Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

У другу неділю Великого посту Православна Церква згадує одного з великих богословів – святителя Григорія Паламу, архієпископа Фессалонікійського. Про започаткування вшанування святого, його житіє та богословські праці читайте у матеріалі Інформаційно-просвітницького відділу УПЦ.

Історія Церкви не зберегла прямих свідчень чому пам’ять святителя Григорія Палами пов’язується з другою неділею Великого посту. Однак непрямим свідченням цієї причини може стати грецький оригінал богослужбових молитов і піснеспівів у день пам’яті святителя.

Культура візантійського письма була дуже високою, у богослужбових піснеспівах часто використовувалися складні поетичні форми, і досить часто така форма як акровірш – спеціально підібране поєднання перших літер у віршах, які йдуть підряд. Таке поєднання літер становить ціле слово.

Грецькою мовою в богородичних піснеспівах неділі Григорія Палами можна прочитати акровірш «ГЕОРГІЙ». Відомо, що богослужбовий канон Григорію Паламі був створений у середині XV ст. і що ім’я Георгій до постригу в чернецтво носив один з найвідоміших православних богословів того часу – патріарх Константинопольський Геннадій II Схоларій. При цьому відомий ще один канон святителю Григорію, безсумнівно написаний патріархом Геннадієм з акровіршем «Схоларій». Ця підстава дозволяє припустити, що саме встановлення пам’яті свт. Григорія Палами у неділю, наступною за неділею Торжества Православ’я, належало патріарху Геннадію Схоларію і мало на меті підкреслити відмову Православної Церкви від запропонованої на Ферраро-Флорентійському Соборі унії з католицтвом й інших спокус того часу.

Житіє святителя
Святитель Григорій Палама належить до числа останніх візантійських богословів і Отців Церкви, він жив незадовго до падіння Константинополя під ударами турків – наприкінці XIII – напочатку XIV століття.

Про особу святителя Григорія відомо порівняно небагато. Він був сином знатних батьків, які проживали в Константинополі. Завдяки батькам отримав дуже хорошу і різнобічну освіту, але державною службою або науковою кар’єрою не захопився, а пішов на Святу Гору Афон, де жив довгий час на самоті та у мовчанні.

Коли свт. Григорій жив на Афоні, у Церкві з’явилися люди, які звинувачували афонських ченців в байдикуванні і в хибному вченні про молитву. Предводитель цих ганьбителів, які вивергали потоки лайки на адресу насельників Афона, Варлаам Калабрійский всіляко знущався над вченням афонських ченців про “умну молитву” (молитву, яку здійснюють у самих глибинах людської особистості, за порухом серця і закарбуванням у розумі) і про ісихію – внутрішню безмовність, яка є умовою справжнього спілкування з Богом.

З глузуваннями Варлаам і його однодумці називали Григорія Паламу і братію афонських монастирів “ісихастами”. Саме це найменування, але вже не знущальне, а побожне і шанобливе, і закріпилося за прихильниками афонського вчення про молитву і духовне життя християнина. Сам свт. Григорій невтомно викривав неправоту Варлаама і повне узгодження афонського вчення зі Святим Письмом і Переданням Церкви. На підтримку афонітам свт. Григорій Палама написав свою головну працю – “Тріади на захист священно-мовчазних”.

Відомий свт. Григорій Палама також апологією ще одного споконвічного вчення Церкви – про нетварні енергії Божі. Свт. Григорій стверджував, що Сам Бог являє Себе світові і людині в Своїх енергіях; що енергії Бога – це не одне з Його творінь, а це Він Сам, звернений до Свого творіння.

Закінчив своє життя Св.Григорий Палама у сані архієпископа міста Салоніки, причому прославився даром зцілень і різноманітними чудесами, здійсненими ним в цьому грецькому місті. Помер Свт. Григорий Палама близько 1360 року.

