Свято-Михайлiвський храм села Зоря

Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква

Наша кнопка

Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря

Нашi партнери

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.Цієї неділі православні входять у часовий простір Хрестопоклонного тижня — третьої неділі Великого посту, що знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці.
 
Кожен тиждень Великого посту – наче сходинка на шляху духовного вдосконалення.
 
У першу неділю ми святкували Торжество Православ’я – свято перемоги апостольського сповідання віри Христової у всій її повноті. «Образу Твоєму покланяємось, Благий» – співалося в церквах на знак того, що, вшановуючи рукописні образи Христові, ми вклоняємося Первообразу та визнаємо, що Бог воістину втілився задля нашого спасіння.
 
Друга неділя нагадувала нам про преподобних отців Києво-Печерських, які є для нас взірцем подвигу посту, та про нетварне Фаворське світло і святого Григорія Паламу, який задля того, щоб побачити це світло, не лише закликав кожного з нас до внутрішньої серцевої молитви, а й сам був великим подвижником.
 
Третя неділя Великого посту знаменує собою середину Святої Чотиридесятниці та зветься Хрестопоклонною.
 
В релігійній літературі є гарне порівняння: наче прочанин, який втомився від довгої дороги, відпочиває під деревом, що розкинуло свої крони, так і православні, звершуючи духовну подорож до Великодня – Світлого Христового Воскресіння, знаходять в середині цього шляху «Древо Хресне», щоби під ним набратись сил для подальшого руху.
 
Слід відзначити, що літургічні особливості цієї неділі аналогічні особливостям дванадесятого свята Воздвиження Хреста Господнього. У цей день ми приходимо в храм вшанувати Хресні Страждання Господа, прославити Його Славне Воскресіння. Та для багатьох постає проблема: як не «проґавити» головний момент богослужіння, щоб поклонитися Хресту, на якому Господь звершив наше спасіння. Для когось Хрест – це символ жорстокої страти, або один із релігійних артефактів.
 
Для християн – це найдорожча святиня, яку зазвичай носять біля серця. І невипадково: адже саме Хрест засвідчує міру любові Бога до людини. Любові – навіть до смерті. Ця любов Божа перетворила знаряддя вбивства на засіб Спасіння у Вічності.
 
Величний момент виносу Животворящого Хреста настає на Великому Славослів’ї: при співі «Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас» звершується триразове кадіння престолу, після чого проходить урочиста процесія виносу Хреста Господнього через північні врата вівтаря на середину храму. Коли церковний клір співає «Кресту Твоему поклоняемся, Владыко, и Святое Воскресение Твое славим», священнослужителі разом із вірянами триразово поклоняються Чесному Древу.
 
Святий Хрест залишається на середині храму для поклоніння впродовж усієї хрестопоклонної седмиці, аж до п’ятниці, коли перед початком Літургії Передосвячених Дарів заноситься назад у вівтар.
 
Ще однією особливістю цього богослужіння є помазання вірян єлеєм; воно відбувається після виносу та поклоніння Чесному Хресту, а не так, як завжди, на полієлеї.
 
Та самих тільки знань про літургічні особливості богослужіння неділі Хрестопоклоної замало. Чи можливо вклонятися символу страждань Господа нашого та не усвідомлювати самої сутті Хреста як спасительної сили людської природи? Спасіння всього роду людського звершується на Хресті. «Через хресну смерть нам відкривається вічне життя», – говорить відомий богослов Георгій Флоровський.
 
За смертю обов’язково слідує воскресіння, якби не було так, то смерть Боголюдини була б марною. «Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша», – говорить апостол Павел (1 Кор. 15:13-14). Тому смерть Христа Спасителя потрібно розглядати в Світлі Його Славного Воскресіння.
 
Сила Хресної смерті в тому, що це смерть Боголюдини, а не простої людини. Як говорить святитель Кирил Єрусалимський, «страждала і трудилася подвигом терпіння не людина малозначуща, але Бог, Який воплотився». Тому це була смерть Слова Втіленого, і тому за смертю послідувало Воскресіння.
 
