Свято-Михайлiвський храм села Зоря

Рiвненська Єпархiя Українська Православна Церква

Наша кнопка

Хочеш допомогти сайту? постав нашу кнопку Свято-Михайлiвський храм села Зоря

Нашi партнери

нСвята Людмила жила в кінці дев’ятого – на початку десятого століття. Вона була донькою Сербського князя. Людмила вийшла заміж за чеського князя Боривоя і разом з чоловіком прийняла святе хрещення від святителя Мефодія, архієпископа Моравського, просвітителя слов’ян. Ставши християнами, подружжя піклувалося про просвітлення свого народу світлом Христової віри. Рано овдовівши, свята Людмила вела суворе життя і продовжувала піклуватися про Церкву в правління сина Вратіслава. Це викликало ненависть невістки — дружини сина, Драгоміри. Після смерті сина Вратіслава, на престол вступив юний онук Людмили, В’ячеслав. Користуючись молодістю і недосвідченістю правителя, вісімнадцятирічного В’ячеслава, Драгоміра знову стала впроваджувати серед народу язичницькі звичаї. Свята Людмила пішла в місто Течин, де під час молитви була удушена вбивцями, яких послала Драгоміра. Мощі святої були поховані в Течині біля міської стіни. Над її могилою стали відбуватися чудесні знамення і численні зцілення. Почувши про чудо зцілення сліпого, її онук В’ячеслав здійснив перенесення святих останків у місто Прагу і поклав їх у церкві Святого Великомученика Георгія Побідоносця, де вони знаходяться по сьогоднішній день.

Тропар

Оставльша тьму идолослужения и с горячей любовию прияв свет Православныя веры Христовы, явися ты, святая Людмило, яко звезда утренняя, и светом святости твоея истинный день Богопочитания в Честей земли начав.

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/990025-29-veresnya-pamyat-svyatoji-muchenitsi-lyudmili-knyagini-cheskoji.html

2Святитель Кіпріан, митрополит Київський і всієї Русі був за походженням серб і трудився на Афоні. 

Своїм благочестивим життям і освітою він звернув на себе увагу Константинопольського Патріарха Філофея, який в 1375 році висвятив Кипріяна в митрополита Києва і Литви. На Константинопольському Соборі було вирішено поставити його митрополитом на Русь після смерті святителя Олексія, щоб уникнути поділу руської митрополії. У Москві святитель Кипріан терпів утиски від великого князя і тому перший час жив то в Литві, то в Константинополі. Лише в 1390 році, за великого князя Василя Димитровича, він був прийнятий як Первосвятитель у Москві. Святитель Кипріан дбав про виправлення богослужбових книг. Збереглися автографи деяких слов’янських перекладів святителя, що свідчать про його великі наукові роботи. Своїми пастирськими посланнями він стверджував віру в Церкві. Широко відома його діяльність з перекладу богослужбової літератури.

Тропар

Святителю Христов, пастырю добрый, учителю небесныя мудрости, светильниче света духовнаго, Киприане досточудне, не престай молитися за паству свою, за любящих и чтущих тя, града нашего крепкий заступниче.

Відео: https://youtu.be/bxf7xN01COk

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/10278210-29-veresnya-pam-yat-svyatitelya-kipriana-mitropolita-kijivskogo-i-vsiyeji-rusi-video.html