Паламітський ренесанс
Вже в XX столітті в богословських та історичних дослідженнях розквітає своєрідний “паламітскій ренесанс”. Життю і працям свт. Григорія Палами починають присвячувати безліч наукових монографій. Такі відомі російські богослови емігрантської школи, як архімандрит Кипріан (Керн), протопресвітер Іоанн Мейєндорф, архієпископ Василь (Кривошеїн), заново вивчивши всі рукописи свт. Григорія і свідоцтва про нього, які дійшли до нас, повернули святому славу найбільшого з Отців Церкви, яскравого богослова і вчителя, який залишається виключно сучасним донині.

Зі Святого Письма ми знаємо, що людина створена по образу Божому. “А що ж таке образ Божий?” Відповідь на це питання ми знаходимо у свт. Григорія Палами. Святитель Григорій написав багато творів, у тому числі й “Томос віри”. У ньому він навчав, що образ Божий у нас – це, перш за все, світло не фізичне, а те саме, яким був осяяний на Фаворській горі Господь Іісус Христос у час Свого чудесного Преображення.

Тропар святителю Григорію Паламі, глас 8:
Православию наставниче, святителем украшение, Богословцем поборниче непобедимый, Григорие чудотворче, Солуню великая похвало, проповедниче благодати, моли Христа Бога спастися душам нашим.

Кондак святителю Григорію Паламі, глас 8:
Премудрости священный и Божественный орган, Богословия светлую согласно трубу, воспеваем тя, Григорие Богоглагольниче, но, яко ум, Уму Первому предстояй, к Нему ум наш, отче, настави, да зовем: радуйся, проповедниче благодати.

Друга неділя Великого посту – пам’ять святителя Григорія Палами, архієпископа Фессалонікійського

Всечесні отці, браття та сестри!

Сьогодні ми живемо у спасительний час Великого Посту, який є особливим для власного подвигу і справ благочестя. Для нашого спасіння Господь дає як мирні часи, так і часи певних випробовувань.

Мирні часи необхідні нам для заспокоєння своєї душі та консолідації всіх духовних сил. А часи випробовувань необхідні для нашого очищення та об’єднання в Ім’я Христове задля створення здорового суспільства.

Церква Христова ніколи не стояла осторонь тих викликів, які посилалися людям, і завжди надавала свою опіку і духовну підтримку. І сьогодні настав той час, коли Господь випробовує віру і загартовує любов у наших серцях. Ми всі добре знаємо про небезпеку поширення такого нового захворювання як коронавірус. Саме цей етап нашого життя нам необхідно провести з користю для своєї душі та духовного зростання. Це випробовування дає Господь нам усім, у першу чергу, для очищення та утвердження віри наших сердець. Зараз як ніколи ми повинні об’єднатися в єдину православну християнську сім’ю задля подолання світової інфекційної небезпеки.

Для віруючої людини не може бути властивим страх перед будь-якою небезпекою. «У любові нема страху, а досконала любов проганяє страх, бо страх має муку. Той хто боїться, недосконалий в любові.»(1Іоанна 4,18) – говорить апостол і євангеліст Іоанн Богослов.

Запорукою нашого фізичного здоров’я є здоров’я духовне, і вони дуже тісно пов’язані між собою. Причиною будь-якої хвороби є гріх та віддалення від Бога, порушення Його Святих заповідей.

Саме тому під час Святого Великого посту ми повинні посвятити надбанню християнських чеснот та творенню добрих справ. Наше завдання передати себе в руки нашому духовному лікарю Господу Ісусу Христу , який здатний загоїти рани нанесені гріхом і вилікувати наші душі.

У зв’язку з загрозою поширення небезпечного інфекційного захворювання коронавірусу на теренах нашої Української держави закликаємо духовенство і всіх вірних Рівненської єпархії до посиленої молитви на здолання вірусної інфекції, яка вже заполонює світ. Просимо якомога частіше приступати до Святих Таїнств Православної Церкви, особливо Святої Євхаристії та Соборування, які слугують для «зцілення душі і тіла».

