Свято-Михайлiвський храм села Зоря

Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква

Наша кнопка

Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря

Нашi партнери

12 лютого — Собор вселенських учителів і святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоустого.

Три святителі на одній іконі. Це тільки на перший погляд вони різні. Насправді, їхні шляхи та подвиги були дуже схожими. Свт. Василій — суворий аскет і блискучий церковний адміністратор, єпископ, який не схилився під тиском світської влади, що нав’язувала йому спотворені погляди єретиків аріан. Свт. Григорій — його близький друг, який розділяв із Василієм роки навчання та молитву в пустелі, та з яким пліч-о-пліч боронив від аріан богословські істини. Обидва друга, ставши єпископами, всебічно турбувалися про свою паству, при цьому свт. Василій створив у кожному куточку своєї митрополії осередки соціальної турботи про бідних і знедолених. Тим самим займався й свт. Іоанн Златоуст, вдосконалюючи систему захисту нужденних та відстоюючи правду Божу в протистоянні з можновладцями.

Докладніше: https://bit.ly/2Hf0YEB

Відео Православний вісник https://youtu.be/5JsLSDDz2go

Читайте нас в Тelegram: https://t.me/upc_news
#УПЦ #житіє_святих
Архівне відео 2017 року

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:

https://www.facebook.com/Church.ua/videos/2556102877935184/

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Вже Трьох Святих.
Вже час спішить до Паски.
Вже сонце посміхається з за хмар.
Вже ранок мріє про рябі запаски,
А ніч перегортає календар.

Вже Трьох Святих.
Сьогодні іменини
В Григорія, Івана, Василя.
Гудуть вітри, сміються полонини.
Весну чекає праведна земля.

Сьогодні згадуємо Богослова.
А поруч з ним натхненник Златоуст.
Лунає знов Василія промова,
Оберігає від гріха й розпуст.

Святі Отці вдихають живе миро.
Цеглинку віри під поріг кладуть.
Вони нас вчать і подають офіру.
Вона за руку грішників ведуть.

А час поволі рухає у весни.
Туди, де кров, і зрадники Христа.
Ми будемо молить Його — Воскресни.
І Плащаницю цілувать вуста.

Г.Потопляк.

«о упокоении душ усопших рабов Божиих, во дни лихолетия безвинно убиенных, страдания и истязания претерпевших, в изгнании и заключении горькую смерть приемших, ихже имена Ты Сам, Господи, веси».

Свята Православна Церква як чадолюбна мати не відразу вводить нас у суворий Великий Піст, знаючи, що без належної підготовки людина може розчаруватися і зневіритися в будь-якій, навіть благій, справі. Тому, перед Чотиридесятницею, Устав відводить три підготовчі тижні, або седмиці, для поступової підготовки душі людини до постового подвигу. Неділя про митаря і фарисея дає початок першому із них.

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує матеріал підготовлений прес-службою Рівненської єпархії.

Літургія цієї неділі є сполучною ланкою між річним і великопісним службовим кругом. На Богослужінні звучатиме особливе євангельське читання — притча про митаря і фарисея (Лк. 18, 10-14). Але уже й хід Служби Божої за наповненням дещо відрізнятиметься від щонедільних відправ.

Загалом, богослужіння недільного дня поки ще не дуже сильно відрізняється від звичайного. Для пробудження почуття покаяння за гріхи, Церква у підготовчі седмиці співає на недільних утренях, починаючи з Тижня (Неділі) про митаря і фарисея і закінчуючи п’ятим тижнем Посту, перед каноном зворушливі стихири «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче…», «На спасения стези настави мя, Богородице…», «Множество содеянных мною лютых…». У підготовчі седмиці, на недільній всенічній після полієлею, Церква оплакує духовний полон християн співом 136-го псалма: «На реках Вавилонских…».

В основу першої стихири — «Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче…» — покладена притча про митаря: з неї взято порівняння для зображення покаянного почуття. В основі другої пісні — «На спасения стези настави мя, Богородице…» — лежить притча про блудного сина. В основі третьої — «Множество содеянных мною лютых…» — пророкування Спасителя про Страшний Суд.

«Слава Отцу и Сыну и Святому Духу: Покаяния отверзи ми двери, Жизнодавче, утренюет бо дух мой ко храму святому Твоему, храм носяй телесный весь осквернен; но яко Щедр очисти благоутробною Твоею милостию.

И ныне и присно и во веки веков, аминь: На спасения стези настави мя, Богородице, студными бо окалях душу грехми и в лености все житие мое иждих; но Твоими молитвами избави мя от всякия нечистоты.