1Преподобний Кукша Одеський народився в 1875 році в Херсонській губернії в сім’ї благочестивих Кирила і Харитини Величко і в хрещенні був названий Косьмой. Двадцятирічним юнаком Косьма відправляється в паломництво по святих місцях Сходу. Він відвідує Єрусалим і Афонськую гору, після чого твердо вирішує прийняти чернецтво. З благословення духовного отця та дозволу батьків Косьма стає послушником Афонського Свято-Пантелеймонівського монастиря. У 1905 році він був пострижений у чернецтво і названий Ксенофонтом. Духовним отцем його був старець Мелхиседек, у якого юний подвижник вивчав основи чернечого подвигу. Через сімнадцять років преподобному довелося покинути Афон. У 1913 році він стає насельником Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври. У важкий воєнний час святий разом з іншими ченцями ніс послух брата милосердя в санітарному поїзді. 8 квітня 1931 року преподобний був пострижений у велику схиму з ім’ям Кукша, в честь преподобномученика Кукші Києво-Печерського, а через кілька років рукоположений у священичий сан. З 1938 року для преподобного починається важкий десятирічний сповідницький подвиг. Його засуджують до п’яти років таборів, а після відбуття терміну — до п’яти років заслання. Тільки в 1948 році, пройшовши табори і заслання, він зміг повернутися в Києво-Печерську Лавру. Величезний потік людей, що приходять до святого не міг не дратувати владу, і преподобний Кукша був переведений в Почаївську Лавру. Незабаром святий Кукша був переведений у Свято-Іоанно-Богословський Крещатицький монастир у Чернівецькій єпархії, а потім у Свято-Успенський Одеський монастир, де старець провів останні чотири роки свого подвижницького життя. У 1964 році дев’яносторічний старець відійшов до Господа. В 1994 році, через тридцять років після смерті святого, було відкрито нетлінні мощі преподобного. Сьогодні чесні останки знаходяться в Свято-Успенському Одеському чоловічому монастирі.

Тропар

От юности мир суемудренный и лукавый оставил еси, Божественною свыше просветився благодатию, преподобне, многим терпением во временней жизни подвиг совершил еси, темже источаеши чудес благодать всем с верою приходящим к раце мощей твоих, Кукшо, преблаженне отче наш.

 

Джерело: https://religions.unian.ua/holidays/10278213-29-veresnya-pravoslavni-molitovno-vshanovuyut-prepodobnogo-kukshu-odeskogo.html

5f543f3290112b8b0ea2aec4660ecd3d

В Єванглії п’ятнадцятої неділі після П’ятидесятниці говориться про тайну любові, про найбільші заповіді, які Господь наш Ісус Христос преподав людству. «І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи: Учителю, котра найбільша заповідь в Законі? Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою. Це найбільша й найперша заповідь. А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе. На двох цих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.»(Мф. 22.35-39).Ось дві заповіді, в яких, як замітив Господь, полягаєсуть всього закону Божого. Вони зв’язані між собою так тісно, що не виконуючи одну — ми не зможемо виконати іншу. Читать далее

5 жовтня (субота) о 15:15
Молебень на початок нового навчального року у Воскресній школі «Відродження»
при Свято – Михайлівському храмі села Зоря.
1 урок «Ознайомлення з храмом».
Запрошуються усі бажаючі!!!
1_page-0001

10942452626_0471739e13_o

27 вересня 2019 року о 16:00 

в день свята Воздвиження Хреста Господнього із Свято-Михайлівського храму села Зоря відбудеться хресний хід нашим селом до Хреста — фігури встановленої в пам’ять страстям Господнім.

Запрошуємо всіх Зорянців та бажаючих долучитися до спасительної, Богом благословенної ходи!!!


Ад трепеще, а Небеса лікують, коли іде в молитві Хресний Хід. Тому спішімо не пропустити такий благодатний момент та усугубити молитву за наше село та околиці, щоб Бог беріг від всякого зла, біди, стихійного лиха, а дарував мир, спокій, добрі врожаї та Свою Благодать.

ih340927 вересня Православна Церква відзначає Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього.

У цей день православні християни згадують дві події. У 326 році в Єрусалимі був знайдений хрест, на якому розіп’яли Іісуса Христа. Сталося це близько гори Голгофи, де був розп’ятий Спаситель. І друга подія – повернення Животворящого Хреста з Персії, де він перебував у полоні. У VII столітті повернув його в Єрусалим грецький імператор Іраклій.

Обидві події об’єднувало те, що Хрест перед народом воздвигали, тобто піднімали. При цьому направляли його на всі сторони світу по черзі, щоб люди могли вклонитися йому і розділити один з одним радість знайдення святині.

Воздвиження Хреста Господнього – це двунадесяте свято.

Коли відзначається Воздвиження Хреста Господнього

Православна Церква згадує Воздвиження Хреста Господнього 27 вересня за новим стилем (14 вересня за старим стилем).

У цього свята є один день передсвята і сім днів післясвята. Передсвято – один або декілька днів перед великим святом, в богослужіння якого вже входять молитвослів’я, присвячені церковній події. Відповідно, післясвято – такі ж дні після свята.

Віддання свята – 4 жовтня. Віддання свята – останнього дня деяких важливих православних свят, що відзначається особливим богослужінням, більш торжестввенним, ніж у звичайні дні післясвята.

