Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Отець Валерій

Світлини зроблені сьогодні 23 жовтня 2019 року, у Києво-Печерській Лаврі.

«Предстоятель УПЦ Блаженнійший Онуфрій трудиться на рівні з братією. Це практично життя святих в сьогоденні, про яке ми в книгах читаємо.

Всі хто знає Блаженнійшого, не здивуються цим світлинам, а тим хто його не знає, це є відповіддю на питання, — чому ми називаємо людину «Блаженнійшим».

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Постраждали за віру в Христа

Результат пошуку зображень за запитом сергія і вакха іконаСьогодні церква молитовно згадує мучеників Сергія і Вакха. Вони були римлянами за походженням і займали високе положення в суспільстві — були першими з вельмож при дворі імператора Максиміана. Імператор дуже любив і поважав їх за розсудливі поради на зборах, за їх хоробрість на війні і за їх вірність в службі. Проте Сергій і Вакх шукали милості не у царя земного, а у Царя Небесного: тому що вони вірували в Господа нашого Ісуса Христа, прагнули догодити Йому своїм життям і старанно служили Йому. Але через страх перед царем, вони приховували свою віру в Христа, адже Максиміан ставився до християн з ненавистю і люттю. Недоброзичливці із заздрості донесли імператору, що два його воєначальники — християни і вони не почитають язичницьких богів, а це вважалося державним злочином. Імператор, бажаючи упевнитися в цьому, наказав Сергію і Вакху принести жертву ідолам, але вони відповіли, що почитають Бога Єдиного і лише Йому поклоняються. Максиміан наказав зняти з мучеників знаки їх військового сану, одягти у жіночий одяг і водити по місту із залізними обручами на шиї для осміяння. Потім знову призвав Сергія і Вакха до себе і дружньо радив не спокушатися християнськими байками і звернутися до богів римських. Але святі були непохитні. Тоді імператор повелів відіслати їх до правителя східної частини Сирії Антіоха, лютого ненависника християн. Антіох одержав цю посаду з допомогою Сергія і Вакха. «Добродійники мої! — сказав він святим, — будьте милостиві не тільки до себе, але і до мене: я не хотів би катувати вас». Святі мученики відповіли, що для них життя — Христос, а смерть за Нього — придбання. Розгніваний Антіох наказав бити Вакха бичами без милосердя, і святий мученик відійшов до Господа. Сергія взули в залізні чоботи з набитими в них цвяхами і відвели на суд в інше місто, де він був усічений мечем.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/843705-20-jovtnya-den-pamyati-svyatih-muchenikiv-sergiya-i-vakha.html

272_2

«Юначе, кажу тобі: встань!»

І мертвий встав, і почав говорити.

І його Він віддав його матері.»

(Лк. 7; 14 – 15)

 

 Євангеліє 18 неділі по П’ятидесятниці розповідає нам про те, як Ісус Христос, проповідуючи, проходив біля міста Наїн і зустрів похоронну процесію. Юнак що помер, був єдиним сином у вдови.

   Жінка ридала за своїм сином, Ісус Христос змилосердився над вдовою і повелів пеклу повернути душу у тіло і юнак воскрес для дальнішого життя  на землі.

Господь Бог, як люблячий Батько, зауважує та застерігає людину: «Не їж овоча з забороненого дерева,» тобто все те, що немає в Бозі, воно чуже Богові, і коли ти, людино, приймеш це в свою природу духовну, ти стаєш чужою для Бога. Отже, Адам повинен був дослідити що є те, що може йому завдати такого великого ущербу, позбавити його джерела життя, позбавити його спілкування з своїм Творцем. Але Адам не виконав застереження Господнього і спожив плід з забороненого дерева. І тоді взяв на себе і на весь рід людський — смерть. Адам стягнув на себе тяжкий засуд смерті, про що ап. Павло каже: «Відплата за гріх — смерть». (Рим. 6; 23)

  Юнак з сьогоднішнього Єванглія помер  молодим, проживши короткий час тут на землі, а пекло вже «пожерло» його. Мати-вдова ридала, як часто плаче за людиною Матір Свята Православна  Церква, яка прийняла людину в таїнстві Хрещення, Миропомазання в свої люблячі обійми коли людина була ще немічною, безсилою, безпорадною і  готова піклуватись про людину аж до самої смерті. Та на жаль люди часто нехтують турботою Матері- Церкви, будучи духовно мертвими.  До таких говорить святе письмо: «Прокинься, сплячий, і встань із мертвих, і Христос освітить тебе!» (Єфес. 5; 14)

 

  Господь призиває людську душу до воскресіння від духовної смерті, подібно як колись взивав до померлого юнака. Цим чудом Ісус Христос показує нам, що Він має владу змінити закони природи, має владу оживляти і оновлювати. Спаситель на прикладі воскресіння наїнського юнака вказує нам на Своє велике бажання звільнити нас від смерті  духовноїі привести до життя вічного. 