Духовенство нашої єпархії просимо у своїй пастирській проповіді роз’яснити своїм прихожанам про загрозливу ситуацію, яка може мати місце, а також наголосити на дотримання санітарно-гігієнічних норм. Прийняти усі можливі засоби для запобігання розповсюдження інфекції у храмах і місцях молитовних зібрань.

Господь Сил нехай укріпить усіх нас у цей благодатний час Великого посту та час випробовування для всього нашого народу, і дарує нам мир до добре здоров’я.

Боже благословення нехай перебуває з усіма Вами!

+ Варфоломій,

Митрополит Рівненський і Острозький

м.Рівне

14 березня 2020р.

Світлина від РІВНЕ. Голос Церкви.

12 березня у Рівненській обласній державній адміністрації відбулася зустріч усіх очільників церков області для обговорення можливості проведення богослужінь в умовах карантину , що оголосили через стрімке поширення короновірусу.

« Нас просили утриматись від масових заходів — розповідає єпископ Дубенський Пимен , вікарій Рівненської єпархії УПЦ. — Не проводити масштабних Хресних ходів чи молебнів за участю великої кількості людей, розповідати про можливі загрози поширення вірусу.»

Після обговорення один із очільників протестантської церкви запропонував помолитись за мир і здоров‘я українського народу .

« Я змушений був покинути залу ОДА в цей момент , адже беручи участь у цій молитві , я б порушив 10 Апостольське правило, яке наголошує : «Якщо хто помолиться з відлученими від спілкування церковного , навіть у домі, сам буде відлучений.» — коментує свій вчинок владика Пимен. — І не треба журналістам робити з цього хайп. Я і віруючі нашої церкви постійно молимось за український нарор і за мир. А ще ми піклуємось про чистоту нашої віри , раджу і іншим очільникам церков не забувати про такий важливий аспект .»

Рівненські Інтернет — видання вже засудили вчинок єпископа Дубенського Пимена у ряді публікацій, які виклали без коментарів та пояснень владики.

Джерело: https://www.facebook.com/RivneGolosCerkvy

Молитовне єднання у вірі, радість від спільного свята та відчуття єдиної православної родини, — так коротко можна охарактеризувати кількатисячний хресний хід, що відбувся у Рівному сьогодні, 8 березня, у день Торжества Православ’я.

Щорічний хресний хід у першу неділю Великого посту – подія для православних рівнян важлива і очікувана: пройти вулицями обласного центру збираються віряни з усього міста та області. Цьогоріч помолитися разом приїхали гості з сусідніх єпархій.

Уже традиційно, хресний хід вирушив від кафедрального Свято-Воскресенського собору до Свято-Георгіївського подвор’я Свято-Миколаївського жіночого монастиря. Урочисту ходу очолив вікарій Рівненської єпархії, Преосвященніший Пимен, єпископ Дубенський.

На початку колони, за хрестом і хоругвами, несли храмові ікони із усіх церков міста Рівного та монастирів єпархії.

На території Свято-Георгіївського подвор’я, під відкритим небом, відбувся урочистий молебень Торжества Православ’я.

«Кто Бог велий, яко Бог наш…» – десь аж у піднебессі, здавалося, лунав голос архієрейського протодиякона Василія Дворака, сповіщаючи усім про істинність православної віри, що торжествує в усі часи.

Сьогодні близько 3 кілометрів із щирою молитвою на устах подолали численні віряни та духовенство. Серед учасників велелюдної хресної ходи – молодь, люди похилого віку, дітки.

На завершення до присутніх звернувся правлячий архієрей Високопреосвященіший Варфоломій, митрополит Рівненський і Острозький. Архіпастир закликав ввірених йому чад берегти Православну віру, бути вірними дітьми свого небесного Отця.

Єпископ Пимен подякував усім за молитви та попросив пам’ятати про таїнство Хрещення, яке прийняли в ім’я Святої Трійці та маємо принести у свідчення своєї вірності Триєдиному Богу.