Дивлячись на Хрест нашого Спасителя ми плачемо і радіємо. Плачемо, що саме «я» своїми гріхами розпинаю Христа, що саме «я» вбиваю цвяхи в Його Пречисті руки; і радієм, бо не дивлячись ні на що, Іісус Христос спасає «мене», мирить «мене» з Богом. Прослідкуйте за логікою роздуму – всі мої гріхи особисто мене ставлять перед Богом. Чудово сказав з цього приводу вищезгаданий Георгій Флоровський: «кожен повинен з’єднатися з Христом особисто і вільно – у згоді вірувати, у згоді любити».
 
Господь прийняв смерть за нас і в «єдиному тілі примирив нас з Богом посередництвом Хреста, убивши ворожнечу на ньому» (Єф. 2:16). Тому саме на поприщі Великого посту Церква пропонує нам згадати Голгофу, згадати страсті Христові, поклонитися Хресту на якому Бог-Слово звершив наше спасіння, прийняв смерть заради нашого життя.
 
Святитель Іоанн Златоуст зазначав: «Наскільки значущою є сила Хреста! Яку велику зміну вчинив він із людством! …Через Хрест впізнаємо ми Правду Божу, через Хрест єднаємося із Христом… та сподобляємося благодаті Святого Духа; через Хрест впізнаємо ми силу любові та навчаємось вмирати за інших… Хрест є торжество над демонами, зброя супротив гріха, меч, яким Господь уразив змія…».
 
Недільне Євангеліє на цей раз – від Марка. В ньому читаємо розповідь про те, як Христос, покликавши народ з учнями Своїми, сказав їм: «Хто хоче йти за Мною, хай зречеться себе, і візьме хрест свій, і йде за Мною. Бо хто хоче душу свою зберегти, той загубить її; а хто загубить душу свою заради Мене і Євангелія, той збереже її. Бо яка користь людині, коли вона придбає весь світ, а душу свою занапастить? Або який викуп дасть людина за душу свою? Бо хто посоромиться Мене і Моїх слів у роді цьому перелюбному і грішному, того посоромиться і Син Людський, коли прийде у славі Отця Свого зі святими Ангелами. І сказав їм: істинно кажу вам, що деякі з тих, що стоять тут, не зазнають смерті, як уже побачать Царство Боже, що прийшло в силі…».
 
Вклоняючись Хресту Господньому, згадаємо, що недарма називаємо Хрест – Животворящим. Адже розіп’явшись на Ньому, Спаситель подолав владу смерті та відкрив двері Вічного Життя для всіх нас.
 
За матеріалами порталу «Православ’я в Україні», переклад архімандрит Германа (Кулакевича)

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.У 313 році імператор Костянтин Великий видав указ, згідно з яким християнам дозволялася свобода віросповідання, і вони зрівнювалися у правах з язичниками. Але його співправитель Лікіній був переконаним язичником і у своїй частині імперії вирішив викорінити християнство, що на той час дуже там розповсюдилося. Лікіній готувався до війни проти Костянтина і, боячись зради, вирішив очистити від християн своє військо. Правитель Агріколай, призначений у Каппадокію і Малу Вірменію, був одним із найбільш ревних виконавців указів про гоніння. У Севастії, де знаходилася його резиденція, був розміщений дванадцятий імператорський легіон, званий Блискавичним (Legio XII fulminata). Очолював його дукс на ім’я Лісій. Сорок воїнів цього легіону, люди молоді, хоробрі, уже неодноразово винагороджені за свою службу, відмовилися принести жертву імперським ідолам і оголосили себе християнами. Читать далее