 Це Чудо воскресіння  повинно ще більше скріплювати нашу віру у майбутнє воскресіння. Ісус Христос про це чітко сказав у святому Євангелії: «Істинно кажу вам: Хто слухає слово Моє, і вірує в Того, Хто послав мене, має життя вічне і на суд не приходить, бо від смерті перейшов у життя. Істинно кажу вам: приходить час, бо вже й тепер, коли померлі почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть. А як Отець має життя в собі, так і Синові дав, щоб мав життя в собі, і дав йому владу суд творити бо він — Син Людський. Не дивуйтеся тому, бо надходить час, коли всі, що в гробах, почують голос Сина Божого і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя, а ті, що чинили зло на воскресіння суду. (Ін. 5; 24-29)

 

Підготував: Дмитро Брюхацький

Ваше Високопреосвященство! Дорогий наш Владико, прийміть наші щирі вітання, з нагоди тридцяти шести річчя присвітерської хіротонії.

Бажаємо Вам сил та крепості, миру та любові, заступництва та покрову Матері Божої, всіх благ та многих літ!!!

Ісполла еті деспота !!!Screenshot_20191019_104757

( Telegram Владыки: https://t.me/Lekarzp )

Еврейский Синедрион приговаривает Христа к смерти по одной простой и банальной причине – чтобы не лишиться комфортных условий жизни. «Лучше одному человеку умереть…» (Ин. 18:12). Греческий архиереи делают то же самое. Лучше пускай страдает Тело Христа – Церковь, чем мы будем лишаться своих европейских зарплат, комфорта, доброго отношения с теми карманами, из которых мы получаем свои зарплаты. Так ведь проще.

Вы умыли руки, подобно Пилату, но сердце свое осквернили. Наши храмы захватывают, наших прихожан избивают, на нашей земле льется кровь. И это «только начало болезней» (Мф. 24:8). Пока вы будете философствовать о Христе и богословствовать в уютных кабинетах о Боге, нас будут, с вашей подачи, убивать за Христа. От закваски вашего лицемеря нас давно предостерегал Господь (Мф. 16:6), и вот мы снова становимся свидетелями правдивости Его слов.

Вы не почувствовали в поцелуе Димитриоса Архондониса вкус Иуды. Сказав «А», вам теперь придется сказать и «Б», и идти дальше по тем пунктам плана, который предусмотрен правительством Нового Мирового Порядка. После того, как вы поцелуете туфлю Папы Римского, вы уже будете целовать туфли антихриста. И это ваш сегодняшний выбор.

«Змии, порождения ехиднины! как убежите вы от осуждения в геенну»? (Мф. 23:33). «Се остается дом ваш пуст» (Лк. 13:35). Как вы помните, предательство иудеев их не спасло. Прошло немного времени и суд Божий не замедлил прийти. У Бога есть только два слова — «Да» и «Нет». Скользкие, обтекаемые, завуалированные, предательские определения вашего синедриона вас уже не спасут. Бог вас услышал, вы сказали Правде – нет. Вы сознательно пошли против Истины – а это и есть та хула на Духа, которая никогда не сможет вам простится (Мф 12:32).

А мы бесконечно благодарны Богу за то, что Он избрал именно нас в качестве жертвы за Истину. Наверное, молитвами Божией Матери. Во всем мире только на нашей святой Земле есть три Ее святые Лавры. Для нас пострадать за Христа – величайшая честь. Спасибо Богу за этот великий дар – не только верить в Него, но и страдать за Него (Флп. 1:29). А о вас так бы мне хотелось сказать Богу: «Прости им, не ведают что творят». Но не могу, потому что тогда стану подобным вам лицемером.
Знаю же точно – ведаете, но все равно творите.Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

|Святкове Богослужіння в день свята Покрови Божої Матері |

Село Зоря, 14 жовтня 2019 року.

Натисніть на адресу посилання для перегляду відео:

1. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/2541151572641548/

2. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/1126958944180639/

3. https://www.facebook.com/archangelmichaelzoria/videos/425051308395494/

Вітаємо з великим церковним святом

Покрови Божої Матері!!!