Духовний зміст свята Торжество Православ’я набагато ширший порівняно з його догматично-богословським характером. Його сучасні реалії у наступному: підсумувати початок Великого посту, коли віруюча людина справді намагається жити так як повинен жити християн, у максимально можливій для себе мірі. У першу чергу, це намагатися більше молитися, відвідувати церковні богослужіння, зокрема Великий покаянний канон Андрія Критського. Усі ці зусилля – це торжество особистого життя у Христі. В цьому акцент свята, а не його догматичне визначення.

 

Джерело:

https://rivne.church.ua/2020/03/08/torzhestvo-pravoslavya-vulicyami-rivnogo-2/?fbclid=IwAR02Q-SXH_R5AaNoKZiIJoB8XaXJH1OL1pvOW5sUFUljOeEaHYmcRuj5Zhc

Ця радість може зрівнятись лише з пасхальною. Всі разом, пліч опліч молитовно освятили наше місто. Дійсно, віра є вічною, славною і вільною. Не можна заставити вірити, як і не можна заборонити вірити. Ми з вами сьогодні засвідчили нашу віру. Поможи Боже нам свідчити її щодня, нашим життям і справами. Як говорив покійний Блаженніший Митрополит Володимир: «У Православ’ї запорука процвітання нашого народу».
Тож бережімо в чистоті Віру Православну і Господь збереже наш народ.
#Торжество_Православ‘я

Для перегляду фото перейдіть за посиланням нижче:

https://www.facebook.com/media/set/?set=ms.c.eJwlycENwDAMAsCNKooB2~%3BsvVqV5ni5xI5ZYlOrJMcl2Qsz17NuOXXuc3TmOtPdR~_A18hmsQKg~-~-.bps.a.665033837633047&type=1&__tn__=HH-R

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:

  1. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/1006981559683468/
  2. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/203839404033150/
  3. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/637940543664848/
  4. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/160456648295199/
  5. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/2776514812444974/
  6. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/483029405912795/ — Многоліття.
  7. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/141562027131758/ — Символ Віри.

1519557963-2290«Сия вера апостольская, сия вера отеческая, сия вера православная, сия вера вселенную утверди»

Православіє — це вчення Святого Духа, дане Богом людству для спасіння, це безцінний дар для кожної людини, блаженна участь в вічності. Православіє — це жива вода, яка тече у всьому світі і живить усіх, хто шукає правди, істини, вічного життя і любові Божої. Де немає православної віри — там нема порятунку безсмертній душі у вічному житті.

«Иже хощет спастися, прежде всех подобает ему держати кафолическую (в перекл. з грецької — апостольскую) веру, ея же аще кто целы и непорочны не соблюдет, кроме всякого недоумения, во веки погибнет». ( св. Афанасій Великий).

Щоб зберегти для нас цей істинний скарб Святого Духа — віру Православну, Церква викриває ті вчення, які виражають свою ворожнечу до Бога і святинь, перешкоджаючи спасінню людства. Істинна Церква взиває до тих, хто відступив від православної віри, чекаючи навернення заблудлих, вона піддає анафемі вчення і єресі, породжені людьми, за якими стоїть сам сатана.Торжество Православія було встановлено в Греції в IX ст., в пам’ять остаточної перемоги над ворогами віри істинної — іконоборцями.Вчення про шанування ікон, засноване на святому письмі і затверджене традицією перших християн, до VIII в. залишалося недоторканним. Але іконоборча єресь, що з’явилася в самій Греції, поширилася по багатьох країнах. Церква Христова у цей період піддалася більшому гонінню від так званих «християн» ніж від язичників. Понад 100 років лилися сльози і безневинна кров істинно православних, які боролися за право зображати на іконах Господа Нашого Ісуса Христа, Пресвяту Матір Його Діву Марію і святих угодників, а також вклонятися іконам не як дереву і фарбам а як першообразу. Цих православних сповідників кидали в темниці, піддавали мукам і стратам, а чесні ікони та мощі святих спалювалися.

