Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква
Наша кнопка
Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря
Нашi партнери

Зоря… Сьогодні — прекрасне, квітуче село з добрими та щедрими людьми, з гостинними, привітними хатами, з невеликою, але все ж таки історією. До 50-х років ХХ ст. на місці, де знаходиться воно, були Сморжівські хутори. За три кілометри від Клеваня І знаходиться саме село Сморжів, в якому до кінця 70-х років стояв діючий православний Свято-Михайлівський храм, прихожанами якого і були жителі хуторів.

Хрущовська атеїстична влада під час свого гоніння на церкву зруйнувала цей храм, село занепало. Минали роки, народжувались нові покоління. А з приходом молодого В. А. Плютинського організувався на Сморжівських хуторах колгосп і почало розбудовуватись село, що й отримало назву – Зоря.
До 90-х років минулого століття православні віруючі села Зоря мали змогу вгамовувати свій духовний голод і звершувати треби в храмах сусідніх сіл. Найбільше духовно окормлялися настоятелями Свято-Миколаївського храму селища Клевань ІІ.
Після потепління у відношенні радянської держави до церкви, у зорянців виникло бажання збудувати хоча б невеличку капличку біля кладовища у своєму селі, тому активні православні жителі села стали оббивати пороги владних структур, просячи дозволу на будівництво храму. Були різні думки збоку: песимістичні, навіть скептичні, але безмежна віра цих людей, звернення їх до Бога, духовна потреба молитися відкрили дверцята надії: віруючі одержали згоду і місце для побудови храму.
За 1989 рік були зібрані потрібні документи і дозволи, а також була згуртована громада. 1990 рік став переломним: було дозволено будівництво православного храму на Рівненщині, у Зорі.

File0082Збудуєм храм. Хай дивляться у небо
Його хрести різьблені й куполи.
Збудуєм храм, бо це — нам дуже треба
так довго й тяжко ми до цього йшли.

Нарешті 20 (7) лютого 1990 року було закладено перший камінь благочинним Рівненської області прот. Олексієм Богутським з участю священства Свято-Воскресенського кафедрального собору м. Рівне та навколишніх сіл, а також з великою кількістю богомольців. Для багатьох цей день запам’ятався на все життя.освяч
Від того часу почалася клопітка, напружена, повсякденна робота селян; були такі, що в силу різних обставин приходили рідко, як говорять, від випадку до випадку, а в основному щоденно працювали одні і ті ж — ентузіасти.  Вони виконували роботу з таким натхненням, що не відчували втоми: чоловіки звозили будматеріали, які на той час було важко дістати, виконували будівельні роботи, а жінки прибирали, варили їсти, нарівні з чоловіками розвантажували цеглу… Це було захоплююче видовище, невидиме духовне єднання заради однієї мети – швидше збудувати святий храм.