«Діва нині предстоїть у церкві та із сонмом святих невидимо за нас молиться Богові», — так у піснеспіві, який лунає цього дня в храмах, оспівується духовний сенс цього свята.

Дивовижно, але греки, спадкоємці духовної традиції Візантії, зовсім забули це святкування – після захоплення в 1453 році Царгороду турецькими військами згадка про святкування Покрову зникає з Візантійських святців. Вона з’явиться в грецьких богослужбових книгах лише після Другої Світової, але традиція відзначати Покров там так і не відродиться.

Натомість у нас та на теренах усіх держав — духовних наступниць Київської Русі — це святкування входить до числа великих церковних свят і відзначається з особливою урочистістю.

Історія. Візантійський вимір свята

Сталася ця дивна подія в Х столітті в Константинополі.

Місто оточили вороги: за одними історичними даними, це були сарацини, за іншими версіями – наші далекі предки, русичі-язичники. Греки були не в силі захиститися від них. У надії на милість Божу імператор звелів усім зібратися для молитви у Влахернському храмі, де зберігалася Риза Божої Матері.

О четвертій годині ночі святий Андрій, Христа ради юродивий, до речі – слов’янин за походженням, підвів у молитві очі догори і побачив Божу Матір в оточенні ангелів і багатьох святих: Пречиста Діва слізно молилася за християн, а потім зняла сяючий покров, яким було вкрито Її голову, та розгорнула його над усіма, хто тієї ночі молився в храмі.

Підбадьорені розповіддю про небесне заступництво Богородиці, греки, хоча й з малими силами, рішуче взялися захищати рідне місто та здобули перемогу.

1444808577

За останніми історичними дослідженнями, церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці було встановлене в Київській Русі за сприяння святого благовірного князя Володимира Мономаха (хоча існує й інша версія).

Здавна Свято Покрову Пресвятої Богородиці особливо вшановується в Україні – саме на честь Покрову освячено більшість козацьких церков, Покровським був головний храм Запорізької Січі, бо з перших років свого існування українське козацтво в своїх молитвах зверталося до Божої Матерії з надією, що Пречиста покриє своїм омофором православне воїнство під час відстоювання прабатьківської віри чи звільнення братів і сестер з бусурманського полону.

І хоча козацьке військо зазвичай було нечисленним, як і колись захисники Константинополя, але Божа Мати так само милостиво розкривала Свій святий Покров над тими, хто з вірою Христовою звершував праведну справу.

Спостерігаючи це дивне видіння, учитель запитав учня: «Чи бачиш, брате, Царицю і Госпожу, Яка молиться за увесь світ?» На що почув: «Бачу, отче, та вжахаюся…»

Збереглося кілька цікавих діалогів між Андрієм та Єпифанієм, які є добрим повчанням для християн і по сьогодні.

Ось один із них: якось Єпифаній поцікавився в Андрія: «Що означають слова Господа «не будьте багатослівні в молитві»?» На що отримав такий коментар свого блаженного вчителя: «Багатослів’я, сину, полягає в тому, що деякі, стоячи на молитві, говорять: «Господи! Подай мені їжу, і пиття, і багатство, і честь, і владу, і таке інше…» — і все це замість того, щоб зітхнути: «Господи! Згрішив я! Прости й помилуй!» Бог не хоче, щоби ми просили зайве, натомість хоче, щоб ми передусім шукали Царства Божого і Правди Його – тоді й решта того, що нам насправді потрібно, обов’язково нам додасться».

pokrova_2

Ще раз вітаючи з церковним святом Покрови, усім нам побажаємо: по-перше – чистоти очей нашого серця, щоб вони були здатні відчувати дотик Небесного Світу до нашого земного життя.

По-друге – розуміння, що наших особистих сил не вистачить, аби захистити фортецю власної душі від зовнішніх нападників.

І по-третє, частіше підіймати очі догори та уважніше вдивлятися в Небо, долучаючи до цього тверду надію на Бога та щиру молитву.

Пресвята Богородице, покрий нас від усіляких бід та спокус Твоїм Святим Омофором!