Що можна їсти в свято Воздвиження Хреста Господнього

У цей день у православних – строгий піст. Не можна їсти м’ясо, рибу, яйця і молочні продукти. Їжу можна приправляти тільки рослинною олією.

Події Хрестовоздвиження

Опис подій Воздвиження Хреста Господнього, яке відбулося в IV столітті, ми знаходимо у деяких християнських істориків, наприклад, Євсевія і Феодорита.Krestovozdvizhenie

У 326 році імператор Костянтин Великий вирішив неодмінно знайти втрачену святиню – Хрест Господній. Разом зі своєю матір’ю, царицею Оленою, він вирушив у похід на Святу Землю.

Розкопки було вирішено проводити поруч з Голгофою, так як в іудеїв був звичай закопувати знаряддя страти поруч з місцем її здійснення. І, дійсно, в землі знайшли три хрести, цвяхи і дошку, що була прибита над головою розп’ятого Спасителя. Як говорить Переказ, до одного з хрестів доторкнулася хвора людина і зцілилася. Так імператор Костянтин і цариця Олена дізналися, який з хрестів – той самий. Вони вклонилися святині, а потім патріарх Єрусалимський Макарій став показувати її народу. Для цього він встав на піднесення і піднімав («ставив») Хрест. Люди поклонялися Хресту і молилися: «Господи, помилуй!».

У VII столітті зі спогадом віднайдення Хреста Господнього був поєднаний інший спогад – про повернення Древа Животворящого Хреста Господнього з Перської неволі.

У 614 році Перський цар завоював Єрусалим і пограбував його. Серед інших скарбів він забрав у Персію Древо Животворящого Хреста Господнього. Святиня перебувала у іноземців чотирнадцять років. Лише у 628 році імператор Іраклій отримав перемогу над персами, уклав з ними мир і повернув Хрест в Єрусалим.

Як складалася подальша доля святині, історики точно не знають. Хтось каже, що Хрест знаходився в Єрусалимі до 1245 року. Інші, що його розділили на частини і рознесли по всьому світу.

Зараз частина Хреста Господнього спочиває в ковчезі у вівтарі грецького храму Воскресіння в Єрусалимі.

Історія свята Воздвиження Хреста Господнього

Як говорить Переказ, Хрест Господній був знайдений перед святом Великодня, Світлого Христового Воскресіння. Тому спочатку Хрестовоздвиження відзначали на другий день Великодня.

У 335 році в Єрусалимі освятили храм Воскресіння Христового. Сталося це 13 вересня. В честь цього свято Воздвиження перенесли на 14 вересня (за старим стилем; за новим стилем – 27 вересня). Єпископи, які приїхали на освячення з усіх кінців Римської імперії, розповіли про нове свято усьому християнському світу.

Богослужіння Воздвиження Хреста Господнього

Воздвиження – це Господське (присвячене Господу Ісусу Христу) двунадесяте свято. Тому богослужіння цього свята не поєднуються з жодною іншою службою. Наприклад, пам’ять Іоанна Златоуста переноситься на інший день.

Цікаво, що під час Утрені на Хрестовоздвиження Євангеліє читається не на середині храму, а у вівтарі.

Кульмінаційний момент свята – коли головний священик або єпископ, одягнений в чорне вбрання, виносить Хрест. Всі присутні в храмі цілують святиню, а предстоятель помазує їх святим єлеєм. Під час спільного поклоніння Хресту співається тропар: «Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе воскресіння Твоє славимо».

Хрест лежить на аналої до 4 жовтня – дня віддання Воздвиження. На віддання священик несе хрест у вівтар.

Ікона Воздвиження Хреста Господнього

Найпоширеніший сюжет ікони Воздвиження Хреста Господнього склався в руському іконописі в XV-XVI століттях. Іконописець зображує велике скупчення людей на тлі одноглавого храму. В центрі на амвоні стоїть Патріарх з піднятим над головою Хрестом. Під руки його підтримують диякони. Хрест прикрашений гілочками рослин. На першому плані – святителі і всі, хто прийшов вклонитися святині. Праворуч – фігури царя Костянтина і цариці Єлени.

ih3373

Молитви Воздвиження Хреста Господнього

Тропар

Спаси, Господи, люди Твоя и благослови достояние Твое, победы православным Христианом на сопротивныя даруя и Твое сохраняя Крестом Твоим жительство.