Помилуй мя, Боже, по велицей милости Твоей и по множеству щедрот Твоих очисти беззаконие мое!

Множество содеянных мною лютых помышляя окаянный, трепещу страшнаго дне суднаго, но надеяся на милость благоутробия Твоего, яко Давид вопию Ти: помилуй мя, Боже, по велицей Твоей милости!» — це єдиний піснеспів, що об’єднує період підготовки до Великого посту і сам піст, уперше прозвучавши в Неділю про митаря і фарисея. Ми чутимемо його на кожній недільній всенічній (вечірнє богослужіння в суботу ввечері) аж до п’ятої Неділі Великого посту, або Неділі преподобної Марії Єгипетської.

 

Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇 :

На початку вечірньої як частина основного циклу стихир, перед співом гімну «Свете Тихий» звучить коротка полум’яна стихира, що фактично складається з двох закликів: «Не помолимся фарисейски, братие <…> Смирим себе пред Богом…». Устав вимагає співати цю стихиру двічі, тим самим, підкреслюючи її важливість. Друга стихира змістовніша і докладніша. Фарисей, «тщеславием побеждаем», віддається багатослівній похвальбі і красномовству. Преподобний Андрій Критський у своєму каноні, що буде читатися в першу седмицю Великого посту, влучно характеризує пишномовну манеру мови фарисея:  «Сей же величашеся вопия: «Боже благодарю Тя!» – и прочие безумные глаголы». Про митаря сказано, що він «ничтоже вещав». Звучить це досить дивно, оскільки з Євангелія ми знаємо, що митар повторював: «Боже, очисти мя грешнаго!» Уже в словах наступної фрази: «В сих воздыханиих утверди мя, Христе Боже…» – ми бачимо відповідь на цю загадку. Автор стихири і тут підкреслює різницю в манері молитви митаря і фарисея.

Молитва митаря — не мовлення, а зітхання. Це саме та молитва, якої ми повинні навчитися, щоб разом із митарем «сподобиться дарований», а не «лишиться благих», як фарисей. Таким чином, із перших рядків своєї книги преподобний Феодор Студит і його брат святитель Іосиф, архієпископ Солунський, укладачі Тріоді, дають нам урок смиренної постової молитви.

У наступній стихирі «Вседержителю Господи» нам дають ще один, предметний урок — про силу покаянних сліз, окрім притчі про митаря і фарисея, відсилаючи нас ще до двох біблійних епізодів. Попри те, що в тексті стихири перед нами постає слізна покаянна молитва «митаря», образ фарисея невідступно присутній в кожній зі згадуваних ситуацій. Єзекія, бувши смертельно хворим (4Цар., 20), своїм слізним покаянням умилостивив Господа, і Він, його «от врат смертных возведоша», дарував йому 15 років життя і добробуту його царству. Однак Єзекія сам незабаром звернувся до фарисейського марнославства, посіяв згубне зерно, сходи якого привели до знищення іудейського царства і вавилонського полону всього єврейського народу.

У цьому — грізне попередження для всіх нас: слізне покаяння — не натхненний порив, а постійна праця, інакше в будь-який момент, самі того не підозрюючи, ми з митаря перетворюємося у фарисея, з усіма супутніми такому станові духовними небезпеками. Як нагадування про це Церква встановила, що молитва митаря є найпершою молитвою кожного нашого ранку. Інший епізод, про який нагадує нам текст стихири — слізне покаяння грішниці в Лк. 7, 36-50. Свідком обмивання сльозами ніг Спасителя був фарисей, у будинку якого знаходився Христос. Фарисей був негостинним і засуджував у помислах і жінку, і Христа. Господь же прийняв покаяння грішниці і «грешную от многолетних согрешений избавил».

Перед молитвою «Ныне отпущаеши» звучить ще одна стихира покаянної тематики, остання на вечірній — «Отягченныма очима моима». Значущість цієї стихири в тому, що зі свідків біблійних подій, котрі трапилися в далекі часи, вона перетворює нас у безпосередніх учасників покаянної слізної молитви, що підноситься прямо зараз, у даний момент. Ця стихира служить містком до піснеспіву утрені «Покаяния отверзи ми двери», що є лейтмотивом усього Великого посту.

З цього дня Пісна Тріодь стає настільною книгою священнослужителів і тих, хто несе послух на кліросі. Через натхненні слова особливих богослужбових текстів Церква вчить, що для порятунку недостатньо одних тільки власних праведних зовнішніх учинків (хоча вони, безумовно, необхідні), але для кожної людини необхідно щире смирення, покаяння і любов до ближнього, нехай, навіть, він буде і найбільшим грішником.