сьомий вселенський собор(1)Після VII Вселенського Собору (787 р), який утвердив шанування ікон, наступило послаблення гонінь, але тільки всередині IX ст. були звільнені з темниць і ув’язнень іконопочитателі, а іконоборцям запропоновано було або залишити свою оману, або припинити церковне служіння. Христолюбива цариця Феодора оголосила: «Хто невшановує зображення Господа нашого Ісуса Христа, Пресвятої Його Матері Діви Марії і всіх святих, нехай буде проклятий!»

Обраний тоді Патріархом Константинопольським — Мефодій, встановив особливе святкове богослужіння. Православна віра була урочисто відновлена на службі в Софійському соборі, який знаходиться в Константинополі, в першу неділю Великого посту, що припало на 19 лютого 843 р . Так з’явилося святкування особливого дня і встановлено чин, що зветься Торжеством Православія.

За всю Чотиридесятницю це єдиний раз коли православний народ так велично святкує торжество православної віри. Цей чин святкування являє собою торжество православної церкви над усіма існуючими єресями і розколами. У ній стверджується не тільки православне вчення про іконопочитання, але і всі догмати та постанови семи Вселенських Соборів.

13724281503_c45dbf8fe0_b(1)В кінці літургіїї священнослужителі звершують молебень на середині храму, молячись Господу про тверде стояння у вірі православних християн і про навернення на путь істини всіх, хто відступив від істиної Церкви. Також благословляються іконопочитателі і всі, хто живе у православній вірі. Особливе місце в цій службі займає чин анафематствування. Анафема — проголошується соборно не тільки іконоборцям, але всім, хто скоїв тяжкі гріхи перед Церквою. Наприкінці молебну проголошується многоліття всім православним патріархам, митрополитам, священству та всім перебуваючим у істині православним християнам, а також виголошується вічна память всім, хто відійшов до Господа у непохитній вірі та благочесті православної віри. 13724169143_fffac8345a_bВ кінці молебну соборно усією церквою єдиними устами і єдиним серцем співається Вселенський Символ Віри «Вірую…», засвідчуючи свою віру перед Господом, а також звучить подячний гімн «Тебе Бога Хвалим…»

Дві тисячі років сили зла намагаються зломати Святу Апостольську Церкву, але її створив Сам Господь Ісус Христос, він же казав в Святому Єванглії, що «ворота пекла не здолають її». Тому ми, перебуваючи у лоні Святої православної церкви, повинні нести особливе почуття відповідальності за долю церкви, з трепетом берегти непохитність канонів та уставів, переданих від святих апостолів. Будемо соборно, усією церквою молитись Господу за Вселенську православну церкву, щоб зберігалась істина віра у всіх країнах світу. Будемо ж просити у Господа милості і нашій Батьківщині, що історично іменується Свята Київська Русь, щоб наш народ у ці нелегкі часи твердо беріг віру православну і був непохитним, незважаючи на підступні замисли слуг сатани. Будемо старатись, з Божою поміччю, як і наші благочестиві предки вірно стояти у істині, будемо жити і спасатися нею, щоб гідно нести протягом життя велике звання православного християнина!

 

 

Підготувала: Олена Кузнецова

Молитовний хід, який розпочався після Літургії в Воскресенському соборі Подгориці, очолили Блаженніший Митрополит Київський і всієї України Онуфрій і митрополит Чорногорський і Приморський Амфілохій.
Як повідомляють ЗМІ, для участі в урочистостях, приурочених до святкування пам’яті преподобного Симеона Мироточивого, віруючі стікалися з усієї Чорногорії. Кількість людей біля храму Воскресіння Христового, від котрого починався хресний хід, росло щохвилини: чимало людей, щоб взяти участь в ньому, пішки долали сотні кілометрів.
Православний календар