Переклад:

Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови надбання Твоє, перемоги вірним над ворогами даруючи і Хрестом Твоїм зберігаючи народ Твій.

Кондак

Вознесыйся на Крест волею, тезоименитому Твоему новому жительству, щедроты Твоя даруй, Христе Боже, возвесели силою Твоею верныя люди Твоя, победы дая нам на сопостаты, пособие имущим Твое оружие мира, непобедимую победу.

Переклад:

Піднесений на Хрест добровільно, соіменному Тобі новому народові милості Твої подай, Христе Боже; возвесели силою Твоєю вірних людей Твоїх, подаючи нам перемогу над ворогами, в допомогу маючим від Тебе знаряддя миру, непоборну перемогу.

Величання

Величаем Тя, Живодавче Христе, и чтем Крест Твой Святый, имже нас спасл еси от работы вражия.

Молитвы Чесному і Животворящому Хресту Господньому

Молитва перша

Кресте Честный, хранитель души и телу буди ми: образом своим бесы низлагая, враги отгоняя, страсти упражняя и благоговение даруя ми, и жизнь, и силу, содействием Святаго Духа и честными Пречистыя Богородицы мольбами. Аминь.

Молитва друга

О Пречестный и Животворящий Кресте Господень! Древле убо был еси казни позорныя орудие, ныне же знамение спасения нашего присно почитаемое и прославляемое! Како достойне возмогу аз, недостойный, воспети Тя и како дерзну преклонити колена сердца моего пред Искупителем моим, исповедая грехи свои! Но милосердие и неизреченное человеколюбие Распеншегося на тебе смиренное Дерзновение подает ми, да отверзу уста моя воеже славити Тя; сего ради вопию Ти: радуйся, Кресте, Церкве Христовы красота и основание, всея вселенныя – утверждение, христиан всех – упование, царей – держава, верных – прибежище, Ангелов – слава и воспевание, демонов – страх, губительство и отгнание, нечестивых и неверных – посрамление, праведных – услаждение, обремененных – ослаба, обуреваемых – пристанище, заблудших – наставниче, одержимых страстьми – раскаяние, нищих – обогащение, плавающих – кормчий, слабых – сила, во бранех – победа и одоление, сирых – верное покровение, вдов – заступниче, дев – целомудрия охранение, ненадеянных – надежда, недужных – врач и мертвых – воскресение! Ты, прообразованный чудотворящим жезлом Моисея, животворный источник, напаяющий жаждущия духовныя жизни и услаждающий наши скорби; Ты – одр, на немже царственно почил тридневно Воскресший Победитель ада. Сего ради и утро, и в вечер, и полудне прославляю Тя, треблаженное Древо, и молю волею Распеншегося на Тебе, да просветит Он и укрепит Тобою ум мой, да открыет в сердце моем источник любве совершенней и вся деяния моя и путие мои Тобою осенит, да выну величаю Пригвожденнаго на Тебе, грех моих ради, Господа Спасителя моего. Аминь.

 

Джерело: https://news.church.ua/

70612802_445936546130327_8754476803449421824_n

Святе Писання нічого не розповідає нам про батьків Пресвятої Богородиці – Іоакима та Анну, але протоєвангеліє Іакова, що належить до апокрифічних книг, містить окремі відомості. За переданням, свята праведна Анна була молодшою ​​дочкою священика Маттана, з коліна Левіїного, з дочок Ааронових, і тіткою святої Єлисавети, матері святого Іоанна Хрестителя.

Її чоловік, святий праведний Іоаким, походив з коліна Юди, з дому царя Давида. За стародавнім обітованням, із роду Давидового повинен був з’явитися Месія. Подружжя жило в Назареті Галілейському. Щорічно вони віддавали дві третини своїх прибутків на Єрусалимський храм і жертвували для бідних.

За особливим Промислом Божим святе подружжя до глибокої старості не мало дітей. Для Іоакима і Анни це була дуже болюча тема, тому що бездітність у євреїв вважалася тяжким нещастям і карою Божою. Святі гаряче молилися про дарування їм потомства.