 

 

7Собор новомучеників та сповідників Руської Церкви — святкування Православної Церкви на честь святих, які постраждали в антицерковних гоніннях у СРСР. Святкування Собору новомучеників і сповідників Російських було визначено Патріархом Тихоном та підтверджено Всеросійським Помісним Собором 1917-1918 роках. У наступні роки радянської влади цю пам’ять можливо було відзначати лише таємно. Архієрейський Собор Руської Православної Церкви навесні 1992 року встановив святкування Собору новомучеників і сповідників Російських XX століття 25 січня (за старим стилем), якщо цей день збігається з недільним днем, а якщо не співпадає — то в найближчу подальшу неділю. Дата була пов’язана з днем пам’яті священномученика Володимира (Богоявленського), митрополита Київського і Галицького. На 22 березня 2011 року до лику новомучеників і сповідників Російських поіменно зараховано 1776 людей.

Тропар

Днесь радостно ликует Церковь Русская, прославляющи новомученики и исповедники своя: святители и иереи, царственныя страстотерпцы, благоверныя князи и княгини, преподобныя мужи и жены и вся православныя христианы, во дни гонения безбожнаго жизнь свою за веру во Христа положившия и кровьми истину соблюдшия. Тех предстательством, долготерпеливе Господи, страну нашу в Православии сохрани до скончания века.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/2387734-8-lyutogo-sobor-svyatih-novomuchenikiv-ta-spovidnikiv-ruskoji-tserkvi.html

104826.p         Сьогоднішня неділя являється першою підготовчою неділею до Святого Великого і спасительного посту. Свята Православна Церква на літургії згадує притчу про митаря та фарисея. Чому саме з цієї притчі починається підготовка до Великого Посту? Церква прикладом митаря і фарисея нагадує про смирення, як про істинний початок і основу покаяння і всяких добрих справ; і про гордість , як про головне джерело гріхів, яке оскверняє людину, віддаляючи її від Бога.
В Єванглії сьогоднішньої неділі розповідається як в храм зайшли два чоловіка помолитись: один був фарисей, а інший — митник. Варто замітити ,що це були повністю протилежні один одному люди. Хто такий митар? Це збирач податків для римського імператора. Митарі дуже часто зловживали своїм становищем і брали зайве, ображаючи іудеїв. Тому митар — це був символ грішника. Читать далее

7
 
Майбутній митрополит народився 1 січня 1848 року в Тамбовської губернії. Початкову освіту хлопець отримав у тамбовських духовних школах. У 1874 році юнак закінчив Київську духовну академію. Тут же він починає свою письменницьку й перекладацьку діяльність: перекладає із західноєвропейських мов філософів і богословів.
 
У 1882 році молодий чоловік стає священиком, у 1886 році трагічна загибель дружини та малолітньої дитини спонукає отця Володимира прийняти чернечий постриг. 19 лютого 1891 року він стає єпископом Самарським. Всеросійську популярність принесла його діяльність під час епідемії холери, що охопила Поволжя. При його сприянні влаштовувалися безкоштовні їдальні для голодуючих. На холерних кладовищах він здійснював панахиди за покійних, безбоязно відвідував холерні бараки в місцях, охоплених епідемією. 18 жовтня 1892 року в сані архієпископа він очолює Грузинський екзархат. 21 лютого 1898 року возведений у сан митрополита з призначенням на Московську кафедру. 23 листопада 1912 року преосвященний стає митрополитом Петроградським і Ладозьким головним членом Святішого Синоду Російської Православної Церкви. У листопаді 1915 року владика Володимир був переведений у Київ, охоплений передреволюційними хитаннями. 25 січня 1918 року озброєні червоногвардійці ввірвалися в покої митрополита і після знущань, вивели його через економічні ворота за стіни Лаври, де й розстріляли. У 1992 році з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира чесні мощі святителя були відкриті і знаходяться в Дальніх печерах Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. Рішенням Архієрейського собору РПЦ митрополит Київський і Галицький Володимир (Богоявленський) був причислений до лику святих. Тропар Веры православныя непорочный блюстителю и заповедей Христовых усердный исполнителю, священномучениче Владимире, Христа всем сердцем возлюбив, паству твою добре упасл еси, незлобиво мученическую смерть приял еси. Сего ради в вечней славе пребывая, моли спастися душам нашим.
 
Для перегляду відео натисніть на посилання нижче 👇:
 
 

Православний календар