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.Місто Белз (нині Сокальського району Львівської області) відоме з 1030 року. Під цією датою в «Літописі Руському» є запис: «Ярослав узяв місто Белз». Белзька, або Ченстоховська чудотворна ікона Божої Матері, за переказами, була намальована євангелістом Лукою в Єрусалимі в Сіонській горниці, де відбувалась Тайна Вечеря (пам’ять 18 жовтня).
У 66 – 67 роках, під час навали римських військ під керівництвом Веспасіана і Тита, християни втекли у містечко Пеллу. Разом з іншими святинями вони зберігали у печерах і Ченстоховський образ Богоматері.
Цариця Олена, мати візантійського імператора Костянтина у 326 році, привезла цю ікону з Єрусалима до Констан¬тинополя. Як потрапила святиня до Белзу — невідомо. За однією версією, її безпосередньо отримав із Константинополя князь Лев, згідно з іншою — вона спочатку була в Болгарії, Моравії та Чехії, а потім дісталась украї¬нському князю Леву. Він помістив чудотворну ікону в замкову церкву в Белзі. По захопленню Галицького князівства польським князем Владиславом Опольським на Белз напали татари і взяли місто в облогу. Князь Владислав Опольський наказав винести ікону і поставити на фортечні мури. Татари, обстрілюючи замок, влучили в ікону. На військо бусурманів впав туман, це викликало великий переляк, і вони в паніці побігли від міста. Князь Владислав, залишаючи Галичину, не насмілився присвоїти чудотворний образ собі, а передав римо-католицькому ордену Павлінів і збудував для нього монастир на Ясній Горі біля Ченстохова.
1415 р. на Ченстохов напали гусити і сильно пограбували його, зробили спробу вивезти ікону Богоматері. Але коні не могли зрушити з місця воза, на якому знаходилася святиня. Один з гуситів викинув ікону на землю, інший вдарив по образу мечем. Перший відразу помер, у другого всохла рука. Так ікона залишилась в монастирі.
В 17 ст. шведи заволод
іли майже всією Польщею. Незабаром їх загони з’явились і біля Ченстохова, взяли в облогу монастир на Ясній Горі. І знову ікона Богоматері врятувала монастир і всю Польщу. Король Ян Казимир проголосив святиню Королевою Корони Польської.
Велика кількість чудес від Ченстоховського чудотворного образа було засвідчено в особливій книзі, яка зберігається у храмі Ченстоховського монастиря. З цієї ікони було зроблено багато списків як для католицьких, так і для православних храмів.
У 1813 році, коли російські війська увійшли у Ченстоховський замок, настоятель та братія Лаври подали генералу Сакену список з чудотворного образу. Згодом Чудотворна ікона була перевезена до Санкт-Петербургу у Казанський собор.

Джерело: https://www.kpba.edu.ua/statti/431-belzka-chenstokhovska-chudotvorna-ikona-bozhoi-materi-pamiat-19-bereznia.html

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

У зв’язку з проведенням ремонтних робіт у нашому храмі зміни в розкладі Богослужінь:

всі Богослужіння з п’ятниці переносяться на суботу відповідно:

7:00 Вечірня, утреня з постовим поминанням померлих. Сповідь. Часи. Божественна літургія св. Іоана Златоустого. (Причащаються і маленькі діти). Велика панахида.

В четвер день пам’яті ЧЕНСТОХОВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ Богослужіння не буде, благословляється о 20:00 помолитися в домашніх умовах акафіст до ЧЕНСТОХОВСЬКОЇ ІКОНИ БОЖОЇ МАТЕРІ.

Слідкуйте за інформацією.

 

Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує бесіду у рамках циклу «Великий піст: крок за кроком з отцем Олександром Клименком» з уставником Києво-Печерського монастиря архімандритом Полікарпом (Линенком) напередодні Собору преподобних Печерських, пам’ять яких Свята Церква вшановує в другу Неділю Великого посту.

Читать далее

Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.Публікуємо коментар митрополита Львівського і Галицького Філарета, голови Синодального відділу УПЦ з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів у зв’язку з поширенням Коронавірусу COVID-19.
 
Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила пандемію у зв’язку з поширенням Коронавірусу С-19. Церква стурбована тим, що відбувається в світі і робить все можливе, щоб стримати напругу в суспільстві. Багато інформації ми отримуємо з інтернету. Часто відбувається так, що ця інформація може провокувати до поширення паніки в суспільстві. Нам не слід панікувати. Паніка – це загроза, яка не дає можливості людині адекватно сприймати інформацію про те, що відбувається.
 