Джерело: orthodoxy.org.ua

паСвященномученик Григорій, просвітитель Великої Вірменії, народився у 257 році. Він походив з царського роду. Його батько домагався вірменського престолу і тому вбив свого родича, царя Курсара, за що весь рід піддався знищенню. Григорій був врятований чарівним чином: немовля вивезли з Вірменії в Кесарію Каппадокійську і виховали в християнській вірі. Змужнівши, Григорій одружився, мав двох синів, але незабаром овдовів. Синів Григорій виховав у благочесті. Один із них згодом став священиком, а другий — прийняв чернецтво і пішов у пустелю. Щоб спокутувати гріх свого батька, Григорій вступив у свиту до царевича і був йому вірним слугою. Царевич по імені Тірідат любив Григорія, як друга, але не терпів його християнського віросповідання. Після сходження на вірменський престол він почав примушувати святого Григорія до зречення від Христа. Непохитність святого розлютила Тірідата, і він наказав мучити свого вірного служителя: його підвісили вниз головою з каменем на шиї, кілька днів обкурювали димом, били, знущалися, примушували ходити в залізних чоботях з цвяхами. Під час цих страждань святий Григорій співав псалми. У в’язниці він був зцілений від ран. Вдруге його облили гарячим оловом і кинули в рів, наповнений отруйними зміями. Господь же зберігав святого: отруйні тварини не пошкодили йому. Так він прожив 14 років, протягом яких ангел підбадьорював його дух, а жінка таємно приносила святому хліб. В цей самий час цар Тірідат замучив святу діву Рипсимію, старицю ігуменю Гайанію і з ними ще 35 дів одного з малоазійських дівочих монастирів. Свята Рипсимія разом зі своєю ігуменею і сестрами бігла у Вірменію, не бажаючи вступати в шлюб з імператором Діоклетіаном, який був полонений її красою. Імператор повідомив про це вірменського царя Тірідата і запропонував йому або повернути Рипсимію, або ж самому взяти її в дружини. Слуги царя розшукали їх і стали умовляти Рипсимію скоритися волі царя. Свята відповідала, що вона, як і всі сестри обителі, вступати в шлюб не може. Тоді з неба пролунав голос: «Дерзайте і не бійтеся, бо Я з вами». Посланці в страсі пішли. Тірідат віддав дівчину на тортури, під час яких її позбавили язика, розсікли їй тіло, осліпили і вбили, порубавши святу на частини. Ігуменя Гайанія разом з двома черницями була віддана на такі самі муки, після чого вони були обезголовлені. Інших тридцяти трьох сестер зарубали мечами і кинули їі тіло на поживу тваринам. Гнів Божий уразив царя і тих воїнів, які брали участь у тортурах, безумством. Вони бігали по лісу, розривали на собі одяг і гризли власне тіло. Після деякого часу сестрі царя було сказано уві сні, що її брат зцілиться, якщо на волю випустять Григорія. Святий наказав зібрати останки закатованих дівчат і їх з честю поховали. На місці поховання побудували церкву. В цю церкву святий Григорій привів царя і велів йому молитися святим мученицам. Тірідат зцілився, розкаявся у своїх злочинах проти Бога, і прийняв з усім своїм домом святе хрещення. Хрестився і весь вірменський народ. Турботами святого Григорія в 301 році був побудований Ечміадзінський собор на честь Зішестя Святого Духа. У 305 році святитель Григорій попрямував в Кесарію Каппадокійську і там був висвячений в єпископа Вірменії. Влаштувавши Вірменську Церкву, святитель Григорій поставив у єпископа свого сина, а сам пішов у пустелю. В пустелі він помер в 335 році. Частина його святих мощей знаходиться в скарбниці Ечміадзинського кафедрального собору у Вірменії.

Джерело:  https://religions.unian.ua/holidays/995089-13-jovtnya-pamyat-svyaschennomuchenika-grigoriya-prosvititelya-virmeniji-a-takoj-svyatih-muchenits-ripsimiji-i-gayaniji.html

«Любовь долготерпит, милосердствует, любовь не завидует,
любовь не превозносится, не гордится, не бесчинствует, не ищет своего,
не раздражается,  не мыслит зла, не радуется неправде, а сорадуется истине;
все покрывает, всему верит, на все надеется, все переносит.
Любовь никогда не перестает»

(1Кор.13:4-8).

 

У 17 — ту неділю після Пятитесятниці Свята Церква пропонує нам уривок з євангелія від Луки гл.6:31-36, в якому Ісус Христос зійшовши з гори, проповідував, навчаючи істинній любові до ближнього.