В одне зі свят, коли ізраїльтяни приносили до Єрусалимського храму дари Богу, первосвященик, вважаючи, що бездітний Іоаким не має благословення Божого, відмовився прийняти пожертву. Святий Іоаким був вражений і глибоко засмучений цим. Він почав вивчати родовід дванадцяти колін ізраїльських і переконався, що всі праведні мужі мали потомство, включаючи столітнього Авраама. Навіть не повертаючись додому, святий Іоаким пішов у пустелю і провів там сорок днів у суворому пості та молитві, прохаючи для себе милосердя Божого і омиваючи гіркими сльозами своє безчестя.

Дружина його, свята праведна Анна вважала себе головною винуватицею горя, що їх спіткало. Одного разу, побачивши серед гілок лаврового дерева гніздо з маленькими пташенятами, які ще навіть не оперилися, вона слізно молилася до Господа, щоб Він позбавив її від цієї тяжкої муки і дарував дитя. Праведна Анна навіть пообіцяла, що її нащадок присвятить усе життя служінню Богові.

Як тільки свята Анна промовила слова обітниці, Ангел Божий сповістив їй про те, що її молитви почуто і відкрив, що у неї народиться дочка на ім’я Марія, через Яку благословляться всі племена світу. Зрадівши, праведна Анна поспішила в Єрусалимський храм, щоб подякувати Богові і ще раз принести обітницю про посвячення Йому очікуваного немовляти.

З такою ж звісткою з’явився Ангел і святому Іоакимові, який молився в пустелі, та наказав йому йти до Єрусалиму. Слова небесного посланця виявилися правдою. В Єрусалимі свята праведна Анна зачала Благословенне Чадо і народила Пресвяту Діву Марію.

До трирічного віку Пресвята Марія жила в будинку своїх батьків, а потім урочисто була приведена святими Іоакимом та Анною у храм Господній, де виховувалася до повноліття.

Незабаром після введення в храм Пресвятої Богородиці 80-річний старець Іоаким помер.

Свята праведна Анна пережила його на два роки і відійшла до Господа у віці 79-ти років, у Єрусалимі, до Благовіщення Пресвятої Діви Марії. При святому благовірному цареві Юстиніанові (527-565) в Девтері був зведений на її честь храм. Дружині імператора Юстиніана II, коли та була при надії, являлася свята праведна Анна, тому він відновив храм в її ім’я. У той же час (685-695; 705-711) тіло і мафорій (покривало) святої Анни були перенесені до Константинополя.

В кінці X століття на Святій Афонській Горі був побудований скит Святої Анни – найдавніший з усіх афонських скитів. Спустошуваний впродовж багатьох років морськими розбійниками, він у XVII столітті був відновлений Константинопольським Патріархом Діонісієм, який викупив у малоазійських християн стопу святої праведної Анни. У 1680 році там на згадку Успіння святої Анни споруджено соборний храм. З того часу скит став носити назву «Свята Анна». Він славиться на Афоні високими аскетичними подвигами його насельників. Недалеко від скиту Святої Анни знаходиться так званий Новий скит Різдва Пресвятої Богородиці або «Мала Анна». Близькість цих благодатних місць підкреслює зв’язок священних подій Зачаття і Різдва Пресвятої Богородиці.

Похилий вік праведного подружжя ще раз демонструє, що народження у них Доньки було дією особливого Промислу Божого.
Православна Церква називає Іоакима і Анну Богоотцями, бо вони були предками Ісуса Христа по плоті, і щодня на відпусті Божественної служби просить їх молитов про вірян, котрі виходять із храму.

Джерело: https://rivne.church.ua/

За матеріалами порталу «Азбука віри», переклад  ігумена Германа (Кулакевича)

photo_00001649 У євангельській притчі чотирнадцятої неділі після П’ятидесятниці Ісус Христос розповідає про одного царя, котрий справляв весілля для свого сина. Запросив він на весілля багато знатних людей і послав своїх рабів покликати на весілля всіх запрошених, але вони не захотіли прийти. Тоді цар послав інших рабів й наказав їм: «Скажіть запрошеним, що я заколов телят, приготував обід і все готове. Нехай приходять на весілля».

Але деякі запрошені знехтували проханням царя і порозходилися у своїх справах: хто на поле, а хто на торг. А інша частина запрошених зловили рабів царя, познущалися над ними та повбивали їх. Читать далее

Православний календар