Скільки грошей, скільки часу, скільки сліз і поту, а молитви — ніхто не рахував…
І ось за 9 місяців, ніби любов’ю виплекане дитинча, на околиці нашого села народився храм, збудований у вигляді хреста, увінчаний п’ятьма куполами.
Люди щедрої душі… Саме завдяки їм поступово став прикрашатися храм. Були такі, що приносили і жертвували церковну утвар, ікони, вишиті рушники, килимові доріжки.File0052
21 (8) листопада 1990 року — це день, якого чекали з нетерпінням, бо саме тоді був освячений наш Храм в честь Архістратига Михаїла і всіх небесних сил безплотних Його Високопреосвященством Архієпископом Ровенським і Острозьким Іринеєм. У престол були закладені мощі і звершена перша літургія архієрейським чином при великій кількості духовенства, прихожан та паломників. Цікавим є те, що учасником закладення першого каменю та освячення храму був протодиякон Валерій Капітанюк — теперішній настоятель храму.
Тоді ж настоятелем храму був призначений протоієрей Віктор Буток. За п’ять років служіння у нашому храмі він привів до Бога багатьох людей, згуртував навколо себе дітей та молодь, ходив з ними колядувати, возив у паломницькі поїздки, проводив уроки недільної школи.
Під керівництвом батюшки до 25 грудня 1991 року було виконано розпис храму — він преобразився зсередини. Його внутрішня краса захоплювала; дивує і тішить наш храм усіх відвідувачів і сьогодні. На стінах чудові прекрасні за духовним змістом та художнім виконанням картини із біблійними сюжетами, ікони святих. Неймовірно прикрашає храм величний іконостас, який було встановлено при першому настоятелю.
Коли проходиш в середину храму, то по обидва боки, немов охоронці, стоять його святині ікони з часточками мощей свяшенномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, та преподобного Серафима Саровського. Саме в день знайдення мощей преподобного, 1 серпня, установлено звершувати отпуст.
У жовтні 1995 року настоятелем храму був призначений протоієрей Валерій Капітанюк — молодий священик, сповнений ентузіазму та енергії, палкої віри та завзятості. Отець Валерій — людина творча, наполеглива. У ньому постійно живе бажання щось змінити в храмі, чимось його прикрасити. Приділяючи багато часу служінню Богу, знаходить сили для здійснення поточного ремонту церкви, організації та підготовки до всіх свят. Жодна робота, навіть жіноча, не проходить без його контролю. Батюшка користується авторитетом у прихожан, його люблять, поважають, постійно радяться у духовних та життєвих питаннях.
Саме на прохання о. Валерія церкві була подарована часточка мощей преподобного Серафима Саровського кліриком Воскресенського кафедрального собору прот. Богданом Кутузою. Архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій закріпив мощі до писаної ікони і 1 серпня 1997 року привіз до нашого села. 29 священиків, 4 протодиякони і сонм люду зустрічали мощі Преподобного на околиці села.
Того ж дня владика пообіцяв подарувати на храм ще одну святиню — часточку мощей священномученика Володимира, митрополита Київського і Галицького, що й було виконано архієпископом Варфоломієм на престольне свято 1997 року.
На місці зустрічі ікони преподобного Серафима було встановлено пам’ятний хрест-фігуру, який освятив владика Варфоломій 1 серпня 1999 року. Коли архієпископ прибув на околицю нашого села, його радо вітали віршами діти, хор — піснеспівом многоліття, а боголюбивий народ — своєю щирістю. Під святковий радісний дзвін хресним ходом після освячення хреста-фігури всі прийшли до храму. Але перш ніж звершити літургію, Владика виконав ще одну місію — закріпив часточку мощей преподобного Кукши Одеського на написаній іконі святого, яка знаходиться в правому крилі храму. Мощі преп. Кукши подарував приходу архімандрит Віссаріон — перший настоятель храму ( в миру протоієрей Віктор Буток. Спочив у Бозі 20 березня 2011р. Похований на території Свято-Миколаївського архієрейського подвор’я смт. Миропілля Краснопільського району Сумської області). Після літургії на молебні було обнесено навколо храму хресним ходом всі три святині, щоб навіки міцніла віра православна в нашому приході.
1 серпня 2001 року на свято знайдення мощей преподобного Серафима Саровського відбулося парафіяльне святкування 2000-ліття Різдва Христового. Свято завершилось освяченням пам’ятного знаку-хреста, встановленого біля вівтарної стіни.
Цього ж року на свято Нерукотворного Спаса в нашому храмі відбулося окружне святкування пам’яті 2000-ліття Різдва Христового з участю Архіпастиря, всього духовенства та чернецтва Рівненського благочиння, а також державних мужів району. Владика Варфоломій після святкового молебню виголосив проповідь і привітав усіх з великою подією. Святкування завершилось духовним концертом, який відбувся в сільському Будинку культури. З нагоди свята багато священиків та активних мирян Рівненського благочиння були нагороджені орденами та медалями «Різдво Христове — 2000».
1 серпня 2003 року в нашому «маленькому Сарові» відбулось торжество на честь 100-ліття знайдення мощей преподобного Серафима Саровського. Святкову літургію очолив Архієпископ Варфоломій. До свята з нагоди ювілею було звершено повну реставрацію храму, іконостасу, оживлено розписи стін, оновлено ківоти святим, а також покрито позолотою (ракалом) хрести та куполи церкви.
Упродовж 2004-2005 років збиралися кошти на реконструкцію храму.
У червні 2006 року рішенням правлячого архієрея протоієрей Петро Капітанюк був призначений кліриком нашого храму. Отець Петро відразу ж завоював довіру та любов прихожан. Він ревносно трудиться на благо церкви та приходу, веде людей по істинному шляху у житті.