Але й легковажно ставитися до пандемії не можна. Люди повинні розуміти, що, слідуючи чітким рекомендаціям медиків і постановам влади, ми зможемо себе захистити від інфікування та поширення вірусу.
 
Сьогодні фахівці в області мікробіології, молекулярної патології, вірусології та генетики зробили свої висновки і на цій основі Міністерство охорони здоров’я України дало свої превентивні рекомендації, як уберегти громадян України від коронавірусної інфекції. Пропонуємо ознайомитися з цими рекомендаціями перейшовши за посиланням: https://moz.gov.ua/koronavirus-2019-ncov
 
Органи державного та місцевого самоврядування приймають відповідні рішення. Церква повинна сприяти тому, щоб донести важливу і корисну інформацію до відома віруючих людей. Чим краще ми будемо поінформовані, тим якісніше зможемо застосувати профілактичні заходи і заходи епідеміологічної безпеки.
 
Кожна людина повинна з повною відповідальністю поставитися до того, що відбувається. Якщо хтось відчуває первинні ознаки будь-якого респіраторного захворювання, потрібно втриматися від відвідування храму і участі в богослужіннях. Це стосується як мирян, так і священнослужителів.
 
Священнослужителям необхідно приділити особливу увагу заходам обережності і епідеміологічної безпеки в храмах. Важливо дотримуватися рекомендацій щодо обробки дезінфікуючими засобами ікон та інших поверхонь, з якими людина має прямий контакт.
 
На період пандемії слід утриматися від цілування святинь, замінивши його поклоном. Священикам необхідно втриматися від надання благословення через цілування руки. У храмах варто розглянути можливість вживання одноразових стаканчиків для запивки після причастя або обмежитися, відповідно до грецької традиції, споживанням виключно Антидора.
 
Беручи до уваги все, що стосується теми Святого Причастя, ми повинні пам’ятати, що Святі Тіло і Кров Господні надаються нам задля зцілення душі й тіла, і спекулювати або маніпулювати цим питанням ніяк не можна.
 
Нам слід пам’ятати і про духовне розуміння хвороб і випробувань. З цього приводу я вже висловився в одному з роздумів.
 
Ті, хто бажає догодити Богу, повинні пройти через скорботи, але «вiрний Бог, Який не попустить вам, бути спокушеними понад силу» (1 Кор. 10, 13). Відсутність нарікання і подяка Богу за всі випробування приносять духовну розраду, дають силу долати спокуси і скорботи. Церква нагадує нам про терпіння до людей, турботу про ближніх і про підтримку добрим словом. Більше любові і добра – менше метушні та паніки, яка руйнує спосіб мислення і провокує до необдуманих дій.
 
Саме під час народних лих і скорбот, Церква з особливим почуттям закликає нас до загальної молитви, покаяння і посту. Великий піст – це сприятливий час для особливих роздумів, стриманості і молитви.
 
Церква підносить сугубі молитви про своїх чад. І ми закликаємо всіх до сугубої молитви про зцілення хворих і про дарування лікарям мудрості та міцності духу.
 
Хвороба – завжди недоречна. Це обмеження свободи, небезпека, яка може привести до смерті. Хвороба – це боротьба з самим собою. Від нашого ставлення до епідемії залежить те, чому вона послужить: нашому духовному зростанню або духовному падінню, викликаному панікою і відчуженістю, які здатні посилювати страх, що сіє злобу і печаль.
 
Від епідемії не застрахований ніхто, тому тільки завдяки злагодженим діям і здоровому підходу можливо мінімізувати наслідки захворювання, і скоротити територію його поширення. Допомагайте один одному, підтримуйте один одного і моліть Господа про милість!
 
+ ФІЛАРЕТ,
Митрополит Львівський і Галицький,
Голова Синодального відділу УПЦ з питань охорони здоров’я
і пастирської опіки медичних закладів
 
12 березня 2020 р.
 
Публікуємо також текст молитви, підготовленої Синодальним відділом УПЦ з питань охорони здоров’я та пастирської опіки медичних закладів:
Світлина від Свято-Михайлiвський храм села Зоря Рiвненська Єпархiя УПЦ.

Православний календар