

Святі Отці вдихають живе миро.
Цеглинку віри під поріг кладуть.
Вони нас вчать і подають офіру.
Вона за руку грішників ведуть.

А час поволі рухає у весни.
Туди, де кров, і зрадники Христа.
Ми будемо молить Його — Воскресни.
І Плащаницю цілувать вуста.

Г.Потопляк.

«о упокоении душ усопших рабов Божиих, во дни лихолетия безвинно убиенных, страдания и истязания претерпевших, в изгнании и заключении горькую смерть приемших, ихже имена Ты Сам, Господи, веси».

Свята Православна Церква як чадолюбна мати не відразу вводить нас у суворий Великий Піст, знаючи, що без належної підготовки людина може розчаруватися і зневіритися в будь-якій, навіть благій, справі. Тому, перед Чотиридесятницею, Устав відводить три підготовчі тижні, або седмиці, для поступової підготовки душі людини до постового подвигу. Неділя про митаря і фарисея дає початок першому із них.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений прес-службою Рівненської єпархії.

Літургія цієї неділі є сполучною ланкою між річним і великопісним службовим кругом. На Богослужінні звучатиме особливе євангельське читання — притча про митаря і фарисея (Лк. 18, 10-14). Але уже й хід Служби Божої за наповненням дещо відрізнятиметься від щонедільних відправ.

Загалом, богослужіння недільного дня поки ще не дуже сильно відрізняється від звичайного. Для пробудження почуття покаяння за гріхи, Церква у підготовчі седмиці співає на недільних утренях, починаючи з Тижня (Неділі) про митаря і фарисея і закінчуючи п’ятим тижнем Посту, перед каноном зворушливі стихири «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче…», «На спасения стези настави мя, Богородице…», «Множество содеянных мною лютых…». У підготовчі седмиці, на недільній всенічній після полієлею, Церква оплакує духовний полон християн співом 136-го псалма: «На реках Вавилонских…».

В основу першої стихири — «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче…» — покладена притча про митаря: з неї взято порівняння для зображення покаянного почуття. В основі другої пісні — «На спасения стези настави мя, Богородице…» — лежить притча про блудного сина. В основі третьої — «Множество содеянных мною лютых…» — пророкування Спасителя про Страшний Суд.

«Слава Отцу и Сыну и Святому Духу: Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче, утренюет бо дух мой ко храму святому Твоему, храм носяй телесный весь осквернен; но яко Щедр очисти благоутробною Твоею милостию.

И ныне и присно и во веки веков, аминь: На спасения стези настави мя, Богородице, студными бо окалях душу грехми и в лености все житие мое иждих; но Твоими молитвами избави мя от всякия нечистоты.

Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей и по множеству щедрот Твоих очисти беззаконие мое!

Множество содеянных мною лютых помышляя окаянный, трепещу страшнаго дне суднаго, но надеяся на милость благоутробия Твоего, яко Давид вопию Ти: помилуй мя, Боже, по велицей Твоей милости!» — це єдиний піснеспів, що об’єднує період підготовки до Великого посту і сам піст, уперше прозвучавши в Неділю про митаря і фарисея. Ми чутимемо його на кожній недільній всенічній (вечірнє богослужіння в суботу ввечері) аж до п’ятої Неділі Великого посту, або Неділі преподобної Марії Єгипетської.

 

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇 :

На початку вечірньої як частина основного циклу стихир, перед співом гімну «Свете Тихий» звучить коротка полум’яна стихира, що фактично складається з двох закликів: «Не помолимся фарисейски, братие <…> Смирим себе пред Богом…». Устав вимагає співати цю стихиру двічі, тим самим, підкреслюючи її важливість. Друга стихира змістовніша і докладніша. Фарисей, «тщеславием побеждаем», віддається багатослівній похвальбі і красномовству. Преподобний Андрій Критський у своєму каноні, що буде читатися в першу седмицю Великого посту, влучно характеризує пишномовну манеру мови фарисея:  «Сей же величашеся вопия: «Боже благодарю Тя!» – и прочие безумные глаголы». Про митаря сказано, що він «ничтоже вещав». Звучить це досить дивно, оскільки з Євангелія ми знаємо, що митар повторював: «Боже, очисти мя грешнаго!» Уже в словах наступної фрази: «В сих воздыханиих утверди мя, Христе Боже…» – ми бачимо відповідь на цю загадку. Автор стихири і тут підкреслює різницю в манері молитви митаря і фарисея.

Молитва митаря — не мовлення, а зітхання. Це саме та молитва, якої ми повинні навчитися, щоб разом із митарем «сподобиться дарований», а не «лишиться благих», як фарисей. Таким чином, із перших рядків своєї книги преподобний Феодор Студит і його брат святитель Іосиф, архієпископ Солунський, укладачі Тріоді, дають нам урок смиренної постової молитви.

У наступній стихирі «Вседержителю Господи» нам дають ще один, предметний урок — про силу покаянних сліз, окрім притчі про митаря і фарисея, відсилаючи нас ще до двох біблійних епізодів. Попри те, що в тексті стихири перед нами постає слізна покаянна молитва «митаря», образ фарисея невідступно присутній в кожній зі згадуваних ситуацій. Єзекія, бувши смертельно хворим (4Цар., 20), своїм слізним покаянням умилостивив Господа, і Він, його «от врат смертных возведоша», дарував йому 15 років життя і добробуту його царству. Однак Єзекія сам незабаром звернувся до фарисейського марнославства, посіяв згубне зерно, сходи якого привели до знищення іудейського царства і вавилонського полону всього єврейського народу.

У цьому — грізне попередження для всіх нас: слізне покаяння — не натхненний порив, а постійна праця, інакше в будь-який момент, самі того не підозрюючи, ми з митаря перетворюємося у фарисея, з усіма супутніми такому станові духовними небезпеками. Як нагадування про це Церква встановила, що молитва митаря є найпершою молитвою кожного нашого ранку. Інший епізод, про який нагадує нам текст стихири — слізне покаяння грішниці в Лк. 7, 36-50. Свідком обмивання сльозами ніг Спасителя був фарисей, у будинку якого знаходився Христос. Фарисей був негостинним і засуджував у помислах і жінку, і Христа. Господь же прийняв покаяння грішниці і «грешную от многолетних согрешений избавил».

Перед молитвою «Ныне отпущаеши» звучить ще одна стихира покаянної тематики, остання на вечірній — «Отягченныма очима моима». Значущість цієї стихири в тому, що зі свідків біблійних подій, котрі трапилися в далекі часи, вона перетворює нас у безпосередніх учасників покаянної слізної молитви, що підноситься прямо зараз, у даний момент. Ця стихира служить містком до піснеспіву утрені «Покаяния отверзи ми двери», що є лейтмотивом усього Великого посту.

З цього дня Пісна Тріодь стає настільною книгою священнослужителів і тих, хто несе послух на кліросі. Через натхненні слова особливих богослужбових текстів Церква вчить, що для порятунку недостатньо одних тільки власних праведних зовнішніх учинків (хоча вони, безумовно, необхідні), але для кожної людини необхідно щире смирення, покаяння і любов до ближнього, нехай, навіть, він буде і найбільшим грішником.

 

 

Православний календар