Служачи в одному храмі, брати-священики (о. Валерій та о. Петро) доповнюють один одного та утворюють чудовий дует організаторів. Вони разом із прихожанами роблять все від них залежне, щоб зберегти, прикрасити і благоустроїти церкву.
У 2006-2010 роках велись великі роботи по реконструкції храму ззовні: було замінено центральний та три малих куполи і покрито золотистим нержавіючим булатом, піднято на 15 метрів дзвіницю, збудовано вхідну арку-браму із трьома хрестами з булату, перекрито підкупольник, вхідні двері та вікна замінено новими, більш сучасними, ззовні церкву утеплено пінопластом та оздоблено короїдом. Левову частку матеріальних витрат за ці роботи понесли сім’ї благодійників, а також були використані гроші, зібрані з прихожан як пожертва на храм. Родиною доброчинників на церкву були пожертвувані дзвони: один великий (240кг), що прикрасив нову дзвіницю, і малий — вівтарний дзвін. А окремі прихожани у жертву Богу принесли свою працю, не шкодуючи часу та здоров’я.
В 2008 році церква святкувала ювілей — 1020-ліття Хрещення Русі. З нагоди ювілею настоятеля храму м. прот. Валерія Калітанюка, голову парафіяльної ради — прот. Петра Капітанюка та спонсорів було нагороджено орденами «1020 років Хрещення Русі». Окрім цього активістам нашого приходу було вручено понад 40 ювілейних грамот.
У роки плідної співпраці братів-священиків та прихожан храм преобразився, ніби готувався зустріти Небесну Царицю — Пречисту Діву Богородицю. Нова святиня — Ченстоховська ікона Божої Матері прибула до нас на свято Архістратига Михаїла 2009 року. Це була надзвичайна подія у житті нашого приходу — сама Матінка Божа поселилася серед нас. Цю ікону подарував для нашого храму раб Божий Михайло Никитюк. І вже до свята преподобного Серафима Саровського для величної ікони було виготовлено достойне місце — позолочений ківот, який встановлено зліва перед іконостасом. Та й сам храм «перевдягнувся» у нове блакитне вбрання і став ніби частинкою неба на землі.
1 серпня 2010 року прихожани із своїм архіпастирем та гостями розділили духовну радість з нагоди початку святкування ювілею 20-річчя храму. До ювілею було випущено книжечку про нашу церкву «Наче часточка неба…», в якій описано історію та життя парафії. 21 листопада 2010 року на престольне свято храму по благословенню Високопреосвященнішого Варфоломія Архієпископа Рівненського і Острозького благочинним м. Рівного та Рівненського району (настоятелем храму) прот. Валерієм Капітанюком звершено освячення реконструйованого престолу та оздоблено позолоченою ризою. Цю дорогоцінну ризу на престол подарувала сім’я Мельничуків з нагоди ювілею храму. Також цією сім’єю було привезено до свята копію чудотворної ікони покровителя храму із монастиря Панормітіс Архангела Михаїла (18ст.) (о. Сімі, Греція). Святкування 20-річного ювілею завершилось 28 листопада 2010 року духовним концертом у сільському будинку культури із участю храмових хорів, хору монахинь Свято-Миколаївського Городоцького монастиря та ансамблю вчителів Зорянської школи мистецтв.
2010-2012 рр. проведено ряд робіт: замінено підлогу, реставровано пороги, зроблено покрівлю над ними, облаштовано стоянку для транспорту біля храму.
У 2012 році до дня пам’яті преподобного Стиліана Пафлагонського сім’я прихожан подарувала для храму ікону святого із бурштину. В сам день 9 грудня ввечері відслужено вечірню з акафістом преподобному та розповсюджено іконки, житіє та брошури з акафістом преподобному Стиліану – покровителю дітей.
1 серпня 2013 року на честь святкування 110-річчя знайдення мощей преподобного Серафима Саровського у нашому храмі відслужено архієрейським чином святкову Божественну літургію, а також з нагоди 1025-річчя Хрещення Русі було нагороджено духовенство храму ювілейними орденами, хори та активні прихожани ювілейними грамотами.
Наш храм ще зовсім юний, але за цей час його відвідало багато святинь: Почаївська ікона Божої Матері, часточка мощей великомученика і цілителя Пантелеімона, ікона преподобного Серафима Саровського, Курська ікона Божої Матері та кровоточива ікона Спасителя, ковчежець із часточками мощей преподобних Печерських, Загаєцька ікона Божої Матері «Всемилостивіша».
А ще віруючі храму мали можливість поєднатися у молитві з високоповажними гостями: архієпископом Іринеєм (нині митрополит Дніпропетровський і Павлоградський), єпископом Анатолієм ( нині архієпископ Сарненський і Поліський), архімандритом Климентом — проректором Київської духовної семінарії і академії, ігуменом Геронтієм, настоятелем Загаєцького чоловічого монастиря, ігуменією Михаїлою, настоятелькою Городоцького Свято-Миколаївського монастиря, ігуменією Алевтиною, настоятелькою Різдво-Богородичного Білівського монастиря, ченцями Почаївської Лаври.
Традиційно на свято Серафима Саровського службу очолює наш владика — архієпископ Рівненський і Острозький Варфоломій.
По милості Божій, дякуючи настановам та молитвам наших батюшок, деякі іподиякони, прихожани, хористи стали священиками, монахами, послушниками та матушками.
Всього лише декілька десятків років, а скільки зроблено, скільки пережито…
Ми пишаємося красою та величчю нашого храму. Він незвичайний, як і незвичайні ті люди, які будували, прикрашали і продовжують прикрашати його своїми трудами і жертвами. Про багатьох із них можна написати яскраві розповіді… Ми не згадували їхні імена з надією, що Бог прийме кожну цеглинку, кожну хвилинку, кожну копійку і впише їх у Книгу Життя.
Багато хто вже відійшов у вічність, але їх добрі справи будуть жити у Божому храмі, у пам’яті прихожан та в молитвах священиків.

Православний календар