Цей маленький уривок з Нагорної проповіді нагадує нам усім про ті якості, якими повинен володіти справжній християнин. Одна з таких якостей — любов до ворогів. Всі ми прекрасно розуміємо, що означає любити батьків, дітей або друзів. Але любити ворогів своїх — це не завжди нам вкладається в нашому розумі.

Щоб апостоли не сказали, що така заповідь — любити ворогів — неможлива, Христос спочатку  каже:  И я́коже хóщете да творя́тъ вáмъ человецы, и вы́ твори́те и́мъ тáкожде. (Лк.6:31) Чого бажаєш ти собі самому, те роби і іншим, і стався до інших так, як бажаєш щоб ставилися відносно до тебе самого. Якщо бажаєш, щоб вороги твої були до тебе суворі, і злі, то будь і ти такий. Якщо ж, навпаки, бажаєш, щоб вони були добрі і співчутливі, і незлопамятні, то не вважай неможливою справою — і самому бути таким.

Потім Учитель наголошує на другому, а саме: И áще лю́бите лю́бящыя вы́, кáя вáмъ благодáть éсть? и́бо и грешницы лю́бящыя и́хъ лю́бятъ.

И áще благотворитé благотворя́щымъ вáмъ, кáя вáмъ благодáть éсть? и́бо и грешницы тóжде творя́тъ. (Лк. 6:32-33)  «Якщо ви любите люблячих вас», то ви подібні грішникам і язичникам.

І далі Ісус продовжує: Обáче люби́те враги́ вáша, и благотвори́те, и взаи́мъ дáйте, ничесóже чáюще: и бýдетъ мздá вáша мнóга, и бýдете сы́нове вы́шняго: я́ко тóй блáгъ éсть на безблагодáтныя {неблагодáрныя} и злы́я. (Лк.6:35)

Жодна заповідь Ісуса не викликала стільки міркувань і суперечок, як заповідь любити ворогів наших. Перш ніж її виконувати треба знати, що ж вона означає.

В грецькій мові є три слова із значенням любити. По-перше, слово еран означає пристрасну любов чоловіка до жінки. По-друге, слово філеїн, означає любов людини до своїх близьких і дорогих, тобто сердечну прихильність. Але тут Ісус вжив третє слово агапан. Тому зупинимося детальніше на ньому.

Агапан  означає сердечне почуття доброзичливості до ближнього. Незалежно від того, що б він нам не зробив, ми ніколи не дозволимо собі побажати йому нічого іншого, крім найвищого блага, і свідомо докладемо всі зусилля бути добрими до нього і люб’язними з ним. І це важливо. Адже ми не можемо любити своїх ворогів так само, як ми любимо близьких і рідних, бо це було б неприродно, неможливо і навіть неправильно. Але ми можемо докласти зусиль до того, щоб, — незалежно від його вчинків, образ, поганих звернень, або навіть при заподіянні шкоди, — бажати йому тільки найвищого блага.

З цього випливає важлива істина. Любов до наших близьких і дорогих — незалежна від нашої свідомості і волі. Ми просто закохані. А любов до наших ворогів залежна не стільки від серця, скільки від волі. З милості Христової, ми можемо спонукати її у себе і здійснювати її.

Прості слова Христові, але ними пред’являються до нас найвищі та найважчі вимоги.

Бо, скажіть, чи легко любити ворогів наших; чи легко робити добро тим, хто образив нас; чи легко давати  кожному, хто просить; чи легко давати в борг людям, зовсім не думаючи про те, щоб отримати назад?

О, як це важко, як неможливо, як не вміщається у свідомість людей світу цього!

Але справа в тому, що Господь говорить це не людям світу цього, а нам, християнам, про яких святий апостол Петро сказав слова, які  ми повинні пам’ятати, бо вони відносяться безпосередньо до кожного з нас: «Вы – род избранный, царственное священство, народ святой, люди, взятые в удел, дабы возвещать совершенства Призвавшего вас из тьмы в чудный Свой свет» (1 Петр. 2, 9).

Нехай в повсякденному житті нас покинуть образи, засудження,  і ненависть. Нехай заповідь Господа нашого: «Да любите друг друга, как Я возлюбил вас» (Ин.13:34) ніколи не сходить з наших вуст. Плекаймо в собі талант любові, пам’ятаючи:

«По тому узнают все, что вы Мои ученики, если будете иметь любовь между собою». (Ин. 13:35)

Підготувала: Світлана Мейта

FB_IMG_1570661807429

FB_IMG_1570642506325

FB_IMG_1570642509744FB_IMG_1570642513077

Православний календар